Рідня. Києву показали «Націю»

Сакральна поява нашої, так званої, опозиції, власними персонами: Ю.Тимошенко, А.Яценюк, на обласній виставі «Нація» (гастролі проходили у театрі Б.Ступки) може боком вилізти івано-франківському театру… Якщо зважати на специфіку нинішньої — вельми грайливої — і занадто есхатологічної політичної боротьби: „Лупи своїх і чужих, аби усі разом боялись!“

…Трохи розгублений режисер цієї "Нації“, на якого в Києві несподівано впала важка ноша суспільного резонансу, вже в себе вдома, на Галичині, вимушено дає „пояснення“ місцевій владі: мовляв, невинні ми, „вони“ ж самі до нас прийшли, попередньо придбавши квитки за 150 гривень, але ж ми і „Регіони“ до залу запрошували, зокрема Ю.Мірошниченка та інших діячів, однак не прийшли…

…І на підтримку новопризначеного „дисидента“ на захід реактивно летить авторка „Нації“, письменниця М.Матіос. Котрій, як відомо, МВС і прокуратура захоплено вигадують надзвичайно бурхливу „біографію“ (як Й.Бродському колись, лишень у інших історичних „декораціях“). Отже, „все йде за планом“?

Лишень невідомо „ким“ і поготів „для чого“ так дурненько спланованим? Утім, ну її до біса ту завше продажну „політику“, поговоримо ліпше — виключно про „поетику“ (постановки). Свідомо не торкаючись ні її плюсів, а ні мінусів, не зважаючи на компліменти, на „дисидентів“…
В основі вистави декілька відомих новел. Вельми різних за хронометражем та поетичним настроєм. Але об’єднаних внутрішніми артеріями: життя—смерть, людина—історія, село і люди, свої як чужі, чужі як свої.
Доволі різні персонажі — бандерівці і комуністи, гуцули чи румуни (або ж євреї), сільські баби і такі собі міські інквізитори — та що там казати, всі вони, вважайте, ніби пилинки, які підніс до неба скажений вітер історії. Власне, „історії“, яка чимось нагадує пилову бурю. Іноді так кружляє, так лихоносить, що, відразу поет пригадується: „лицом к лицу — лица не увидать“.

Режисер Ростислав Держипільський взяв до інсценізації оповідання „Юр’яна і Довгопол“, „Прощай мене“, „Вставайте, мамко“, де на першому плані — ніби-то побутове. Ніби-то — щоденне. І шалені дні (героїв) пролітають зі свистом (куль) на календарі екватору ХХ століття. Коли Західна Україна „кровоточить“… Кровію саме тих — і своїх, і чужих. Далеких, близьких. А все одно — рідних. Комунар Довгопол залицявся до багатодітної доярки; а її поранений чоловік десь „у лісах“; а сама ненароджене дитя втратила; а потім, коли лиха доля затягла у криваву петлю обох, то у крові своїй вони й об’єднають ті самі любові: адже „кров не має національності“, і від себе додам… ніяк не передбачає „партійної“ приналежності. Вже потім — коли обоє потонуть посеред кривавих сутінків життя, зовсім інші герої, з іншого оповідання, у шепотінні-маренні, будуть очікувати світанок життя нового… Таке життя дійсно стукає грайливим кулачком в дівочому животі; нібито вимагає „перепустки“ до нас, на світ Божий (знав би, бідолашний, що тут чекатиме, то, може, і не стукав би?..). А ці двоє, несамовито закохані, самі ще діти, не посеред раю, звісно, а в череві пекельного „андеґраунду“ (в схроні); вони прощають один одного, прощаються: благословляють іще одне життя… І…

…І нарешті третій сюжет у мереживі. Сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає, а мати… Лишень матері у цій історії передбачена трагічна роль. Велику родину несподівано „замовили“ до Сибіру. І щоби не виривати з корінням усю сім’ю із рідного грунту, та матір і вдає із себе мертву: лягає у домовину. І ледве „гості дорогі“ (вони таки змилостивилися над великою ріднею під час „похорону“) за поріг — а мати більше і не встануть з труни...
Лейтмотивом між трьома сценічними етюдами протікає колоритний і скорботний монолог сільської бабці (з оповідання „Не плачте за мною ніколи!“). Бо ж у закутку сценмайданчика для неї вже облаштовують чи то домовину, чи колиску? (У виставі ці образи проростають один в одному.) Бабуся, здається, на той світ зібралась, а все ж — весела, грайлива. Смерть незворотню вона сприймає не як „кінець“ всього сущого, а ніби-то початок чогось нового, ще не баченого… Її голосіння та наставляння — ніби завчасна епітафія на могилі — створюють важливий для вистави композиційний „шов“. Який голочкою-ниточкою прошиває структуру постановки, її філософію. Через демонстративне прощання, гуморне очікування смерті — до… народження життя нового… Поки туманного. Але все ж таки воно спалахне… Десь там — у іншому животі жіночому… Коли міріади таких от „вогників“ — життів — містеріальним хороводом і з’являться на сцені. У вигляді старовинних ляльок-мотанок (з ганчір’я, ниток). Розміром — з людину! Їх пісні та молитви — заворожують і пригнічують. Занурюють в гіпнотичний транс. Буцімто це не ляльки зовсім, а „посланці“ — з інших світів. І їх потойбічна місія, а також завдання земне — бути ПОСЕРЕДНИКАМИ між світом живих, простором мертвих і аурою тих, хто поки не народився…

