Зрозуміло, хотілося б, щоби за консолідацію нації ми не платили людськими життями. Але історія має свої правила, символізм та сенси. В минулому кожного народу, що усвідомлює себе нацією, був час суворих випробувань.
Мабуть, обійти це неможливо. Тим більше там, де проходить цивілізаційний розрив, де в одній державі історично сформовано кілька різних життєвих укладів з різними світоглядними та культурними "підкладками".
Ми не можемо змінити минулого. Але можемо побудувати національну безпеку з урахуванням досвіду - як тисячолітнього, так і того, який ми здобули за останні місяці ціною крові наших хлопців. Наших героїв.
Цей досвід безцінний. Раніше мир для нас був чимось само собою зрозумілим. Ми не знали ціни миру, ми не знали ціни безпеки. А тепер розуміємо, що без стратегічного бачення питань безпеки країні і нації не вижити.
Зараз багато хто на Заході, особливо в США, згадує перші роки "холодної війни", коли країні вільного світу опинились перед лицем комуністичної загрози.
Тоді знайшлись мудрі політики, які розробили довготривалий сценарій дій, що пройшов перевірку часом. Так, у 1947 році Джордж Кеннан запропонував керівникам США "стратегію стримування". Тобто створення для агресора таких умов, коли плата за агресію є вищою за будь-які здобутки, які вона може принести.
Україні сьогодні потрібна подібна стратегія стримування агресора. Ми сусіди з Росією, чий потенціал агресивності на тлі її внутрішніх проблем безупинно зростає. І цей географічний факт скасувати або скорегувати неможливо. Але можливо навчитись співіснувати з агресором на наших умовах.
На кордоні необхідно збудувати сучасний "кордон безпеки". Він мав би включати роздільну стіну, обладнану засобами фіксації порушення кордону. Технологічно це не складно - подібні споруди продемонстрували себе успішно в США та Ізраїлі. Зрештою, ще давні римляни будували такі бар'єри проти войовничих варварів.
І найголовніше – ця стіна матиме колосальне символічне значення. Це буде новий східний кордон Європи. Пропоную назвати стіну "Європейський мур". Тут – ми, європейці, там – вони, ординці, діти безмежних диких просторів зі своїм баченням світу.
Але жодна стіна не зупинить танків і літаків. Тому потрібно будувати армію. За західними стандартами та на базі національної ідеології.
Така армія вже народжується. Вона є наслідком національної консолідації, але вона ж є і її інструментом. Нація може далі будуватись навколо армії. Така менеджерська схема може бути прийнята патріотичними бізнесменами, які успішніше за продажних та некомпетентних чиновників будуватимуть національні збройні сили.
Армія може примирити людей різних укладів, тому що культурні розбіжності стираються під час спільної боротьби з ворогом. Перед обличчям смерті люди згадують фундаментальні речі, що єднають нас на рідній землі. Це відчуття ґрунту, це відчуття єдиного коріння.
Мова повинна йти про нове бачення безпеки загалом на тлі нових викликів. Світ має багато цікавих моделей побудови систем безпеки, від яких можна взяти найкраще. Для України цікавим є досвід Швейцарії, Ізраїлю, інших країн. В нових реаліях побудова нової ідеології національної безпеки - на часі.
Олександр Шевченко
народний депутат України, позафракційний,
