Схуд у неволі на 30 кілограмів. Дружина воїна Ігоря Чернявського з Франківщини — про російський полон і обмін

Військовослужбовця Ігоря Чернявського з Івано-Франківщини 21 місяць утримували в російському полоні. 31 травня 2024 року він повернувся додому.

За майже два роки у неволі боєць схуд на 30 кілограмів, має проблеми зі слухом, зором та хребтом. Зараз Ігор Чернявський перебуває на реабілітації. У рідному Рогатині воїна чекає його дружина Наталія.

Про те, як чоловік потрапив в полон, два роки боротьби та очікування, а також про омріяне повернення Ігоря додому Суспільному розповіла Наталія Чернявська, передає Фіртка.


"Мій чоловік насправді сильна людина"

31 травня 2024 року журналісти зробили фото, на якому Ігор Чернявський після майже двох років полону стоїть на рідній землі із синьо-жовтим стягом в руках. Перше, що зробив військовий, помолився.

"Мій чоловік — насправді сильна людина. Я дуже ним пишаюся. Він — патріот і лідер. Навіть коли Ігор вийшов, і там відзначився з прапором. Є його фотографія. Чоловік сказав: "Я вийшов і молився. Так молився, а мене сфотографували", — розповідає дружина військового Наталія Чернявська.

Наталія та Ігор Чернявські — понад 20 років у шлюбі. Подружжя має двох синів. Жінка описує свого чоловіка як сильну особистість та лідера. Вона пригадує: на початку повномасштабного вторгнення Ігор розумів, що йому доведеться йти на фронт.

Коли у березні 2022 року він отримав повістку, то зібрав речі й поїхав захищати Україну.


Потрапив у полон через два дні після дня народження сина

Боєць воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Влітку 2022 року він служив на Донеччині.

"Їм треба було дуже далеко йти, щоб подзвонити. Ігор зателефонував востаннє 7 серпня 2022 року. У нашого старшого сина був день народження. Чоловік привітав його, ми з ним поспілкувалися.

Ще 8 серпня Ігор передав, що в нього все добре. 9 серпня на зв'язок не вийшов, а 10 серпня я дізналася, що він потрапив у полон”, — пригадує Наталія Чернявська.

Того дня жінка побачила фото свого чоловіка в російському Telegram-каналі. В дописі йшлося, що Ігоря Чернявського та ще двох військовослужбовців, які перебували з ним на позиціях, росіяни взяли в полон.

"Це був, напевно, найбільший стрес, який я мала в житті. У мене просто була істерика. Я кричала, плакала, не могла усвідомити, що це дійсно відбувається з нами.

Перші дні, місяці були найважчими, тому що я не розуміла, що робити, куди писати, куди бігти. Не могла спати, сон пропав, апетит пропав. А їсти треба, є діти вдома, потрібно поприбирати, треба встати, щось зробити, а бажання ні до чого немає", — пригадує Наталія Чернявська.


"Підтримувала надія, що скоро все має закінчитися"

Триматися упродовж майже двох років Наталія Чернявська змогла завдяки підтримці рідних та жінок, які також чекали з полону своїх чоловіків. Вона надсилала звернення в СБУ, військову частину "десятки", координаційний штаб, Офіс президента, прокуратуру, Червоний Хрест, ООН, до уповноваженого з прав людини, Папи Римського.

Разом з іншими дружинами військових жінка їздила на зустрічі з омбудсманами різних країн та представниками координаційного штабу, а також виходила на мирні акції в різних містах, щоб привернути увагу до військовополонених.

"Я писала-писала. Всі спершу відповідали, що він, ймовірно, в полоні. У 2023 році РФ через Червоний Хрест офіційно підтвердила, що Ігор — у неволі. Я думала: якщо Росія підтвердила, то ось-ось його випустять.

Але ще один рік минув, поки його звільнили. Підтримувала надія, що скоро чоловіка мають відпустити, скоро все має закінчитися", — розповідає Наталія Чернявська.


"За один вечір хотілося все розповісти"

15 травня 2024 року Наталія Чернявська востаннє зустрічалася з представниками координаційного штабу, а 31 травня їй зателефонував Ігор і повідомив, що він — в Україні.

"Сказав: "Я вже є, мені дали телефон, я його заряджу і тоді тебе наберу". І десь вже увечері, о 23:00, ми з ним поговорили. Не знали, з чого почати, стільки всього за два роки сталося, змінилося.

За один вечір хотілося все розповісти. Відчула радість, полегшення, що це все закінчилося, і не могла повірити, що цей день настав", — пригадує Наталія Чернявська.


