Німеччина спокутує гріхи минулого життям українця? Вихідця з України Івана Дем’янюка звинувачують у причетності до вбивства більш ніж 28 тис євреїв у польському концтаборі. Проте німецькому обвинуваченню бракує доказів, щоб провести показовий суд над охоронцем із табору смерті, пише Мері Лейн в американському виданні The Wall Street Journal.
Два роки тому США на вимогу Німеччини здійснили екстрадицію Джона (Івана) Дем’янюка, якого звинувачують у тому, що він працював охоронцем у фашистському «таборі смерті», пише Мері Лейн.
Судовий процес, який триває вже 15 місяців, забуксував через суперечку щодо справжності ключових доказів, незадовільний стан здоров’я 90-річного підсудного та численні клопотання зі сторони захисту, ідеться у статті.
Суд мав би засвідчити готовність Німеччини відновлювати справедливість щодо жертв Голокосту, натомість країна ризикує спіймати облизня.
Томас Хенн, історик права з Франкфуртського університету, вважає, що через 70 років після скоєння злочину неможливо отримати конкретні докази та надійних свідків.
Суд сподівався оголосити вирок цього тижня, однак через клопотання захисту рішення не варто чекати раніше травня. Корнеліус Нестлер, який представляє сім’ї жертв Голокосту, котрі є позивачами, звинувачує захист у затягуванні слідства численними клопотаннями. Адвокат Дем’янюка, Ульріх Буш, відповідає, що клопотання – «частина його стратегії довести невинуватість свого клієнта», ідеться у статті.
Виходець із України Джон (Іван) Дем’янюк після війни емігрував до США. Там проти нього були висунуті обвинувачення за злочини, скоєні у воєнний період. У 1981 році його позбавили американського громадянства і депортували в Ізраїль. У 1988 році Дем’янюкові присудили смертний вирок, ідентифікувавши його як охоронця у концентраційному таборі в польській Треблінці на прізвисько «Іван Грозний». Утім, через п’ять років його звільнили, оскільки з’явилися докази того, що він не є «Іваном Грозним», зазначає авторка статті.
Після цього Дем’янюк повернувся до США і незабаром відновив американське громадянство. Проте німецький суд не облишив Дем’янюка, тепер його звинувачують не за те, що він був «Іваном Грозним», а за те, що він був охоронцем в іншому польському концтаборі, Собіборі, та став співучасником убивства 28060 людей. Сам Дем’янюк заперечує власну вину та стверджує про політичні мотиви німецького обвинувачення, зазначає авторка статті.
«Нація, яка з безжальною жорстокістю вбила мільйони безневинних людей, намагається знищити… моє життя через політичний показовий судовий процес, звинувачуючи мене, українського селянина, у злочинах, які вчинили німці», – написав Дем’янюк минулого тижня.
Обвинувачі змальовують підсудного як холоднокровного «есесівського» охоронця, який охоче супроводжував тисячі євреїв до газових камер. Тоді як захист наполягає на тому, що Дем’янюк упродовж війни перебував у таборі для військовополонених.
Обвинувачення не має чітких доказів проти Дем’янюка – в належному стані уціліли тільки три листи. На їх базі судовий експерт відмовляється підтвердити справжність собіборського службового посвідчення Дем’янюка, яке є ключовим доказом обвинувачення. Непевними видаються і свідчення нині покійного охоронця із Собібору, який нібито стверджував, що працював разом із Дем’янюком. Пан Буш знайшов іншу заяву цього ж охоронця, в якій він вказував на іншу особу, а не на Дем’янюка.
Дем’янюк заперечує, що він працював у німецькому концтаборі. Та навіть якщо суд доведе, що його свідчення неправдиві, в’язень може сподіватися на звільнення від покарання, якщо доведе, що він учинив злочин через страх за власне життя.
Дехто критикує німців за те, що вони нечесно переслідують старого чоловіка, хоч відразу після війни дозволили уникнути суду багатьом злочинцям, посилаючись на те, що ті були «занадто старі чи низького рангу». На це пан Нестлер відповідає, що краще нехай обвинувачення прийде пізніше, ніж ніколи.
«Чи повинні німці не висувати обвинувачення злочинцеві через безглузді помилки юристів у минулому?» – запитує він і заперечливо відповідає.
Мері Лейн, The Wall Street Journal (США)
11
