Ніколи не вважав за доцільне втручатися у проблеми міста Івано-Франківська, враховуючи наявний депутатський корпус міста, потужний інтелектуальний рівень членів виконкому міської ради, його служб, найкращих фахівців в галузі архітектури, культури, мистецтва, художників і дизайнерів, які працюють, проживають і творять в обласному центрі Прикарпаття.
Двадцять років незалежна Україна, а до того, понад півстоліття, часів СРСР, громада міста чекала на урочисту, святошну подію в житті кожного Українця – відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку.
Те, що побачила громада обласного центру, в момент урочистого відкриття того, що дехто сміливо і оптимістично називає пам’ятником, ліпше не коментувати. Сказано з цього приводу достатньо. Аналогічний шок пережив, у свій час Львів, який понині згадує Тарасову «шинель» - «…не злим, тихим, словом».
Що ж далі? Так і терпіти це «високохудожнє» творіння, по аналогії церетелівському Петру-І у Москві, чи оперативно виправляти допущені помилки і недалекоглядність?
Безумовно, бажано повторне і негайне втручання міської ради, виконкому, громадськості обласного центру, у повторне повернення влади міста до питання спорудження адекватного(!) величі та постаті Тараса Шевченка, відповідного величного пам’ятника.
Сподіваюся, що ні з кого не впаде капелюх, якщо в нормальній конструктивній, діловій, аполітичній обстановці, очільники міста добровільно визнають всю абсурдність подальшого існування в парку Т.Шевченка такої скульптури, закриють її на тривалу реконструкцію, тихенько демонтують і вивезуть її на збереження або подальшу переплавку. А паралельно розпочнуть процедуру оголошення нового конкурсу з проектування архітектурного ансамблю пам’ятника Тарасові Шевченкові, в Івано-Франківську.
Депутат обласної ради Юрій Романюк
