У часи війни, коли прикарпатці сповнені тривоги, віра стає опорою для багатьох — а священник — тим, хто допомагає не зламатися, пережити втрату й знайти сили йти далі.
Яку роль віра відіграє у зміцненні духу людей під час війни, і як священник може підтримати тих, хто пережив втрату, журналістка Фіртки розпитала в отця Миколая Микосовського, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.
Отець Миколай Микосовський розповідає, що неодноразово доводиться спілкуватися з військовими, родичами захисників, зокрема загиблих чи тих, що зникли безвісти.
"Ми також приймаємо часто військових після фронту на Ясній Горі в Гошеві на психологічну декомпресію, після чого вони вертаються додому.
Не раз потрібно просто тихо потішити, вислухати і відповісти на поставленні важливі питання, особливо якщо в чиїйсь родині хтось загинув на безжальній війні.
Без віри (звʼязку з Богом) все втрачає тут сенс. Тішить, що не раз наші воїни приступають до сповіді, цікавляться вічним тощо", — ділиться монах.
Історія Гошівського монастиря отців Василіян
Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві на Івано-Франківщині. Вважається однією із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України.
Монастир щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи. Навколо питання про виникнення Гошівського монастиря існують різні версії.
Якщо врахувати, що перша письмова згадка про село Гошів належить до 1464 року, то монастир в урочищі "Красний Ділок" (згодом "Чорний Ділок"), як місце поселення кількох ченців-пустельників, міг існувати значно раніше. У пошуку кращих і вигідніших умов ченці масово переходили з одного монастиря до іншого, а деякі заселяли необжиті землі на певній віддалі від існуючих поселень.
Майже 5-столітня історія монастиря була дуже складною. 1570 року лицар королівського війська Кучулад побудував тут церкву і монастир, які на початку XVII століття спалили кримські татари. Вони також повбивали ченців. У 1629 році власник села Гошів Євстахій Шумлянський відбудував церкву і монастир у Чорному Ділку. Цей чоловік був великим жертводавцем, а незадовго до смерті й сам прийняв чернечий обіт.
У другій половині XVII століття монастир перенесли на Ясну Гору. Ймовірно, переселення монахів на нове місце було зумовлене черговою пожежею. Але й тут у 1762 році вогонь пожер монастирські будівлі. Аби все відновити, знову потрібні були кошти і шалені зусилля. Саме тоді ігумену Йосафату Ленчевичу, згідно з його записами, з'явилася Божа Мати, яка потішила монаха і дала добру пораду щодо відбудови.
Зібравши кошти, почалася робота. У 1771 році на Ясній Горі вже стояв монастир, а наступного року завершили відновлення церкви. Вона була невеликою, тож згодом, аби задовольнити духовні потреби вірян, яких приходило сюди чимало, у 1842 побудували більший храм. Він стоїть тут і донині.
У монастирі знаходиться чудотворна ікона Гошівської Божої Матері «Цариці Карпат», копія Ченстоховської ікони.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
День Петра і Павла: герої віри, які не злякались смерті
Прикарпатців запрошують на Відпуст з нагоди дня вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці
