Рідня. Києву показали «Націю»

Сакральна поява нашої, так званої, опозиції, власними персонами: Ю.Тимошенко, А.Яценюк, на обласній виставі «Нація» (гастролі проходили у театрі Б.Ступки) може боком вилізти івано-франківському театру… Якщо зважати на специфіку нинішньої — вельми грайливої — і занадто есхатологічної політичної боротьби: „Лупи своїх і чужих, аби усі разом боялись!“

…Трохи розгублений режисер цієї "Нації“, на якого в Києві несподівано впала важка ноша суспільного резонансу, вже в себе вдома, на Галичині, вимушено дає „пояснення“ місцевій владі: мовляв, невинні ми, „вони“ ж самі до нас прийшли, попередньо придбавши квитки за 150 гривень, але ж ми і „Регіони“ до залу запрошували, зокрема Ю.Мірошниченка та інших діячів, однак не прийшли…

…І на підтримку новопризначеного „дисидента“ на захід реактивно летить авторка „Нації“, письменниця М.Матіос. Котрій, як відомо, МВС і прокуратура захоплено вигадують надзвичайно бурхливу „біографію“ (як Й.Бродському колись, лишень у інших історичних „декораціях“). Отже, „все йде за планом“?

Лишень невідомо „ким“ і поготів „для чого“ так дурненько спланованим? Утім, ну її до біса ту завше продажну „політику“, поговоримо ліпше — виключно про „поетику“ (постановки). Свідомо не торкаючись ні її плюсів, а ні мінусів, не зважаючи на компліменти, на „дисидентів“…
В основі вистави декілька відомих новел. Вельми різних за хронометражем та поетичним настроєм. Але об’єднаних внутрішніми артеріями: життя—смерть, людина—історія, село і люди, свої як чужі, чужі як свої.
Доволі різні персонажі — бандерівці і комуністи, гуцули чи румуни (або ж євреї), сільські баби і такі собі міські інквізитори — та що там казати, всі вони, вважайте, ніби пилинки, які підніс до неба скажений вітер історії. Власне, „історії“, яка чимось нагадує пилову бурю. Іноді так кружляє, так лихоносить, що, відразу поет пригадується: „лицом к лицу — лица не увидать“.

Режисер Ростислав Держипільський взяв до інсценізації оповідання „Юр’яна і Довгопол“, „Прощай мене“, „Вставайте, мамко“, де на першому плані — ніби-то побутове. Ніби-то — щоденне. І шалені дні (героїв) пролітають зі свистом (куль) на календарі екватору ХХ століття. Коли Західна Україна „кровоточить“… Кровію саме тих — і своїх, і чужих. Далеких, близьких. А все одно — рідних. Комунар Довгопол залицявся до багатодітної доярки; а її поранений чоловік десь „у лісах“; а сама ненароджене дитя втратила; а потім, коли лиха доля затягла у криваву петлю обох, то у крові своїй вони й об’єднають ті самі любові: адже „кров не має національності“, і від себе додам… ніяк не передбачає „партійної“ приналежності. Вже потім — коли обоє потонуть посеред кривавих сутінків життя, зовсім інші герої, з іншого оповідання, у шепотінні-маренні, будуть очікувати світанок життя нового… Таке життя дійсно стукає грайливим кулачком в дівочому животі; нібито вимагає „перепустки“ до нас, на світ Божий (знав би, бідолашний, що тут чекатиме, то, може, і не стукав би?..). А ці двоє, несамовито закохані, самі ще діти, не посеред раю, звісно, а в череві пекельного „андеґраунду“ (в схроні); вони прощають один одного, прощаються: благословляють іще одне життя… І…

…І нарешті третій сюжет у мереживі. Сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає, а мати… Лишень матері у цій історії передбачена трагічна роль. Велику родину несподівано „замовили“ до Сибіру. І щоби не виривати з корінням усю сім’ю із рідного грунту, та матір і вдає із себе мертву: лягає у домовину. І ледве „гості дорогі“ (вони таки змилостивилися над великою ріднею під час „похорону“) за поріг — а мати більше і не встануть з труни...
Лейтмотивом між трьома сценічними етюдами протікає колоритний і скорботний монолог сільської бабці (з оповідання „Не плачте за мною ніколи!“). Бо ж у закутку сценмайданчика для неї вже облаштовують чи то домовину, чи колиску? (У виставі ці образи проростають один в одному.) Бабуся, здається, на той світ зібралась, а все ж — весела, грайлива. Смерть незворотню вона сприймає не як „кінець“ всього сущого, а ніби-то початок чогось нового, ще не баченого… Її голосіння та наставляння — ніби завчасна епітафія на могилі — створюють важливий для вистави композиційний „шов“. Який голочкою-ниточкою прошиває структуру постановки, її філософію. Через демонстративне прощання, гуморне очікування смерті — до… народження життя нового… Поки туманного. Але все ж таки воно спалахне… Десь там — у іншому животі жіночому… Коли міріади таких от „вогників“ — життів — містеріальним хороводом і з’являться на сцені. У вигляді старовинних ляльок-мотанок (з ганчір’я, ниток). Розміром — з людину! Їх пісні та молитви — заворожують і пригнічують. Занурюють в гіпнотичний транс. Буцімто це не ляльки зовсім, а „посланці“ — з інших світів. І їх потойбічна місія, а також завдання земне — бути ПОСЕРЕДНИКАМИ між світом живих, простором мертвих і аурою тих, хто поки не народився…

Таке „роздвоєння“ — в структурі вистави, — коли „на кордоні“ життя-смерті вартують не люди, а ляльки („людиська хижі“, за словами Лесі Українки, стали перевертнями, натягли на себе чортові маски лицемірства, самоїдства, братовбивства) відчутно доповнює побутову мозаїку історій М.Матіос. Надає їм метафізичного осяяння. І ще — язичницького колориту.

