Святий Дмитрій – взірець усім чиновникам

 

/data/blog/119525/5a95bd8aa4c0eb1d514c52678f25274b.jpg

 

Читаючи його життєпис, бачимо приклад вірності до кінця Спасителеві нашому Ісусу Христу. Та він не лише взірець вірності, засвідченої мученицькою смертю за віру в Нього, яка (як момент смерті) тривала так не довго, а, що найважливіше – святістю всього життя за Його Заповідями.

 

Ось життя цього праведника, пам’ять якого сьогодні світло вшановуємо, про яке так скупо і коротко повідомляють історичні джерела.

 

Дмитрій народився і жив у час правління і жорстоких гонінь на християн римських імператорів-богоборців Диоклетіана (284-305) і Максиміліана (305-311). Його батьки довгий час не мали дітей. А коли народився в них син, вони таємно охрестили його і виховали у Христовій вірі. Батько, проконсул м. Фесалоніки, помер, коли син досягнув повноліття. Тому імператор Максиміліан Галерій поставив Дмитрія на місце батька. В його обов’язки входило: збирати і вчасно сплачувати податки, тримати в покорі всю провінцію, захищати її від зовнішніх ворогів, а також виявляти і карати смертю всіх християн, які відмовлялися зректися своєї віри і принести жертви язичницьким богам.

 

Не більше року тривало правління молодого проконсула, бо на нього донесли, що він відкрито сповідує свою віру в Христа. Тому, повертаючись з походу, імператор наказав ув’язнити його. А для розваги влаштував бої ув’язнених християн зі своїм любимцем воїном Лієм. Будучи дуже сильним, він всіх перемагав, кидаючи на списи воїнів, де вони в муках і помирали. До ув’язненого Дмитрія прийшов християнин юнак Нестор і попросив його дозволу і молитви на бій з Лієм. Дмитрій поблагословив юнака і він переміг Лія, кинувши його на списи. За це, за наказом розлюченого Максиміліана, Нестора тут же вбили, а на другий день у в’язниці вбили також і Дмитрія, а потім і його слугу Луппа, який окровавленою ризою і перстнем святого мученика зціляв хворих.

 

За правління імператора Констянтина Великого (324-337) над могилою св. Дмитрія звели храм, в якому творилися чудеса і зцілення. А через 100 років один іллірійський вельможа Леонтій в цьому храмі зцілився від невиліковної хвороби і тому вирішив звести на цьому місці новий храм. Розбираючи старий, знайшли мощі святого. З них потекло запашне миро і заповнило все місто пахощами… В 14 ст. Дмитрій Хризолог писав: «Миро за своєю властивістю не вода, але густіше за неї і не подібне ні на одну з відомих нам речей… Воно найдивніше за всі пахощі не лише штучні, але й за природою створені Богом». Через це великомученика Дмитрія і назвали Мироточивим.

 

Вражаюче життя повної сил і енергії молодої, але цілком зрілої, сформованої і утвердженої у світогляді і правильному виборі віри – християнина Дмитрія. Йому відкривалася широка дорога багатства і слави, про яку мріють і якої завжди прагнуть чи не всі молоді люди. Його чекало ще вище становище і успішна кар’єра, від яких мало хто б відмовився. Та це своє становище він використав для відкритого свідчення своєї віри і прослави Христа, добре знаючи, що його за це чекає перспектива страти. Тому ще перед стратою він розпорядився роздати все своє багатство бідним. І він не помилився, бо насправді переміг, осягнувши істинну мету земного життя – щасливу вічність.

 

А яка мета земного життя наших губернаторів (тобто проконсулів за часів Дмитрія) і високопосадовців? Чи не більшість з них використовують своє становище для безмежного збагачення, всіма способами одурюючи і оббираючи наш бідний і змордований народ. І при тому чи не всі називають себе християнами. Але яке ж це їхнє християнство? Фальшуваннями, махінаціями і різними фінансовими оборудками, про що не раз дізнаємося з наших ЗМІ, привласнюють десятки, а то й сотні мільйонів у. о. А тоді «щиро» пожертвують на Церкву нехай і мільйон у. о., зведуть біля свого палацу капличку і навіть храм, та ще й отримають за це найвищу церковну нагороду. (Але Бог ніякої жертви ні від кого не потребує, а тільки милості, чесності і справедливості. Не Йому, а нам потрібна жертва не Каїна (фальшива, лукава), а Авеля – чиста, праведна і свята). А змучений і зубожілий наш народ вже втрачає останню надію на виживання… Та якби ієрархи (патріархи, митрополити, архієпископи, єпископи) якнайчастіше йшли до наших олігархів, у Верховну Раду, до Уряду і всіх високопосадовців, наживо і через ЗМІ просили, вмовляли й закликали їх рятувати наш народ і державу, заради Божої справедливості і любові ділитися своїми статками, як правило, нечесно набутими, то цим самим врятували б народ і державу і мали б надію на спасіння своїх душ. Та чи легко і чи взагалі можливо для декого з олігархів і багатіїв різних станів і чинів (мирських і духовних) збагнути правдиве жахливе становище нашого бідного народу, який заледве виживає, якщо самі в той час живуть в розкішних статках, комфортах, маючи цілі автопарки дорогих автомобілів, прислугу та охорону. Адже ж бачать наш зневажений народ переважно через затемнені вікна дорогих іномарок та через призму світських і церковних святкувань та ювілеїв, коли й найбідніші одягнені пристойно, а поза тим не мають змоги ні знайти гідну працю, ні оплатити комунальні послуги, ні придбати навіть недорогі ліки, а тим більше – оплатити курортне чи стаціонарне лікування. Скільки в нас уже трагедій через це!