Схуд у полоні на 30 кілограмів

Зі слів дружини військовополоненого, за два роки російської неволі Ігор схуд на 30 кілограмів, зараз в нього — проблеми зі слухом, зором, зубами та хребтом.

"Він важив 90 кілограмів, а повернувся з вагою 60. Хребет болить, спина дуже болить, стояти тяжко. Коли трошки довше постоїть — дещо ноги пухнуть. Напевно, через те, що вони з камери не виходили.

Розказував, що співали гімн Росії щоранку, інші російські пісні. У них було триразове харчування. Годували кашею. Давали так, щоб з голоду не вмерти. Їсти хотілося завжди. Ігор розповідав, що там було тяжко, але він витримав усе", — каже Наталія Чернявська.


"Найбільше сумую за жінкою, домом, дітками"

Наталія Чернявська каже, що Ігор "добре тримається". У телефонній розмові військовослужбовець розповів про своє самопочуття та за чим сумує найбільше.

"Почуваюся більш-менш нормально в цей момент. Дуже хочеться додому. Найбільше сумую за жінкою, домом, дітками", — розповів Ігор Чернявський телефоном.


Не втрачати надії, чекати та робити все можливе

Зараз військовий проходить обстеження та чекає, поки медики призначать лікування.

"Хочемо перевірити весь організм, щоб знати, які є відхилення, з чим ми повинні далі працювати, що лікувати, щоб він далі міг жити повноцінним життям", — каже Наталія Чернявська.

Всім, хто чекає на повернення своїх близьких з російського полону, Наталія Чернявська радить не втрачати надії та робити все можливе. А ще — вірити, що скоро ті, кого вони так ждуть, повернуться додому живими.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Повістки там не видають: як військовозобов'язаним прикарпатцям оновити дані у ЦНАПі

Мобілізація по-новому: прикарпатцям розповіли про головні зміни, які пропонує влада

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці


12.06.2024 Іван Муканик 2859
Коментарі ()

28.09.2024
Вікторія Матіїв

Про свій досвід еміграції у Сполучені Штати Америки журналістці Фіртки розповіла прикарпатка — 23-річна Тіна Любчик.  

464
19.09.2024
Вікторія Косович

Про те, як великі компанії й підприємства області розвивають свій бізнес, удосконалюють виробництво та експортують свій товар в Європу та інші країни в умовах повномасштабної війни, розповідає Фіртка.  

1067
10.09.2024
Вікторія Косович

Про те, чим живе притулок та як там рятують й піклуються про братів наших менших, журналістка Фіртки поспілкувалася з волонтеркою та працівницею прихистку "Рудий пес" Любов'ю Філь.

2145
01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

2005
23.08.2024

В умовах воєнних дій та масової міграції українців за кордон, багато дітей змушені навчатися у двох школах одночасно. Це створює значні психологічні та фізичні виклики, адже дитині доводиться пристосовуватися до двох різних навчальних програм і соціальних середовищ.

1944
14.08.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про популярні, та найважливіше — безпечні, місця для купання та основні правила поведінки на воді.  

5960

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

1167

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

1893

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

2658

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

2596
28.09.2024

Чи дозволені банани після видалення жовчного міхура? Дієтологи надають поради про особливості харчування після операції

76
23.09.2024

Зелений чай — найпопулярніший напій, попит на який щороку зростає у всьому світі. Його виготовляють з листочків чайного дерева Камелія, які готують на пару, або обсмажують, потім пресують і сушать.

348
20.09.2024

У серпні приріст споживчих цін до попереднього місяця на 0,2–1,2% зафіксували у всіх регіонах України.  

792
25.09.2024

Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві, що на Івано-Франківщині.  

15010
20.09.2024

Одним з ключових принципів християнського шлюбу є вірність. Адже саме вірність — ознака зрілих та відповідальних стосунків.   

2516
16.09.2024

Перший такий фестиваль на Міжнародному рівні відбувся вперше в Україні в Гошеві у 2015 році.  

814
14.09.2024

Про значення свята журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

2758
25.09.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

26250 1
24.09.2024

Національна рада Швейцарії визнала Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду. Про це повідомила пресслужба Музею Голодомору, пише Фіртка. Відповідну декларацію було схвалено у вівторок, 24 вересня, 123 голосами «за».

373
21.09.2024

"За" звернення проголосували 56 депутатів, один — утримався, семеро — не голосували.  

829
19.09.2024

Верховна Рада 19 вересня ухвалила постанову про перейменування понад 300 населених пунктів та районів.  

910
16.09.2024

Більшість опитаних (від майже 40% до 50%) має нейтральну оцінку схвалення діяльності місцевої влади.  

1125