Деякі інфекційні захворювання дійсно легше переносяться у дитячому віці, однак це не означає, що діти мають навмисно хворіти.
Про це розповіла доцент кафедри пропедевтики педіатрії Івано-Франківського національного медичного університету, дитячий гастроентеролог Богдана Павликівська у програмі «Здоровий простір» обласного телебачення «Галичина», пише Фіртка.
За словами лікарки, йдеться насамперед про так звані дитячі інфекції, які передаються повітряно-крапельним шляхом.
«Якщо говорити про захворювання, якими, скоріш за все, легше перехворіти в дитинстві порівняно з дорослим віком, то мова йде про дитячі інфекційні захворювання, які передаються повітряно-крапельним шляхом. До них належать вітряна віспа, краснуха та ряд інших інфекцій, які дійсно в дитячому віці протікають легше», — пояснює Богдана Павликівська.
Водночас фахівчиня наголошує: твердження, що дитина «повинна перехворіти» цими захворюваннями, є некоректним.
«Сказати, що дитина має захворіти в дитячому віці на ці інфекції, — неправильно. Дитина не мала би хворіти, адже це контрольовані інфекції, які на сьогоднішній день ми можемо профілактувати завдяки щепленням», — зазначає лікарка.
Окремо вона звернула увагу на гострі респіраторні інфекції, які значно частіше трапляються у дітей, особливо раннього віку.
«Якщо мова йде про гострі респіраторні інфекції, то вони виникають значно частіше. Патологія органів дихання у дітей раннього віку спостерігається частіше через особливості будови дихальних шляхів», — пояснила доцентка.
За словами Богдани Павликівської, саме анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму зумовлюють те, що діти можуть хворіти на респіраторні інфекції частіше, ніж дорослі, однак це не є нормою, до якої слід прагнути.
Чіткої цифри, скільки разів на рік дитина може хворіти без шкоди для здоров’я, не існує. Усе залежить не лише від кількості захворювань, а й від їх перебігу. На цьому наголошує Богдана Павликівська.
«Немає такої цифри, щоб ми могли сказати конкретно: от така кількість захворювань — це норма, а це вже відхилення. Дуже багато залежить від перебігу захворювання», — пояснює лікарка.
За її словами, якщо йдеться про гострі респіраторні інфекції, які минають легко, без ускладнень і тривалого погіршення стану, це зазвичай не є приводом для тривоги.
«Якщо дитина день-два перетемпературила, почувалася добре, була активною — це цілком зрозуміла адаптація дитини, і проблем це не викликає», — зазначає Павликівська.
Водночас існують так звані «червоні прапорці», які мають насторожити батьків.
«Коли кожен респіраторний епізод закінчується стаціонаром, тяжкими бактеріальними ускладненнями або навіть реанімацією — тут уже потрібно замислитися, чи немає у дитини серйознішої проблеми», — наголошує фахівчиня.
Лікарка пояснює, що часті захворювання найчастіше характерні для дітей, які починають відвідувати дитячі колективи — садочки чи школу.
«Кожна людина має свій індивідуальний біоценоз на шкірі та слизових оболонках. Коли діти потрапляють у колектив, вони обмінюються патогенами. Те, що для однієї дитини є варіантом норми, для іншої — чужорідний антиген, на який імунна система реагує», — пояснює доцентка.
Саме тому у перші роки відвідування дитячих закладів часті гострі інфекції є очікуваними.
«Імунна система має “перезнайомитися” з великою кількістю патогенів, щоб виробилися клітини пам’яті, які в старшому віці вже реагуватимуть адекватніше», — каже Павликівська.
За її словами, після 6–7 років імунна система дитини поступово починає працювати за «дорослим типом», і захворювання не мають виникати так часто та перебігати так важко.
«Якщо дитина не відвідувала садок і одразу пішла до школи, перший клас зазвичай є складнішим для батьків — через ті ж інфекції», — зазначає лікарка.
Попри страхи батьків, вона радить не уникати дитячих садків.
«Дитячі садки — це не тільки інфекції. Це розвиток дитини в колективі, що не замінить навіть мама, яка з дитиною 24/7. Ми всі соціальні люди, і це надзвичайно важливо для загального розвитку», — наголошує фахівчиня.
Окремо Богдана Павликівська пояснила, у яких випадках батькам варто негайно звертатися до лікаря, а не займатися самолікуванням.
«Перші 2–3 дні вірусної інфекції можуть бути напруженими: температура, в’ялість, відмова від їжі. Але якщо з третього дня стає краще і потреба в жарознижувальних зменшується — це добра ознака», — пояснює вона.
Натомість тривожними сигналами є дуже висока температура, яка не знижується після жарознижувальних, або повторний підйом температури після періоду покращення.
«Коли температура піднімається вдруге і погіршується загальний стан, ми вже боїмося бактеріальних ускладнень, і вдома з цим можна не впоратися», — підкреслює лікарка.
У таких випадках, за її словами, дитині може знадобитися обстеження, але лише за призначенням лікаря.
«Мінімальне клінічне й лабораторне обстеження може бути необхідним. Лікар оцінює дитину комплексно, а не лише температуру», — каже Павликівська.
Вона також застерігає батьків від поспішних аналізів у перші дні хвороби.
«У перші доби загальний аналіз крові рідко дає підстави для активного втручання. Ми завжди спостерігаємо дитину 2–3 дні, якщо її стан стабільний», — пояснює фахівчиня.
І додає, що страх перед антибіотиками часто змушує батьків відкладати візит до лікаря, хоча саме фахова оцінка допомагає уникнути необґрунтованого лікування.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
