Системна криза - це не про економіку і навіть не про політику. Така системна криза - це криза базових цінностей, на яких побудована сучасна, тобто «західна», цивілізація. Точніше, відсутність таких цінностей.
Цивілізація, яка оголосила про «кінець історії», насправді позаісторічна. Цивілізація, ідеалом і механізмом самовідтворення якої є максимізація особистого споживання, послідовно знищила всі ціннісні орієнтири, що виходять за межі життєвого циклу окремо взятого індивідуума. Таким же чином вона знищила і історичну державу як суб'єкта діяльності, який передбачає мету і завдання довшу за людське життя і важливішу нього.
Сучасна загальна демократія, передбачає обов'язок політика говорити своєму гедоністичному електорату тільки те, що йому може подобатися, - вже сама по собі достатня гарантія невиходу цієї системи з такої системної кризи.
Усередині цієї системи ми навіть не бачимо мови, якою ця криза може адекватно описуватися. Тобто система не допускає наявності мови, на якій може описуватися її смерть. Багатоголосе щебетання «експертів» зливається в одну велику німоту.
Для того щоб знайти цю мову, треба повернутися до базових категорій. Без їх визначення, уточнення, очищення, неможливі ніякі змістовні розмови в жодній якій завгодно прикладній сфері, стосується вона політики чи економіки.
Власне, це той самий пошук і відновлення смислів. Нинішня розмова про традиціоналізм - крок у цьому напрямку. І це та основа, на якій можна будувати історичну державу. Тобто таку державу, яка єдино здатна пережити нинішню кризу.
Михайло Леонтьєв
Джерело: odnako.org
