Канада прагне дружби з Україною – але та повинна захищати права людини. Візит прем’єр-міністра Канади був щедрим на критику чинної української влади за невизнання Голодомору геноцидом, а також за тиск на журналістів та істориків. Невідомо, чи матимуть ці заяви вплив на ситуацію в Україні, але канадці українського походження задоволені – відзначає Джон Іббітсон у канадській The Globe and Mail.
Прем’єр-міністр хоче зміцнити зв’язки, але не за рахунок боротьби за права людини.
Послання до українського президента було безсумнівним: Канада хоче ближчих відносин з Україною, та лише якщо в Україні буде свобода.
Візит прем’єр-міністра Стівена Гарпера до Києва у понеділок мав деяке практичне значення, але значно більше тут було символічного. Між рядків ішлося про болісні випробування, яких зазнає молода українська демократія від рук нинішнього президента.
Найгостріший момент настав, коли пан Гарпер ушановував жертв Голодомору біля меморіалу, збудованого на згадку про мільйони українців, яких заморив до смерті голодом Йосиф Сталін у 1932-33 роках. Пан Гарпер із сумним обличчям поклав глечика з зерном до «Дівчинки з колосками» – пам’ятника виснаженій голодом дитині.
Він уже був прем’єр-міністром тоді, коли Канада серед перших за кордоном визнала цей голод актом геноциду.
«Це один з найбільших злочинів в історії, – сказав пан Гарпер пізніше. – Я сподіваюся, що він завжди нагадуватиме українському народові про важливість його свободи, демократії й незалежності та про потребу завжди бути насторожі проти таких речей».
Поруч із прем’єр-міністром сидів пан Янукович. В’ялі президентські вибори в лютому призвели до кінця Помаранчевої революції, що загрузла в корупції, некомпетентності та безладі.
Економіка почувається краще під його керівництвом, але свобода слова під тиском. Опозиційні партії звинувачують уряд у намаганні фальсифікувати місцеві вибори, що скоро відбудуться. Президент, етнічний росіянин [так у тексті. – Прим. перекл.], заперечує проти того, щоб визнати голод актом геноциду, аргументуючи, що інші частини колишнього Радянського Союзу теж потерпали. «Це був злочин проти нашого народу», – сказав він на прес-конференції.
Два лідери домовилися дати поштовх переговорам щодо вільної торгівлі, що розпочалися в травні. Поновити їх планують у грудні. Також було підписано договір про пересування молоді, який полегшить молодим українцям і канадцям доступ до подорожей та роботи у країнах одне одного.
Але пан Гарпер постійно повертався до питання про права людини в Україні, натякаючи на загрозу їх втрати.
«Канада й далі підтримуватиме Україну зажди, коли вона рухатиметься вбік свободи, демократії та справедливості», – заявив він.
Найгострішим нагадуванням про невдоволеність Канади небезпечною ситуацією із політичними свободами в Україні за правління пана Януковича має бути зустріч прем’єр-міністра у вівторок у Львові з Русланом Забілим. Той є директором нової музею «Тюрми на Лонцького», дослідницького центру та меморіалу, присвяченого політичним в’язням, які страждали у сумнозвісній тюрмі.
Цей музей вирішив створити попередній уряд. Минулого місяця нинішній уряд заарештував пана Забілого за звинуваченням у розголошенні державних таємниць.
Незважаючи на те, що його відпустили, директорові музею повідомили, що проти нього готується кримінальна справа. Рішення пана Гарпера зустрітися з паном Забілим під час офіційного візиту – це чітке попередження панові Януковичу, що Канада бачить його вчинки і вони їй не подобаються.
Лідери канадської спільноти українців задоволені заявами пана Гарпера.
«Маршрут дуже добре продуманий, – сказала Ліза Шимко, директор Канадсько-українського парламентського центру. – Він вказує на те, що прем’єр-міністр приїхав не зі звичайним робочим візитом до України».
Того ж дня пан Гарпер поклав вінок до військового меморіалу. Він також відвідав Бабин Яр, де нацистські війська замордували більш ніж 33 000 євреїв за два дні у вересні 1941-го.
Питання, чи хвилюють пана Януковича заяви пана Гарпера, є відкритим. Але вони хвилюють українських канадців, а це важлива частина виборців у провінціях Центральної Канади.