Крізь ляльку-мотанку (ця метафора, до речі, і визначила ідеологію, а також форму вистави) нібито крізь вушко голки проходять — нитки-нитки-нитки… життя-життя-життя… Котрі, здійснивши печальне коло свого руху, то спалахують, то гаснуть. То міцно зав’язуються у вузол історії, то обриваються — миттєво. Потягнеш за якусь ниточку у такій от ляльці-мотанці — і, здається, все? Нитки-життя або ж життя-нитки, сплетені в один клубок, у єдину РІДНЮ, вдивляються вологими очима через риштування товарняка, який тягне їх на каторгу…
Інші очі – вже на світлинах — у фіналі вистави, коли викладають „козирну карту“ постановки. Це… сучасні обличчя-обличчя-обличчя українців. Із заходу, зі сходу. Обличчя великої нації. Обличчя рідні.

Велику сцену-аеродром під час камерної вистави наповнює „струм“ трагічної інтимності. Оскільки розповідь — не про всіх, тут, скоріш, про кожного. Хоча постановку, на мій погляд, краще сприймати все ж таки в оригіналі, на рідній сцені, коли актори й глядачі у „колі“ одного сценпростору; і ледве сценічне коло з вагонними риштуваннями рушить з місця, ніби той потяг з платформи, здається, і земля тікає з-під твоїх ніг…

Під час символічної і надпобутової вистави, вочевидь, може постати питання: чия ж то рука постійно тягне нитки з „клубка“: життя за життям, долю за долею? Червоні? Білі? Блакитні? Або ж помаранчеві?

У виставі не існує резонерської відповіді на такі запитання. І немає ніякого натяку виключно на Небо (з киванням на Нього).

На подібні „питання“ нехай відповідають ті, хто не на небі, а поки що — на землі. Чужі і свої, далекі і близькі. Одне слово — РІДНЯ. За єдиним столом. У спільному напівзруйнованому «ляльковому» домі, пише Дзеркало тижня.

 

14


29.01.2011 2210 0
Коментарі (0)

12.05.2022
Алла Павлуцька

Фіртка поспілкувалася із прикарпаткою Мар’яною Гнот, аби дізнатися про її досвід волонтерства у центрі допомоги біженця та особливості цієї роботи у Польщі.  

1405
10.05.2022
Тетяна Дармограй

Чимало українців, які наразі у відносній безпеці, відчувають провину, що можуть жити звичним життям. Зокрема, у них нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

2191 1
28.04.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.    

2881
19.04.2022
Алла Павлуцька

Що таке війна для психіки, як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер? Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно? Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх? Вправи, які допоможуть під час паніки в укритті та вдома, про синдром “провини вцілілого” та інша корисна інформація від психологині та коуч-менторки.

3785
15.04.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка продовжує публікувати історії людей, які особисто пережили жахіття війни та переїхали з місць, які постраждали від воєнних дій, на Івано-Франківщину або перебувають тут транзитом.

5377
08.04.2022
о. Володимир Лукашевський

Війна торкається абсолютно кожного. З чим найчастіше сьогодні люди звертаються до лікаря та як побороти відчуття неспокою, говоримо з терапевтом Клініки св. Луки Лілією Федунців.

4669 1

Війна стала поштовхом для пришвидшення трансформації в газорозподільній галузі. З початку бойових дій Прикарпаття прихистило близько 140 тисяч людей.  Вони тимчасово оселились в містах і селах Івано-Франківської області, тож стали споживачами газу. Тому перед АТ «Івано-Франківськгаз» постало завдання забезпечити стабільний розподіл газу більшій кількості споживачів. І газовики виявились готовими до такого технологічного виклику.

332

Становище в країні зараз дуже складне, тому Сергій Марченко, міністр фінансів України, прогнозує болючі заходи: різке підвищення податків та різке скорочення витрат.

190

24 лютого Росія оголосила про початок так званої «спеціальної військової операції» в Україні. Кожній розважливій людині зрозуміло, що те, що відбувається в Україні, є повномасштабною війною. Однак, це не класична конвенційна війна (масові звірячі злочини проти мирного населення це підтверджують), в якій збройні сили однієї держави у відкритій конфронтації за нормами міжнародного права протистоять військовим силам іншої.

4806

Сьогодні кожен українець незалежно від своїх політичних, релігійних чи інших поглядів є солдатом української армії, що захищає свою країну від російсько-білоруських окупантів.

6694
21.05.2022

Фахівці з правильного харчування нерідко рекомендують у перший денний прийом їжі вживати каші, проте деякі з них можуть завдати більше шкоди організму, ніж користі.   

544 1
18.04.2022

Аби уникнути харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій, спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області рекомендують дотримуватись основних правил.

3321
28.03.2022

Вже незабаром в Івано-Франківську запрацюють анонсовані владою соціальні ринки. Тут всі охочі зможуть придбати продукти за нижчою, аніж у магазинах, ціною.

5594
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

1482
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

2010 1
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

2749
07.04.2022

Християни східного обряду 7 квітня відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Згідно віруваннями цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір'ю Ісуса Христа.  

4294
25.05.2022

До Європейського дня парків провели просвітницьку прогулянку для франківчан та гостей міста.

110
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

2680
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

4615
05.04.2022

Метою законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду символіки військової агресії рф проти України та за порушення законів і звичаїв війни в частині використання військовими формуваннями держави-агресора цивільного населення окупованих територій в якості «живого щита».

4651 9
20.03.2022

За словами Володимира Зеленського, РНБО прийняла рішення призупинити будь-яку діяльність на території України низки партій, які мають зв’язки з росією.

6331 1