 

Та хіба не смішно і безглуздо нагадувати їм, що вони, як і всі ми – смертні і земне життя абсолютно нічого не вартує, якщо немає продовження після смерті!? Очевидно, що необхідно до тих пір їм про це нагадувати, поки збагнуть цю просту і зрозумілу правду і приймуть її до серця, і керуватимуться нею у своєму житті, бо рано чи пізно всі відповідатимемо перед Всевишнім за все своє життя: за всі діла, слова і навіть думки. Ми всі однаково важливі, особливі і великі, коли розуміємо, що ми (разом зі всім набутим нами) – власність Творця і повністю належимо Йому. А визнаючи це, мусимо жити за Законами, які Він нам дав, бо тільки це, а ніщо інше є найважливіше, найнеобхідніше і спасенне для всіх нас. Тому найбільше добро для себе – це робити добро іншим, яке й оправдає, помилує і спасе кожного доброчинця.

 

Михайло Мельник

Священик


06.11.2016 Михайло Мельник 3414 0
Коментарі (0)

20.10.2025
Діана Струк

Про подолання наслідків обстрілу, відновлювальні джерела енергії, атомну генерацію та реновацію, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

1453
17.10.2025
Тетяна Дармограй

Після багаторічних суперечок і судових процесів місто й бізнес, схоже, знайшли спільну мову. Журналістка Фіртки поспілкувалась з директором комунального підприємства «Муніципальні ринки» Мар’яном Слюзаром та співвласником товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» Володимиром Добровольським, щоб почути позиції обох сторін.

9069
14.10.2025
Павло Мінка

Ексклюзивний звіт для Фіртки від обласного начальника аудиторів.  

4080
11.10.2025
Тетяна Ткаченко

Благодійний фонд «Волонтери Добра» від початку повномасштабної війни допомагає військовим. За три роки роботи команда передала сотні дронів, тепловізори, техніку та тонни їжі.  

10502
10.10.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні відкриття сезону міського театру журналістка Фіртки поспілкувалася з Тарасом Бенюком, керівником Івано-Франківського театру драми і комедії про історію створення та розвиток міського комунального театру, про фінансування та незалежність, режисерські мрії та бачення майбутнього.

2360
08.10.2025
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині звалища твердих побутових відходів давно перестали бути лише екологічною проблемою. Вони перетворилися на осередки судових суперечок, соціальних драм і тендерних скандалів.    

1782

Терміни отримають нові функціональні значення. До прикладу, агресія - експансія. Або, скажімо, архетип - ресентимент, лобізм - резильєнтність, об'єктивність - голізм, мистецтво - війна...Мистецтво - це війна. Це говорить колективна пам'ять. Чому?

765

Доволі поширеною є думка серед практикуючих християн начебто «жінці в дні менструації не можна заходити до церкви, цілувати ікони та причащатися». Ця ідея настільки довго існує, що багато хто вважає  це каноном. І насправді дуже сумно кол

1028

Сьогодні ми є посеред переломного моменту в історії. Нові правила гри не просто формулюються, сама гра передефіньовує себе, дає собі нове означення і сенс.

1253

«Наталка Полтавка» в стилі «реп» і «рок» від Івано-Франківського облмуздрамтеатру. Правда, круто, як на Бродвеї, світовий рівень? Чи ви за класику?

3707
19.10.2025

В Івано-Франківській області триває збір пізніх сільськогосподарських культур та посів озимих зернових під урожай наступного року.    

516
16.10.2025

За даними експертів, те, що одночасне споживання їжі й води негативно впливає на травлення, є міфом.

9841
12.10.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

3328
16.10.2025

Вінчання — особливий релігійний обряд, який символізує об'єднання двох людей в шлюбі перед Богом.  

8175
12.10.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

3508
09.10.2025

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 жовтня в Погінському монастирі, що на Івано-Франківщині.

937
04.10.2025

Реліквію зберігатимуть у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в селі Старуня.

2187
15.10.2025

Виставу створили в жанрі «інтроспективна драма» — як розмову про внутрішній біль, травму та відновлення після війни.

1093
12.10.2025

Після позачергових парламентських виборів влітку 2024 року, які ініціював президент Еммануель Макрон, Франція опинилася у стані хронічної політичної нестабільності. Новообраний парламент розділився на три майже рівні табори.  

981
09.10.2025

Федеральне Бюро Розслідувань США оприлюднило документи, які стосуються корупційних схем за участю Петра Порошенка та кума путіна Віктора Медведчука.

1857
07.10.2025

Вкотре вибори в Чехії стали по суті вибором між минулим і майбутнім.  

1140
02.10.2025

І Україна, і Європа спостерігали за передвиборчими перегонами в Молдові, які завершилися власне виборами минулої неділі, 28 вересня, з певною тривогою.

1388