Так скерувала доля: франківець розповів, як вперше над міською ратушою замайорів синьо-жовтий прапор

23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора України. На загальнодержавному рівні свято встановлено указом Президента України Леоніда Кучми у 2004 році.

Вперше на Прикарпатті синьо-жовте знамено було піднято 14 травня 1989 року. Під час відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку у селі Воскресінці Коломийського району це зробив громадський діяч, член УГС, юрист Володимир Ковальчук.

В Івано-Франківську офіційно, за рішенням обласної Ради народних депутатів, прапор замайорів на Великдень 15 квітня 1990 року. Президія ради доручила це зробити Петрові Арсеничу, Зіновію Думі та Маркіянові Чучуку.

Однак, ще 21 січня 1990 року національний стяг тоді на риштуванні ратуші, що ремонтувалась, підняв рухівець, оператор обласного телебачення «Галичина» Тарас Майстришин.

https://pravda.if.ua/wp-content/uploads/2018/08/10294277_517264901729043_906552901179359155_n.jpg

З нагоди чергової річниці, «Фіртка» вирішила спільно із Тарасом Майстришиним згадати ті часи, чи легко в кінці 1980-х було бути патріотом і як так сталося, що радянська влада дозволила такий вчинок.


"Ми були якісь доросліші..."


Пане Тарасе, з чого усе починалося?

До 1990-го року дорога була нелегка. На той час нас зібралося багато однодумців. Усі вони тоді не були такими відомими, як тепер: Юрій Андрухович, Іван Бринський, Ярослав Шевчук, Маркіян Шевчук, Василь Вільшук. Був старший товариш Опанас Заливаха.

Ми любили зібратися, поговорити, зробити щось таке ідейне, патріотичне. Так і вирішили 22 червня 1988 року провести установчі збори Культурно-наукового товариства «Рух», як громадської організації. Але до цього часу вже було зроблено багато роботи. Перше наше зібрання було у теперішньому Художньому музеї.

Щодо прапора, то чи свідомо чи несвідомо українська символіка вже виринала помалу із підпілля. Так вже пригадую, на серйозному рівні, прапор підняли на теперішній вулиці Січових Стрільців – між двома будинками було протягнуто розтяжку із синьо-жовтим знаменом. Це було зроблено вночі і вранці люди могли його побачити.

Пізніше на Майзлях на церкві було піднято прапор, по якому стріляли з вікон Прокуратури Тисменицького району.

Володимир Ковальчук у Воскресінцях під час відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку підняв прапор.

Тобто, відлига зробила своє і по трохи все більше наших краян поверталися до українського.

Як тоді ще радянська влада реагувала на ваші такі зібрання, мітинги?

У місті всі знають один одного. Тоді першим секретарем був Куравський, працювала СБУ. Ми були мізером, нас могли у будь-який момент поставити на місце. Але комусь там у верхах, напевно, було відомо, що Союз розпадатиметься. За нами стежили, нас контролювали, але радикально не чинили.

Батьки щораз нам говорили куди ви йдете, що робите, переживали за нас. Адже ніхто просто не сподівався, що воно все так швидко відбудеться.

Мені тоді було 30 років якраз, але ми були якісь доросліші...


"Той шарф ще досі у мене зберігається як згадка і символ тих часів..."


Давайте все-таки про вашу участь у  піднятті прапора?

У нас на Арматурному заводі був осередок КНТ «Рух». І тоді було прийнято таке рішення, що треба в центральній частині міста встановити щоглу для прапора. То був січень 1990-го року. Ми знайшли ті труби, підняли прапор на площі біля фонтану – тепер це Вічевий Майдан. На ранок влада щоглу зігнула і прапор зняла.

Тоді ми вирішили, що треба більш серйозно підійти до такої справи.

21 січня зібрали віче, а перед цим написали звернення до тодішньої комуністичної влади, у якому закликали поновити прапор на Вічевому майдані, а якщо цього не буде зроблено, то ми сказали, що встановимо його на міській ратуші. Це вже було більш символічно.

У нашому ж випадку, до слова, мабуть, справа навіть не у символі держави, а у тому, де він буде розміщений.

Реакції влади на наше звернення не було. Люди зібралися на віче тут, де фонтан, і ми пішли до Ратуші. Тоді Ратуша працювала до 18.00. Логічно, що ми встигали зайти туди, щоб піднятися на верх.

