Про моральний вимір політики та «навколофутбольну кризу»

 

Те, що нині відбувається навколо участі України у «Євро-2012» нагадує події, що відбувались за другого президентського терміну Леоніда Кучми. Після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, перша за посадою в Україні людина опинилася у ситуації специфічного міжнародного бойкоту. Президенти західних держав не сідали біля нього на міжнародних конференціях, європейські та американські офіційні особи не запрошували його на бесіди «без краваток». Різко скоротились візити західних дипломатів до Києва.


 
«Культура політичних бойкотів» розвинена на Заході ще з часів  середньовіччя, коли європейські короновані особи бойкотами «виховували» таких «неправильних» монархів як німецький імператор Людвіг Другий або англійській король Генріх Восьмий. От і Кучмі у 2000-2004-их  було продемонстроване бажання Заходу бачити на чолі України іншого політика, більш «правильного» з точки зору євроамериканських уявлень про статуарні вимоги до владних персон. Історія повторюється. Четвертий президент незалежної України тепер потрапив до списку «неправильних» лідерів, як свого часу потрапив до нього другий.

 

Україна і глобалізований світ продовжують розмовляти різними мовами і жити за різними понятійними протоколами. На Заході, як відомо, недоторканими є особи, через котрих формально здійснюється контроль за владою та зберігаються чинники суспільно-політичної рівноваги. Скажімо, омбудсмени або лідери опозиції. Не можна в цивілізованій країні знищувати опонентів будь-якими засобами. В тюрмах повинні сидіти злодії, а не політики.

 

Вибіркове правосуддя в Україні – зовсім не порожній звук. В нинішній владі маємо приклади покупки дорого обладнання з переплатою на сотні мільйонів доларів від ринкової ціни у фірми, що за кордоном зареєстрована на бомжів. Де ж правоохоронці в таких ситуаціях?

 

 В проекції на теперішню ситуацію Європа робить висновок: в країні, де не враховують статусу опозиції, не можна влаштовувати свято футбольного чемпіонату.

 

Чому виникла така ситуація? Напевне, з кількох причин.

 

По-перше, більша частина України ніколи не знаходилась в полі дії класичного римського права, яке передбачає формалізовану законом змагальність у вирішенні суспільних проблем. Традиції поваги до опонентів і до меншин у нас немає.

 

По-друге, мораль у нас сприймається як царина сентиментальних  ідеалів та предмет повчання, а не як повсякденне живе правило. По третє, ми все ще не можемо зрозуміти, що з політичними опонентами не треба боротись на знищення ще й з огляду на те, що історія не закінчується ані виграними виборами, ані «правильним по понятіях» розподілом фінансових потоків. Будуть ще вибори і ще розподіли…

 

Можна було б продовжити цей перелік. Але від того не стане легше. Свято спорту вже зіпсоване. Й навіть, якщо «Євро-2012» відбудеться у запланованому форматі і в заплановані терміни, чергове приниження України вже вкарбоване в історію ХХІ століття. Це факт. Ми можемо нарікати на «подвійні стандарти», що використовуються Заходом при оцінці ситуації в різних країнах, але в першу чергу маємо нарікати на себе. Адже, коли нам говорять про небезпеку, що йде від корумпованої некомпетентної міліції, або коли вказують на жадібність власників готелів, що встановили захмарні ціни для гостей чемпіонату, мусимо визнати критику справедливою.

 

Інша сторона. Риторичне запитання, яке задають мені закордонні партнери: Що дало Євро 2012 Україні? Адже такі проекти – для багатих країн. Що в Україні не залишилося проблем?

 

Що дало Євро 2012 зокрема для Долини, Болехова, Рожнятова, Богородчан? Нічого, крім злиднів. Кошти, які мали йти на ремонт доріг в наших районах, йдуть на ремонт та будівництво центральних магістралей. Кошти, які б мали йти на виконання Закону України «Про статус гірських населених пунктів», ідуть на будівництво стадіонів, готелів, аеропортів лише у 4-х містах. А більша частина осідає у кишенях корумпованих, злодійкуватих чиновників, які «займаються підготовкою до Євро», адже не дарма за цю годівницю йшла постійна війна. В цивілізованих державах, держава створює умови для того, щоб будівництвом спортивних об’єктів та інфраструктури займались інвестори, а не держава, за державні кошти. Але ж тоді не вкрадеш…


Можна привести відомі приклади в порівняння штибу життя владоможців в Україні та інших країнах: про аскетичний спосіб життя творця незалежної Індії Махатми Ганді та Бен Гуріона, який проголосив державу Ізраїль, про європейських міністрів, які їздять на роботу на велосипеді, або на міському автобусі…

 


Чому в Україні все по іншому? Чому символом сучасної української влади є золотий унітаз? Очевидно, що причини не тільки в хибному вихованні тих, хто «вгорі» та ілюзорній безальтернативності, насадженій суспільству. Причина ще й практичні відсутності запиту суспільства на доброчесність та мораль.

 

Будь-який політик, навіть найдобріший і справедливий, сам не стане моральним, перестане красти чи займатися ще чимось неприйнятним. Як цього досягти?

 

По-перше, завжди бути людьми в високою власною гідністю, не ставати стадом, не продавати свій голос за «гречку», думати головою, а не шлунком чи вухами.

 

По-друге, завжди пам’ятати, та дотримуватися принципу – депутат, міський (сільський) голова, міністр, президент – це не священні корови, а найняті нами менеджери, яким ми із своїх заплат, пенсій платимо зарплату. Потрібно завжди давати зрозуміти чиновнику, що він на службі, а самі маємо пам’ятати, що не ми маємо знімати капелюха і низько кланятися чиновнику, а він нам, бо ми прості люди, громада є роботодавцями для чиновника, воїна, міліціонера тощо. І лише тоді коли чиновник буде боятися, що може залишитися без роботи, без засобів до існування, лише тоді, він буде сприймати людей, які є навколо, як рівних та вищих.

 

Але я вірю, що саме розвиток громадянського суспільства, усвідомлення співвідповідальності за долю свого краю на рівні самоврядних спільнот, які здатні спочатку на своїх невеликих ділянках, крок за кроком, виробити нові моральні орієнтири та перекодувати на них українське суспільство.

 

Василь Бартків,
президент Фонду «Бойківська бартка»,
депутат Верховної Ради ІV скликання

 



11.05.2012 Василь Бартків 1658 1
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

654
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1899 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1125 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

548
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6899 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11384 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

330

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1067

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1109

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1103
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

272
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1074
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

844
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

741
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

655
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2945
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4436
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18436
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

309
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

347
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

659
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

765