В американських фільмах жахів часто виникає така ситуація, коли головні герої, доведені до відчаю привидом, монстром або ж кримінальною вихователькою дітей (одночасно – мстителькою), починають шукати: звідки ж вилізло те небезпечне «щось», котре так псує їм життя. Головні герої після довгих поневірянь врешті-решт знаходять адресу батьків привида (монстра, виховательки) і відправляються робити «польові дослідження» на малій батьківщині зла. Туди, де зло познайомилось із цим світом.
Там стоїть стара будівля. Така собі занедбана «ферма Морганів». Вікна її забиті дошками, а квітник безнадійно заріс бур’янами. Її дах вже не виконує основної функції і небесна волога нищить старі меблі і столярний реманент у прибудові. Ферма продається. Варіант – продана тим горопашним любителям дешевої нерухомості, які на час появи на фермі головних героїв вже мирно висять на мотузках з висолопленими язиками. Навколо ферми розкинула свої аркадійські галявинки та альтанки сільська ідилія. Гудуть мухи. Буйно квітнуть садові дерева. Співають пташки. Веселі дитиська граються у пісочку на сусідніх фермах.
Зло, згідно форматів Голівуду, ніколи не народжується на восьмому (варіанти: десятому, чотирнадцятому) поверсі прибуткового будинку в Манхетені. Впадло йому там народжуватися. Воно народжується на ідилічних галявинках. Тим самим нам нагадують: жодні красоти природи, куплені за кредит (отримані у спадок, виморочені через судову процедуру), не гарантують містичного здоров’я та позитивної психики вашої дитини. Так, так, звичайно: багатиє тоже плачут. Цю «школу намахування» ми вже колись давно проходили разом із хуанами антоніями, ізаурами та хосе гарсіями.
Перед тим, як увійти до зловісної ферми Морганів, головні герої обходять її периметр. Знімальна камера повзе за ними, фіксуючи стривожені героїчні мармизи та височезні бур’яни. Звучить напружуюча голівудська музичка. Ми вже готові до того, що монстр-привид-мстителька зачаїлися саме тут. Вони ось-ось вистрибнуть з мишачої нори, курника або підвалу з кольтами у кожному із мацаків.
Але закони жанру невблаганні. Кіношне зло ніколи не повертається на свою малу батьківщину. А якщо й повертається, то ненадовго й ще до прибуття туди головних героїв. Й виключно задля приколу з повішенням нових власників ферми Морганів. Або ж задля закопування в курнику гав... гов.. горокраксів чи як там їх назвала авторка Гарі Потера. З іншого боку, візит на малу батьківщину зла ніколи не подається голівудменами як даремний. Головні герої знаходять там пояснення природи зла. Це може бути дитячий щоденник серійного вбивці, до сторінок якого приклеєні шкірки замордованих хом’ячків. Або колиска двоголового мутанта відповідної форми. Себто, суха шкаралупа того яйця, у якому Кощій ховав голку.
Головні герої на хвилину застигають в задумі. Їхні скупі сльози зволожують шкірки хом’ячків, руки обмацують підголівники, на яких колись відпочивали балбєшники двоголового немовляти. Головним героям в ці моменти трапляються вельми доречні видіння. Шкурка хом’ячка допомагає вирахувати номер мобільного телефону ман’яка, а факт двоголовості наводить на думку про застарілий конфлікт у роздвоєній особистості демона, подібний до описаного Фройдом, Юнгом або принагідним психоаналітиком з Сорок третьої авеню.
Потім ці підказки допоможуть знайти двоголового злочинця, що успішно маскується під учасницю конкурсу Міс Універсум, та лиходійного патрача хом’ячків і піплів, який вистежує свої жертви під машкарою видавця дитячої літератури. Ферма Морганів грає тут роль особливої відкритості щодо минулого. Висновок: хочеш бути невловимим монстром, пали нещадно щоденники і колиски!
Спалення власного дитинства є обов’язковим актом також для політиків. В демократичних країнах кожного, хто змагається за здобуття влади, чекає «соціальний рентген». Фатальним для кар’єри тут може виявитися що завгодно. Скажімо, знаходять у шкільному щоденнику політика запис: «Сьогодні виявилося, що я вже тиждень хожу в шкарпетках різного кольору». Фатальність цієї фрази зовсім не в тому, що стає відомою звичка політика носити шкарпетки до їхнього повного задубіння. Така звичка може бути зарахована й до позитиву (скромність, ощадливість). Фатальність криється у тому, що різні кольори шкарпеток є знаною ознакою відьмацтва. Середньовічні інквизитори, які розумілися на таких речах, палили відьом за носіння одної панчохи та за панчохи різного кольору. Відсутність симетрії, подейкують містики, є втіхою для ворога роду людського. Ото він певно тішиться сучасною архітектурою, адже вона, як і «ферми Морганів» до симетрії не має жодного стосунку.
Симетрія є ознакою малої батьківщини добра. Тому то й добра так мало у цьому світі.
