Ребе Давид-Моше запитав якось про одного з своїх хасидів, який потрапив в страшну біду і потребував допомоги. Йому відповіли, що ще немає цій людині позбавлення і стан його такий, що допомога може прийти лише надприроднім шляхом.
- Без сумніву, - сказав цадик (святий), - віра цієї людини недосконала, - І побачивши, що хасиди не зрозуміли його, додав:
- Зається немає ніяких підстав відділяти природнє від надприроднього. І те, й інше походить від Господа, і де межа? Але насправді межа є. Ви знаєте, що коли створювавалися світи, то було так багато світла Творця, що світи не могли сприйняти його, і руйнувалися посудини, що вміщали це Світло. Тоді Світло зменшилося, щоб вони могли його вмістити. Це й називається природнім: скорочення надлишку до такого рівня, щоб могла витримати посудина. Посудина - це готовність людини, а готовність - це віра. Але оскільки віра неоднакова в різний час у всіх людей і навіть в однієї людини неоднакова в різний час, так різна і межа природнього. В кого віра міцніша, в кого посудина вміщає більше, тому дана більша міра природнього, позаяк вона визначається силою віри. Вчора була твоя віра малою, і тому ти просив допомоги, що ти її потребував, у надприроднього, а сьогодні зросла твоя віра, тому допомогоа, що прийшла до тебе, - є природньою.
(Ребе Давид-Моше з Чорткова, помер в 1903 р.)