Знаковою подією дня стали хрипкі схлипи Михайла Чечетова про те, що опозиція, фіксуючи зверху (з балкону зали Верховної Ради) кнопкодавство, мовляв, веде себе так, ніби підглядає в замкову щілину в туалеті.
Чечетов сам того не розуміючи, порівняв Раду з туалетом, хоча, мабуть, це єдиний точний опис цієї клоаки, яке він народив за всі свої депутатські каденції.
Втім, мова не в дефініціях. Чечетовщина цікава тим, що видна розгубленість регіоналів. Адже ще недавно Чечетов говорив, що регіони розвели опозицію як кошенят. А сьогодні сам виглядає жалюгідним безпорадним кошеням.
На наших очах відбувається фундаментальний поворот. Більшість його не усвідомлює, але і не потрібно. Регіонали втрачають керування і контроль над ситуацією. Крапля за краплею. День за днем. Непомітно, невідчутно, але втрачають. Назріває вибухонебезпечний вакуум влади, який буде різко заповнений.
Вони ніяк не можуть зрозуміти, що заганяючи когось у кут, рано чи пізно навіть зашуганий інтелігент перетворюється на злобного шаленіючого щура. Раджу Банковій дружно дивитися фінал «Жорсткого романсу». До речі, теж хороша аналогія, як покористувалися дівчинкою (Україною), розігруючи її в орлянку. Так нехай же перед очима стоїть фінал для дівчинки.
Бійтеся Яценюка! Він може зійти з розуму і від горя через щілину в туалеті залити отруйної сечею регіоналів, які туди забилися туди.
Так що хриплячий Чечетов сьогодні в Раді виглядав жалюгідно, але органічно. Він виявився на тому місці, куди його вели ляльководи, а він уявляв себе мало не капітаном.
Все, все розвалюється. Сьогодні вони кричать на один одного на різних мовах не розуміючи, що піднімаючи градус політичної атмосфери, вони легалізують насильство як форму політичної боротьби. Як єдино ефективну форму в нинішніх умовах. Вони вже починають це розуміти. Кличко спостерігаючи за силовими діями «Свободи» тільки пограв му'язами, заблокувавши парламент, як одразу отримав надбавку в рейтингах.
Тільки той, хто буде застосовувати насильство, той буде постійно вигравати, оскільки саме це затребувано натовпом.
Натовп хоче крові, тому що у нього забрали все і єдине, що залишилося - зловтіха.
Вже, мабуть, марно кого то попереджати, перестерігати, умовляти.
Час втрачено, та й немає нагорі людей, які б дивилися на весь цей часовий простір ширше, ніж в рамках виборчого циклу.
Єдине, що нам залишається це створювати організації, які будуть брати на себе ризики хаосу.
Атомізовані елементи будуть розчавлені і пригнічені прийдешніми конфліктами.
Цей рік буде великим роком народження нових організацій, нових сил, нового порядку. У задушливій атмосфері виродження вже відчуваються перші краплі прийдешньої бурі.
Юрій Романенко,