Таке „роздвоєння“ — в структурі вистави, — коли „на кордоні“ життя-смерті вартують не люди, а ляльки („людиська хижі“, за словами Лесі Українки, стали перевертнями, натягли на себе чортові маски лицемірства, самоїдства, братовбивства) відчутно доповнює побутову мозаїку історій М.Матіос. Надає їм метафізичного осяяння. І ще — язичницького колориту.

Крізь ляльку-мотанку (ця метафора, до речі, і визначила ідеологію, а також форму вистави) нібито крізь вушко голки проходять — нитки-нитки-нитки… життя-життя-життя… Котрі, здійснивши печальне коло свого руху, то спалахують, то гаснуть. То міцно зав’язуються у вузол історії, то обриваються — миттєво. Потягнеш за якусь ниточку у такій от ляльці-мотанці — і, здається, все? Нитки-життя або ж життя-нитки, сплетені в один клубок, у єдину РІДНЮ, вдивляються вологими очима через риштування товарняка, який тягне їх на каторгу…
Інші очі – вже на світлинах — у фіналі вистави, коли викладають „козирну карту“ постановки. Це… сучасні обличчя-обличчя-обличчя українців. Із заходу, зі сходу. Обличчя великої нації. Обличчя рідні.

Велику сцену-аеродром під час камерної вистави наповнює „струм“ трагічної інтимності. Оскільки розповідь — не про всіх, тут, скоріш, про кожного. Хоча постановку, на мій погляд, краще сприймати все ж таки в оригіналі, на рідній сцені, коли актори й глядачі у „колі“ одного сценпростору; і ледве сценічне коло з вагонними риштуваннями рушить з місця, ніби той потяг з платформи, здається, і земля тікає з-під твоїх ніг…

Під час символічної і надпобутової вистави, вочевидь, може постати питання: чия ж то рука постійно тягне нитки з „клубка“: життя за життям, долю за долею? Червоні? Білі? Блакитні? Або ж помаранчеві?

У виставі не існує резонерської відповіді на такі запитання. І немає ніякого натяку виключно на Небо (з киванням на Нього).

На подібні „питання“ нехай відповідають ті, хто не на небі, а поки що — на землі. Чужі і свої, далекі і близькі. Одне слово — РІДНЯ. За єдиним столом. У спільному напівзруйнованому «ляльковому» домі, пише Дзеркало тижня.

 

14


29.01.2011 2159 0
Коментарі (0)

01.12.2021
Сергій Білий

В міру глобального потепління зими в нашому регіоні все менше радують снігопадами та морозами. Тепла безсніжна зима – колись прикрий виняток – сьогодні поступово перетворюється радше на загальне правило. І якщо, скажімо, для міських комунальних служб такі метаморфози – в радість, то для туристів – це справжній жах... Фіртка знає, що робити пересічному туристу, якщо зима є не лише безсніжною, але й теплою.

573
26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

1369
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилуватися водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

2042
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

3966
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

3511
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

3481

Для тих, хто з якихось причин не може наважитись на спорт, боїться почати чи лише почав, хочу сказати, що ніколи не пізно бути на старті!  

266

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у цей момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Ясність наставала у процесі падіння. Але, як би низько ці люди не падали, вони рефлексивно підводилися і знову дряпалися на гору.

1424

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

15394 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

2426
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

1542
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

7218
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

16161
03.12.2021

Релігійні діячі звернули увагу Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля на потребу розробки державної сімейної політики та затвердження відповідної державної програми з необхідним бюджетним фінансуванням.

291
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

5824
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

7296 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

7628
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

3133
03.12.2021

У Берліні, на подвір'ї Міноборони ФРН, пройшла традиційна військова церемонія Großen Zapfenstreich – з посади канцлерки Німеччини після 16 років роботи йде Ангела Меркель. 

204
02.12.2021

Відповідний законопроєкт вніс на розгляд Верховної Ради Володимир Зеленський, про що він повідомив сьогодні у щорічному посланні до депутатів та українського народу.

355
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

2390
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

3007