"Секвойя не виросте там, де цвіте тисячолітній Едельвейс...."
Товаришу своєму, Свободівцю, до Дня Покрови присвячую:
Друже мій!
Молоді патріоти, що разом з Тобою вчаться носити дорогі костюми з вишиванкою і депутатські значки на серці!!!
Піднімайтеся зі свого засмальцьованого та зацофаного кабінетику в гори! Чим вище – тим ближче до Бога будете…Огляньтеся навколо. Вдихніть повітря на повні груди і подивітьcя – все вирубане, потрощене, «зґвалтоване». Там, де був ліс, навіть вівці не пасуться. Наших овець і баранів турки й араби в станіславських та київських рестораціях доїдають. Вовки перевелися. Ти у своїй вишиванці також сидиш в тих ресторанах з ними…там Ви долі наші вирішуєте, прикриваючись нашими ж голосами.
На мітингах Ви, друже, немов манекени-андроїди: шаблонно висловлюєтесь одними і тими ж словами, віршами, гаслами. Ваші груди червоні від биття у них кулаками за долю нашу.
Друже! Не чекай поки ті полонини вщент забудують котеджами-однотипками. Вночі там рідко світить світло – гуцули хати ті минають…Там темрява, чорнота, босота…
Допоки в душі Твоїй сила, дух свободо…любивості, а на серці значок прапора нашого – засадіть гори деревом, що є символом «Вашої свободи» - секвоєю!!! Буде нелегко, проте і Вас немало. До гурту! Натовпом!Стадом! Так легше і батька… , і дерева садити.
А може проросте насіння?! А може виросте «ліс секвойний» - пустить коріння до низів гір – до людей внизу? І побачать люди Вашу роботу!!! Пагони проростуть – молодь підтягнеться. І дух довговічної секвої , можливо, стане символом сили Вашої та нових звершень Ваших!!!
Проте, я знаю: Ти не підеш у мої гори. Трава і роса – то не Твоє. Там ще нема болота…брехні…
І ліс Ви не посадите! Бо знаєте, що не проросте насіння і не виросте це дерево довговічності – символ …Тому що тут наш - свій клімат, свої вітри, свої дощі!
Тут росте лише квітка Едельвейсу. Вона в душах і серцях Твого і мого прадіда, діда, батька. Тих, котрі одягають ВИШИВАНКУ не через модні тенденції, а за покликом душі та серця – на свята наші християнські, в честь перемог наших історичних, через болі наші душевні. І на Покрову…
А хто Ти? Де Ти? З ким Ти, мій давній друже…?
Ти будеш мовчати – бо й сам не знаєш…
Щиро бажаю, щоб уночі тобі приснилась та квіточка Едельвейсу. Щоб у холодному поту Ти думав про неї і народ свій…до ранку…
P.S. Назву і текст написав сам. Від Душі і Болю. Тому що часто просинаюсь серед ночі і не можу заснути до ранку…Тому що хочу, щоб мої донечки жили в Україні!!!
