У власному блозі на Українській правді http://blogs.pravda.com.ua/authors/dovzhenko/52a03eda6b8b7/ Отар Довженко нещодавно правильно розставив пріоритети. Тепер важливо виробити чіткий алгоритм наступних дій.
Студентським активістам Євромайдану справді потрібна координація всеукраїнського масштабу, яку не можна обмежити вузькими рамками громадської організації і тим паче – політичної партії, оскільки студентський страйк від початку був аполітичним.
Тож мова йде про широку громадську кампанію для просвітництва, захисту та лобіювання інтересів молоді і студентства на всеукраїнському та місцевому рівнях.
Після завершення студентського Євромайдану та створення Штабів національного спротиву в столиці і регіонах, студентські активісти, які були політично незаангажованими чи мали мінімальний досвід співпраці з політиками вирішили почати таку співпрацю з опозиційними партіями. Однак повноцінної роботи не вийшло. Здебільшого активісти були підім’яті політичним активом новостворених перехідних структур. Їх одразу почали критикувати за студентські «дискотеки» і «танцульки» на майданах. Це робили здебільшого ті самі політики, які ще кілька днів тому зі всіх сил пнулись на сцену, щоб виступити з політичними спічами перед студентами та УВАГА – отримували таку можливість від організаторів студентського страйку у визначений час.
Сьогодні не час сваритися. Натомість варто визнати – організаційної співпраці між неполітичним студентським активом та політиками так і не вийшло.
Однак сама зараз політично незаангажовані студентські активісти отримали чудовий шанс проявити себе. Аналогічний шанс українське студентство мало хіба в часи Революції на граніті.
Вже сьогодні по всій країні створюються страйкоми у навчальних закладах на основі активу Євромайдану – дехто з цих молодих людей допомагав на місцях, наприклад , виводив з аудиторій на площі міст однокурсників, а той цілі факультети вузів, хтось зараз в Києві або ж працює в регіональних Штабах національного спротиву.
За два тижні ці молоді люди навчилися тому, чого б їх не навчили в університетах – самоорганізації на первинному рівні.
Сформувався цілий прошарок активних молодих громадян, які потребують координації подальших дій, однак поки не готові чи не хочуть іти в політику.
Звертаюсь до вас – молодь, студенти, які були та залишаються на Євромайданах, самоорганізуйтеся у мережу по всій країни завдяки широкій громадській кампанії з чіткими вимогами до влади за вказаними вище орієнтирами . Вже найближчим часом варто визначити координаторів громадської кампанії в Києві та регіонах, які змобілізують студентський актив.
Гадаю, варто спробувати творити схожу кампанію без молодіжних партійних структур, які на час виборів обслуговуватимуть інтереси партій та спробують внести в громадську кампанію політичні лозунги чи дезорганізувати її.
Можна почати координувати дії з активом сусіднього міста, районного центру, даючи приклад іншим. Не варто чекати, що хтось зараз приїде з Києва і створить у вас ініціативну групу. В умовах форс-мажору надзвичайно важлива самоорганізація знизу, здатність творення якої ви вже довели коли вперше вийшли на майдани країни в ніч з 21 на 22 листопада. Творіть мережу самі! Сідайте з побратимами у кав’ярні і вже зараз плануйте громадську кампанію у своєму населеному пункті, районі, області.
Якщо хтось з вас думає, що все закінчиться після Євромайдану – це велика помилка. У разі поразки будуть репресії, від яких не застрахований жоден студент, який брав участь в акціях. Тому важливо спільно дати відсіч таким спробам. Натомість, не залежно від результатів подій, які наразі відбуваються в країні, будь-яку владу тримає в тонусі громадський тиск та активне лобіювання спільних інтересів.
Саме тому варто об’єднуватися в неформальну мережу з загальноукраїнською координацією вимог.
Василь Кедик, політолог
