Показ епічної драми «Поводир, або Квіти мають очі» відбувся і перевершив усі сподівання. Фільм режисера Олеся Саніна, у якій головну роль зіграла співачка Джамала, встановила абсолютний рекорд прокату української стрічки.
Український оскарівський комітет висунув "Поводиря" боротися за "Оскара" у номінації "найкращий фільм на іноземній мові". Список номінантів на премію оголосять 15 січня. Нагадаю, фільм був закінчений ще восени минулого року, втім через сумнозвісні події в Україні, вийшов в прокат тільки 11 листопада 2014 року.
Події в «Поводирі» розгортаються в Україні початку 1930-х років. До Харкова разом з десятирічним сином Пітером (Антон Святослав Грін) приїжджає американський інженер Майкл Шемрок (Джеф Барел) допомагати розбудовувати соціалізм. Тут він потрапляє до рук радянської пропаганди, закохується в співачку Ольгу Левицьку (Джамала), на яку давно поклав око червоний комісар Володимир (Олександр Кобзар). Майкла просять в Москву передати американському журналісту таємні документи, але на вокзалі на очах у сина його вбивають. Тікаючи від переслідувань, Пітер знаходить захист в сліпого кобзаря Івана Кочерги (Станіслав Боклан). Хлопець стає для незрячого музиканта поводирем, переживає разом з ним поневіряння колективізації, голоду, переслідування, а згодом стає єдиним свідком страти сотні незрячих кобразів.
Основою сюжету "Поводиря" є опис репресій радянської влади. Зокрема, зображено події 1934 року, коли кобзарів запросили на з'їзд до Харкова з нагоди Республіканської олімпіади міста і села, але більше 200 сліпих музикантів завезли до лісу й розстріляли.
Над сценарієм фільму працювали крім режисера, письменник Олександр Ірванець та Пол Волянськи. Над жіночими образими Ольги та Орисі працювала відома письменниця Ірен Роздобудько. Епізодичні ролі у фільмі виконали також Олександр Ірванець (зіграв стенографіста на допиті) та Сергій Жадан (у ролі поета-футуриста Михайля Семенка).
На роль хлопчика-американця пробувалась близько двох тисяч акторів, за 10 днів до початку зйомок в режисера не було затверджено актора на цю роль. Як розповідає Олесь Санін «потрібна була людина, яка по-іншому дивиться на світ. Провідник до глядача. Антон Грін – загадкова для мене самого дитина». Юний актор проживає в Детройті, правнук українського дисидента Михайла Сороки, який підняв повстання в’язнів ГУЛАГу. Події фільму певним чином перегукується з історією української та американської родини Антона.
В фільмі знімаються близько двохста незрячих людей, яких збирали по всій Україні. «Важливо, що це люди, які попри все опирались долі, не втратили надії, несуть сонце в собі. Серед них були не лише музиканти, але й спортсмени, журналісти», – каже режисер. Зокрема, консультантом Станіслава Баклана був параолімпійський призер Ігор Засядкевич, що допомагав відтворити вид єдиноборств з костуром, так захищали себе незрячі кобзарі. Для зйомок було відтворено близько 20 музичних інструментів. «Кобзарі існували в тому світі, де живе неправда, вони були своєрідною бацилою правди, до якої тягнувся народ», – вважає режисер.
Показ фільму вперше в Україні супроводжується тифлоперекладом, спеціальною програмою, яка описує незрячим те, що відбувається на екрані. Також це важливо для тих хто поряд, вважає Олесь Санін. Саме тому Герої фільму закликають: «Заплющ очі, слухай серцем!»
Надія Ковблюк,
школа професійної журналістики
