Суспільство з відкритим конфліктом

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що це на роки.

 

Альбрехт Дюрер,
Альбрехт Дюрер, "Лицар, смерть і диявол". Гравюра на міді, 1513 р.
 
 

Ми звикаємо. Розмови про війну на Сході стають буденністю. Фронтове відео в новинах, вальяжні комбати на телешоу, "камуфляжний" супровід політиків-шоуменів вже не викликають ані піднесення, ані роздратування. Навіть гламурні дівчата легко підтримують розмови про відмінності БМ-30 від БМ-21, а особливості бронебійної кулі 7Н39 шестикласники обговорюють на перервах між уроками.

 

Військові теми і бренди домінують у рейтингах зацікавлень. Офіцери домінують у рейтингах наречених. Польові командири домінують в ліжках топових журналісток. На полюванні в Карпатах можна натрапити на непевних персонажів із застиглим поглядом та СВД за плечима. На німе здивування лісничий кладе заспокійливу резолюцію: "То ті ще люди".

 

Ми стаємо суспільством з відкритим конфліктом. З війною, котра постійно з нами. Ми такі не перші. Пакистан часів Афганської війни, Росія доби Чеченських війн, Хорватія у 90-их, сучасні Сирія і Лівія – всі вони жили або живуть подвійним (потрійним, кратним) життям.

 

Є фронт, де щоденно гинуть люди. Є прифронтова зона, де новітні "смаглери" створюють мільйонні капітали на торгівлі зброєю, крадіжках армійського майна та контрабанді. І є мирні тилові міста, де в кафе та ресторанах весела публіка продовжує жити так, як жила рік і десять років тому. Де штрудель і книдлі смакують не гірше, аніж за доби "доляра по вісім". Й лише трошки гірше, аніж за доби "доляра по п’ять". Ну, зовсім трошки…

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що життя з відкритим конфліктом нам забезпечене не на кілька місяців, не на рік, а на роки. Відповідно, посполиті бажають знати, куди саме і як швидко рушить зафарбована у маскувальні пікселі ситуація. І коли кажеш людям, що нині ми рішуче сповзаємо до новітніх форм феодалізму, тебе не розуміють. Не хочуть розуміти. Бо ж ніяк не втямлять, що блокпост є прямим нащадком тієї дорожньої рогачки, біля якої люди барона N у якомусь там п’ятнадцятому столітті здирали мито з подорожніх.

 

Барони тепер називаються олігархами, лицарі – комбатами, а кріпосні, солдати й містяни відрізняються від середньовічних лише способом, котрим їх зазомбували. Шістсот років тому роль теперішнього зомбоящика виконував піп (ксьонз, пастор). Й теревенив він не про "громадянське суспільство" й не про "членство в ЄС", а про Царство Небесне. Себто про щось менш фантастичне й більш переконливе.

 

Середньовічні персонажі з вилами також, як ми бачимо, нікуди не ділися. Проте тепер вони не гасають лісами й не підпалюють баронських замків. Вони літають чартерами і галантно дарують прохідні місця в списках юним красуням.

 

Українська архаїка якнайкраще пасує до утвердження неофеодального соціуму. Ми будуємо на кордонах стіни, як феодали древніх князівств Вей і Чжоу, наші багатії скуповують в банках золоті монети, наші правителі віддають на відкуп "новим баронам" області з мільйонами жителів, наші робінгуди, готуючись боронити шервудські степи, озброюються БТРами та гаубицями. А ще в нас повсюдно квітне культ героїв і менестрелі співають про епічні битви.

 

Де в чому ми навіть "переархаїли" Середньовіччя. Навіть за Темних століть жителі столичного міста не призначили б бургомістром  кулачного бійця. А наші таке втнули! Якщо ж згадати, що його попередником був відвертий пройдисвіт, що косив під божевільного, а на столичному троні замріяного пасічника міняв безграмотний торборіз, то ніхто не здивується, якщо завтра який-небудь оборзілий тернопільский чи чернівецький "камуфляжний князь" поставить рогачку… перепрошую, блокпост на переїзді через Дністер і збиратиме з кожної фури по сто гривень.

 

А дехто скаже: це ж добре, що в нас буде стільки кордонів. Це ж, мовляв, віддалить нас від війни, бо ж ворогові прийдеться завойовувати спочатку Дніпропетровське князівство, потім Вінницьке царство, потім Хмельницьке гетьманство і т. п.

 

Це, можливо, один з найпростіших способів суспільного дезертирства – вийти з ситуації відкритого конфлікту шляхом містечкової автаркії. Замкнутись на свої теми, окреслити близький горизонт зацікавлень. Одна біда: в геополітиці "поза страуса" не рятує.

 

На відміну від Старого Середньовіччя, де відстані мали рятівну властивість, Середньовіччя нове розгортається під всевидячими очима розвідувальних супутників та патрульних безпілотників. А транспортним літакам з десантом досить кількох годин, щоби пролетіти над усіма кордонами і рогачками смішних феодальних утворень.

 

Себто наш новітній феодалізм буде, можливо, й пишним (в плані назв, титулів і резиденцій), проте недовгим. Й жодні новітні Любарт з Вітовтом не прийдуть рятувати нас від новітнього Едигея. Бо феодалізм заразніший за Еболу й ніхто не захоче пустити на свою землю хаос. Навіть у його героїчному вигляді.

 

Суспільство з відкритим конфліктом мало придатне до реформ та політичних союзів. Конфлікт роз’їдає його, наче кислота з пащі Чужого. Суспільство мутує і породжує нові форми. Поки що з таких форм ми бачимо батальйони територіальної оборони, які є зародками майбутніх приватних та регіональних армій плюс месіанські (гіперпопулістські) партії, що апелюють до найпримітивніших інстинктів виборців.

 

З часом появляться нові форми, котрі дивуватимуть нас своєю подібністю до чогось, здається, давно забутого. Й найстрашнішим в усьому цьому є те, що і відкритий конфлікт, і породжені ним монстри починають годувати все більше народу навколо себе. Війна стає способом заробітку і джерелом комфорту.

 

За доби старого Середньовіччя військові табори годували до чверті населення невеликої держави. Нове Середньовіччя може повернути нас до "маркітантної економіки". Й тоді напівабстрактна "партія війни" набуде конкретних суспільно-економічних локацій. Здатних розмножуватись.

 

Й, можливо, українцям середини ХХІ століття серіали на кшталт "Вікінгів" і "Гри престолів" здаватимуться посібниками, де варто шукати стратегії для персонального і родинного виживання.

 

Володимир Єшкілєв,

Курс


Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2149
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

852
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

897
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

900 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2735 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1458

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

631

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

333

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1000

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1124
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1987
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1069
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

792
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

272
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14969
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7282
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

714
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

270
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

178
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

279
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

568
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1025