Суспільство з відкритим конфліктом

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що це на роки.

 

Альбрехт Дюрер,
Альбрехт Дюрер, "Лицар, смерть і диявол". Гравюра на міді, 1513 р.
 
 

Ми звикаємо. Розмови про війну на Сході стають буденністю. Фронтове відео в новинах, вальяжні комбати на телешоу, "камуфляжний" супровід політиків-шоуменів вже не викликають ані піднесення, ані роздратування. Навіть гламурні дівчата легко підтримують розмови про відмінності БМ-30 від БМ-21, а особливості бронебійної кулі 7Н39 шестикласники обговорюють на перервах між уроками.

 

Військові теми і бренди домінують у рейтингах зацікавлень. Офіцери домінують у рейтингах наречених. Польові командири домінують в ліжках топових журналісток. На полюванні в Карпатах можна натрапити на непевних персонажів із застиглим поглядом та СВД за плечима. На німе здивування лісничий кладе заспокійливу резолюцію: "То ті ще люди".

 

Ми стаємо суспільством з відкритим конфліктом. З війною, котра постійно з нами. Ми такі не перші. Пакистан часів Афганської війни, Росія доби Чеченських війн, Хорватія у 90-их, сучасні Сирія і Лівія – всі вони жили або живуть подвійним (потрійним, кратним) життям.

 

Є фронт, де щоденно гинуть люди. Є прифронтова зона, де новітні "смаглери" створюють мільйонні капітали на торгівлі зброєю, крадіжках армійського майна та контрабанді. І є мирні тилові міста, де в кафе та ресторанах весела публіка продовжує жити так, як жила рік і десять років тому. Де штрудель і книдлі смакують не гірше, аніж за доби "доляра по вісім". Й лише трошки гірше, аніж за доби "доляра по п’ять". Ну, зовсім трошки…

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що життя з відкритим конфліктом нам забезпечене не на кілька місяців, не на рік, а на роки. Відповідно, посполиті бажають знати, куди саме і як швидко рушить зафарбована у маскувальні пікселі ситуація. І коли кажеш людям, що нині ми рішуче сповзаємо до новітніх форм феодалізму, тебе не розуміють. Не хочуть розуміти. Бо ж ніяк не втямлять, що блокпост є прямим нащадком тієї дорожньої рогачки, біля якої люди барона N у якомусь там п’ятнадцятому столітті здирали мито з подорожніх.

 

Барони тепер називаються олігархами, лицарі – комбатами, а кріпосні, солдати й містяни відрізняються від середньовічних лише способом, котрим їх зазомбували. Шістсот років тому роль теперішнього зомбоящика виконував піп (ксьонз, пастор). Й теревенив він не про "громадянське суспільство" й не про "членство в ЄС", а про Царство Небесне. Себто про щось менш фантастичне й більш переконливе.

 

Середньовічні персонажі з вилами також, як ми бачимо, нікуди не ділися. Проте тепер вони не гасають лісами й не підпалюють баронських замків. Вони літають чартерами і галантно дарують прохідні місця в списках юним красуням.

 

Українська архаїка якнайкраще пасує до утвердження неофеодального соціуму. Ми будуємо на кордонах стіни, як феодали древніх князівств Вей і Чжоу, наші багатії скуповують в банках золоті монети, наші правителі віддають на відкуп "новим баронам" області з мільйонами жителів, наші робінгуди, готуючись боронити шервудські степи, озброюються БТРами та гаубицями. А ще в нас повсюдно квітне культ героїв і менестрелі співають про епічні битви.

 

Де в чому ми навіть "переархаїли" Середньовіччя. Навіть за Темних століть жителі столичного міста не призначили б бургомістром  кулачного бійця. А наші таке втнули! Якщо ж згадати, що його попередником був відвертий пройдисвіт, що косив під божевільного, а на столичному троні замріяного пасічника міняв безграмотний торборіз, то ніхто не здивується, якщо завтра який-небудь оборзілий тернопільский чи чернівецький "камуфляжний князь" поставить рогачку… перепрошую, блокпост на переїзді через Дністер і збиратиме з кожної фури по сто гривень.

 

А дехто скаже: це ж добре, що в нас буде стільки кордонів. Це ж, мовляв, віддалить нас від війни, бо ж ворогові прийдеться завойовувати спочатку Дніпропетровське князівство, потім Вінницьке царство, потім Хмельницьке гетьманство і т. п.

 

Це, можливо, один з найпростіших способів суспільного дезертирства – вийти з ситуації відкритого конфлікту шляхом містечкової автаркії. Замкнутись на свої теми, окреслити близький горизонт зацікавлень. Одна біда: в геополітиці "поза страуса" не рятує.

 

На відміну від Старого Середньовіччя, де відстані мали рятівну властивість, Середньовіччя нове розгортається під всевидячими очима розвідувальних супутників та патрульних безпілотників. А транспортним літакам з десантом досить кількох годин, щоби пролетіти над усіма кордонами і рогачками смішних феодальних утворень.

 

Себто наш новітній феодалізм буде, можливо, й пишним (в плані назв, титулів і резиденцій), проте недовгим. Й жодні новітні Любарт з Вітовтом не прийдуть рятувати нас від новітнього Едигея. Бо феодалізм заразніший за Еболу й ніхто не захоче пустити на свою землю хаос. Навіть у його героїчному вигляді.

 

Суспільство з відкритим конфліктом мало придатне до реформ та політичних союзів. Конфлікт роз’їдає його, наче кислота з пащі Чужого. Суспільство мутує і породжує нові форми. Поки що з таких форм ми бачимо батальйони територіальної оборони, які є зародками майбутніх приватних та регіональних армій плюс месіанські (гіперпопулістські) партії, що апелюють до найпримітивніших інстинктів виборців.

 

З часом появляться нові форми, котрі дивуватимуть нас своєю подібністю до чогось, здається, давно забутого. Й найстрашнішим в усьому цьому є те, що і відкритий конфлікт, і породжені ним монстри починають годувати все більше народу навколо себе. Війна стає способом заробітку і джерелом комфорту.

 

За доби старого Середньовіччя військові табори годували до чверті населення невеликої держави. Нове Середньовіччя може повернути нас до "маркітантної економіки". Й тоді напівабстрактна "партія війни" набуде конкретних суспільно-економічних локацій. Здатних розмножуватись.

 

Й, можливо, українцям середини ХХІ століття серіали на кшталт "Вікінгів" і "Гри престолів" здаватимуться посібниками, де варто шукати стратегії для персонального і родинного виживання.

 

Володимир Єшкілєв,

Курс


Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1258
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1889 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1149
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3739
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3425 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2786 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

381

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

491

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1035

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1602
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1101
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1126
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

819
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6648
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

774
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44107
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3409
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35757 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

293
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

422
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

705
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

779