Відкладання справи «на завтра» й внаслідок виконання її в останній момент – ситуація, з якою стикався кожен. Нерідко після таких випадків людину мучить відчуття провини, яке дивним чином зникає після нового поставленого завдання.
Про те, як вибратись із цього зачарованого кола – читайте далі.
Щоб розібратися, звідки береться прокрастинація, які почуття за нею ховаються, якими бувають наслідки для прокрастинаторів та як подолати постійне бажання відкладати справи на потім, ми обговорили це питання з психотерапевткою.
Пояснює магістр психології та педагогіки, психотерапевтка, Оксана Глущенко.
Новомодне слово «прокрастинація» як явище стає все більш дотичним до життя пересічних українців і є досить актуальним для вивчення сучасною психологією. Сам термін «прокрастинація» походить від двох латинських слів «pro» – далі, і «crastinus» – завтра. У психології – це поняття, що позначає відкладання на потім важливих, але неприємних думок чи справ, водночас замінивши їх менш «складними» та «важливими». Спершу людина не розв'язує проблему, тому що її вирішення здається нудним, а потім шукає виправдання або ж придумує псевдораціональні пояснення власній поведінці. У глибині таких мотивів може бути прагнення до задоволення найважливіших емоційних потреб – уваги, любові, схвалення з боку оточення й упевненості в собі.
Як правило, на початкових етапах формування прокрастинації людина найбільш агресивно реагує на планування, уникає його і перекладає провину за власне недіяння на інших. Згодом ситуація може розвиватися у двох напрямах: робота не виконується взагалі та поступово призводить до депресивних станів чи погіршення самопочуття або ж людина здійснює напружені ривки перед дедлайном, що згодом призводить до нервового виснаження та поглиблення прокрастинації.
Психотерапевтка Оксана Глущенко каже, що причиною прокрастинації часто є схильність людини до ігнорування можливостей майбутніх досягнень й зосередження на отриманні миттєвого задоволення та швидких перемог.
Нерідко для прокрастинаторів характерними є загальне перевантаження, втрата відчуття часу, незадоволеність власними досягненнями, неясні життєві цілі. Страх невдачі, брак необхідних знань, страх продемонструвати свою некомпетентність – ще одні поширені причини прокрастинації. Занадто самокритичні люди уникають багатьох форм діяльності, особливо якщо в процесі присутній елемент змагань. Іноді вони навіть розуміють, що відмова від боротьби – теж форма поразки. Проте, поразка без боротьби, очевидно, менш болісна, ніж провал реальної спроби. Іноді комплекс неповноцінності виражається у прокрастинаторів у формі своєрідної манії величі: «я можу це зробити набагато краще, ніж хтось, просто в мене немає часу цим зайнятися».
Окрім того, психотерапевтка додає, що відкладання справ на потім – не завжди щось негативне. Оксана Верховод каже, що усвідомлена прокрастинація може мати для нас користь.
Зокрема, прокрастинуючи, ми можемо:
- акумулювати енергію – коли нічого не робимо, а споглядаємо щось;
- знімати напругу – коли наводимо порядок на робочому столі чи у шафі;
- збиратися з думками – коли створюємо списки – це структурує мисленнєвий процес;
- шукати натхнення – зокрема, прогулянка у парку чи вздовж річки чудово цьому сприятимуть.
На питання про те, як подолати прокрастинацію, Оксана Глущенко пояснює, що для того, аби досягти великої цілі та не злякатись обсягів роботи, потрібно дробити процеси на клаптики й робити маленькі кроки для досягнення результату.
Дозвольте собі робити помилки та бути неідеальним, адже усі мають право на помилку. Робіть лімітовані паузи під час роботи, створюйте правила й рамки та дотримуйтесь їх. Спробуйте цей процес перетворити на гру. Хваліть себе навіть за маленькі дрібниці, які ви вже зробили, пишайтеся своїми маленькими кроками та досягненнями. Заохочуйте дрібними подаруночками, які вас тішать чи надихають. Вірте в себе й почніть з маленького кроку.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
