Російські історики вважають Одесу російським містом, оскільки, за їх твердженням, місто було засноване російською імператрицею Єкатєріною II. Їм і в голову не приходить той факт, що заснування міста, і зміна його назви – це різні речі.
Формальним приводом для просування фейкової історії заснування Одеси став лист-указ Єкатєріни II. Цей указ являє собою розпорядження інженеру Франсу де Волану, якому Єкатеріна ІІ доручила будувати і укріплювати ті пристані, які вже були на той час. Це був свого роду бухгалтерський документ, до якого через 30 років одеський краєзнавець Аполлон Скальковський (який вважається першим одеським краєзнавцем), прив'язав дату заснування Одеси. Але, насправді цей документ не містить жодного слова про закладення нового міста, і слово «Одеса» там не згадується. Ба більше того, у документі імператриця визнає існування на цій території міста Гаджибей, тому документ і починається словами:
«Враховуючи вигідне положення Гаджибея при Чорному морі і пов'язаною з цим користю, вирішили ми влаштувати там військову гавань і пристань для купецьких суден".
Близько 1324 року усі землі між Дніпром і Дністром були завойовані Великим князівством Литовським, де було засновано поселення «Коцюбіїв» разом із фортецею при ньому. Пізніше Коцюбіїв захопили османи і перейменували його на «Гаджибей». Тому існує ще одна версія щодо дати заснування Одеси, - 1415 рік (від першої письмової згадки про Коцюбіїв).
Навіть за часів османів на місці сучасної Одеси стояла не тільки військова фортеця Гаджибей, але й цивільна гавань, з якої до Османської імперії відправляли зерно.
Гаджибей був захоплений у вересні 1789 року російськими військами під командуванням каталонця Хосе де Рібаса, а також чорноморськими козаками під командуванням отаманів Антона Головатого та Захарія Чепіги.
Російська імператриця, яка знищила Запорізьку Січ, ввела в Україні кріпацтво, і яка окупувала османське місто Гаджибей, жодного разу не була в Одесі.
Сама поява назви «Одеса» міститься зовсім не в Указі, на який посилаються російські історики. Немає жодного документу про перейменування Гаджибея в Одесу. Це визнає і російський історик тих часів А. Орлов у своїй праці «Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 год» (автор — А. Орлов, 1885):
«О переименовании Гаджибея в Одессу ни в Полном собрании Законов, ни в архивных документах указаний не имеется».
Тобто, йдеться про реконструкцію й модернізацію османського гаджибейського порту, що існував ще задовго до приходу російської імперії в причорноморські степи, і пізніше перейменований на «Одесу». В XIX ст. російські історики А. Яковлєв і В.К. Надлєр також наголошували на тому, що початок історії Одеси йде від татарського міста Гаджибей, хоча історію міста можна вести і від міста Коцюбіїва (1415р.).
З цього приводу історик, професор К. Добролюбський у праці «Одесса. Очерк истории города со дня основания» (1947) характеризує Гаджибей як «попередник Одеси»:
«В 1795 году Хаджибей был переименован в Одессу. Очевидно, новому городу решено было дать наименование древнегреческой колонии «Одессос», находившейся, как тогда предполагали, в этих местах».
Таким чином, назва «Одеса» вперше датується січнем 1795 року в листі одного з купців, який хотів щоб йому дали дозвіл на будівництво в Одесі складу солі.
В результаті знищення Єкатєріною II Запорізької Січі (1775 рік) в майбутню Одеську область приїхало багато козаків, які заснували села Нерубайське, Усатове, Чубаївка, Ковалівка та інші. Вони існували тут задовго до заснування Одеси як міста. На початку 1790р. українські козаки складали третину населення в Гаджибеї.
Згодом почалося будівництво порту та планування міста. Попри велику кількість в Одесі українців, які були, здебільшого колишніми козаками, місту бракувало населення, тому влада запрошувала оселятися колоністів, зокрема, албанців, болгар, греків, євреїв, німців тощо. Завдяки цьому місто відрізнялось від типових імперських міст. Навіть упереджені джерела це підкреслюють:
Биржа Одесская прекрасное здание, но тяжело русскому сердцу, что нет ни одного русского имени между выставленными на листе именами торгующих здесь богатых купцов…» (О. Шишкіна - «Заметки и воспоминания» (1848).
Ще більш ранні дописувачі у «Lettres sur la Crimee, Odessa et la mer d’Azof» (1810) підкреслювали, що «в Одессе все почти дома каменные — большая часть о двух этажах, и выстроены по европейскому вкусу».
У першій половині XIX століття місто почало швидко розвиватися у зв'язку з експортом зерна, і незабаром Одеса стала одним з найважливіших зовнішньоторговельних центрів.
У жовтні 1917 року Одеса увійшла до Української Народної Республіки в складі адміністративно-територіальної одиниці, пізніше місто переходило з рук в руки (Антанта, армія Денікіна, УНР), а 7 лютого 1920 там було остаточно встановлено радянську владу і Одеса стала частиною УРСР, яка з 2022 року увійшла в склад СРСР.
У 1991 році відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України. За результатами референдуму по усій Одеській області 75,01 % висловились за проголошення незалежності, проти —11,6 %.
