Одяг і аксесуари, прикраси для себе та на ялинку — усе власноруч. На перший погляд це схоже на старовинні російські коклюшки, гачковане мереживо чи навіть машинну в’язку. Та насправді це цілком особлива і не надто розповсюджена техніка плетива, яка називаєтья фріволіте.
Клопітка робота, міріади вузликів і відсутність права на помилку. Якщо ж сталася — доведеться плести заново. Руки та маленькі човники, на які намотують нитки — ось і все що потрібно для тонкої роботи. Діти цієї майстирині ялинку прикрашають створеними нею сніжинками, середечками, дзвіночками та ангеликами. Найважливіше — такі прикраси не розіб'ються. Щоправда, на виготовлення однієї найпростішої доведеться витратити щонайменше 2 години.
Схем з інтернету, каже пані Юлія, не бере, керується виключно фантазією. Творити таку красу для неї задоволення. Раніше фріволіте плели грубшими нитками. Створювали вироби, як ось ця сумка, із льону. З 18 століття почали вкористовувати для мереживних комірців та серветок шовк. А віднедавна завдяки технологічному розвитку, у хід пішли й метелево-люрексові нитки, які добре тримають форму — для різноманітних аксесуарів.
До речі, восени та взимку, майстриня такі прикраси носити не рекомендує. Каже висока вологість та вага каменів можуть змінити форму виробу. Однак вбрання це не стосується. Юлія Загайкевич виплітає навіть сукні.
канал 24