Як так сталося, що прапор вивішували саме ви?

Я знайшов прапор і древко до нього, але не моє завдання було його нести. Я займався організацією і фіксацією події на фото.  Та поки я це робив, то виявилося що навколо нема нікого з наших і я сам несу прапор. То якось так скерувала доля.

Ми прийшли до Ратуші, а її вже зачинили. Ярослав Шевчук запропонував принести драбину. Ми її приставили до парапету першого поверху. І я почав лізти по драбині - був наймолодшим серед наших на той час.

Вище було змонтовано риштування і я по ньому доки зміг, доти піднявся. І десь так на рівні третього поверху ратуші почав закріплювати прапор - зняв з себе махеровий шарф і прив'язав ним стяг. Той шарф ще досі у мене зберігається як згадка і символ тих часів.

Навколо ратуші люди співали стрілецьких пісень. Я крикнув з висоти «Слава Україні!» Всі відповіли «Героям слава!». Все, віче закінчилося, а наступного дня я зібрався і поїхав у Литву друкувати нашу газету «Крок».

Три дні влада чекала, коли той прапор буде знято.  Я повернувся через три дні, нам дали вишку і я його зняв.

Де зараз цей прапор знаходиться?

Я тоді передав його Остапу Круцику. Він мав би бути у нього в архіві.

За такі вчинки раніше карали. Як було у вас?

Система працювала чітко. Вони знали кого можна залякати, а кого ні – тобто як з ким говорити. Але за це підняття прапора нам нічого не було.

Чи повторили б ще раз такий вчинок?

Повторив би. Але я не вважаю, що це був подвиг з моєї сторони. Це вже історія. Було багато помилок, але тепер легко говорити. Ми знали, що мусимо просто робити свою справу.


"Це свято народу - маємо у цей день показати, що ми є незалежні, що маємо армію, символіку, традиції..."


Ви сказали, що були доросліші у свої 30-ть, ніж теперішня молодь. Чому?

Ми мали тоді більше обов’язків, були відповідальніші. То були інші часи. Зараз якесь таке відношення молоді до національної символіки, національної ідеї, патріотизму... Дуже шкода, що ми не вчимо своєї історії. Для чого нам цілі факультети, коли ми не знаємо свого минулого...

Нам не вдалося виховати патріотів, тих, хто любитиме свою державу. Чому? Ми не мали держави як такої у свій час. Нам не передали батьки, а тепер і ми не можемо передати цього патріотизму.

Але, держави не будуються за 10 чи 20 років. Імперії, які проіснували століттями, розвалилися. 28 років – маленький проміжок часу в історії, щоб побудувати міцну державу. Ми відбулися так, як змогли. Треба працювати далі. Ця земля дана Богом і її потрібно розвивати.  І нам потрібно виховувати молодь у патріотизмі  і любові до своєї землі.

Цьогоріч День незалежності святкуватимуть по-іншому. Як сприймаєте нововведення влади?

Зараз це все сходить на якусь буденщину. Це свято народу - маємо у цей день показати, що ми є незалежні, що маємо армію, символіку, традиції, а не перетворювати усе на шоу. Вважаю, що ці традиції міняти не потрібно.

Нехай ці люди, які вийдуть на площі у цей день, зроблять це свідомо, а не тому що так треба.

Зрештою, до 2013 року ми думали, що ми незалежні. Але то ми собі так лиш думали і лиш тепер знову, можливо, починаємо здобувати незалежність. Але нас знову приспали…

Що для Вас особисто означає День незалежності, День державного прапора?

Ще з тих часів кожного року на День незалежності і День прапора я маю вихідний. Це для мене, моєї родини - свято. Це той самий Великдень України, як і воскресіння Христа.

Кожного року 23 серпня одягаю вишиванку і йду на підняття прапора. Так само і 24 серпня. Це наше свято, згадка про нашу молодість.


22.08.2019 Марія Лутчин 6440 3
Коментарі (3)

02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1316
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1003
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3408
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3308 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2614 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3364

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

236

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

384

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

897

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1496
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1021
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

711
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

1067
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

648
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43961
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3360
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1405
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35647 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

319
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

586
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

677
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

896