Привіт, друзі. Сьогодні з цієї статті у нас з вами почнеться цікава і досить довга подорож у світ книжок, коміксів та інших літературних новинок. Щотижня в цей же час, читайте про актуальне та цікаве від літературного оглядача «Фіртки» — Остапа Микитюка.
Що ж, зважаючи, що це дебют такого формату, то і почну свій огляд по-особливому. А саме з графічного роману «Все це триватиме далі» і по суті творчої колаборації письменниці, радіоведучої та бізнесвумен Анни Санден і художниці Віри Кордоби, що зовсім нещодавно з’явився у львівському інді-видавництві UACOMIX.
«Все це триватиме далі» - це не класичний комікс на кшталт супергероїчних коміксів Marvel та DC. Це дуже глибока історія, це оголений нерв, це силуети просякнуті болем, любов’ю, самотністю, щирістю, дитячою невинністю й дорослим цинізмом. Графічний роман Анни Санден зачіпає багато тем про які не говорять в суспільстві, а інколи не говорять про це навіть з самим собою: заміщення, покинутість, гіперопіка чи її відсутність взагалі, батьківство, пошук любові до когось і самого себе, зрештою самотність і прийняття…життя, як воно є. «Все це триватиме далі» лірична та в той самий час життєствердна історія жінки, яка не збирається здаватись, а обирає жити й бути щасливою наперекір всьому.
На другому місці добірки книжка, чи то пак книжечка, яка свого часу наробила стільки шуму і викликала тонни праведного гніву, що страшно згадувати. Це невинна дитяча історія від української письменниці Лариси Денисенко — «Майя та її мами», що з’явилась у такому ж невинному видавництві «Видавництво». Невинна, саме так, навіть не зважаючи на назву.
«Майя та її мами» це знайомство з маленькою й тендітною дівчинкою, що починає вчитись у четвертому класі. Впродовж книжки вона розповідає про себе, свої вподобання та однокласників. Ця книжка, на мою скромну думку, вчить нас приймати й розуміти різноманіття, поважати одне одного та чужу думку, але найголовніше — вона вчить любити!
Третьою книжкою став роман одного з фронтменів гурту ТНМК, а тепер і письменника Олександра Фоззі Сидоренка — «Червоні хащі», який виданий у Видавництві Старого Лева. Цей роман, як і усі інші книжки у цій добірці, зачіпає важливі та мало проговорювані в суспільстві теми. «Червоні хащі» — про старість, про дружбу, про безвихідь і неймовірну силу.
В центрі сюжету спершу з’являється особиста драма пенсіонера Богдана Васильовича Ковтуна. Життя склалося так, що він опинився у геріатричному пансіонаті поблизу хутора Червоні Хащі. Весь світ наче обернувся проти нього. Все втратило сенс. Але доля зводить його з трьома абсолютно не схожими одне на одного дідуганами, які «відсиділи» там вже не один рік і практично змирились зі станом речей. Здавалося б, що тут може бути цікавого? Виявляється може! Фоззі неймовірно тонко передає душевні переживання людини похилого віку, вдало змішуючи це з ностальгією за 2000-ми та відбірним тонким гумором.
Четвертою сходинкою добірки став другий роман молодої україно-німецької письменниці Ксенії Фукс — «12 сезонів жінки», який з'явився у чудовому чернівецькому видавництві «21». Роман попри пандемію вже встиг побувати з презентаціями у двох країнах, відвідати книжковий фестиваль у Запоріжжі й навіть втрапити у довгий список престижної премії «Книжка Року ВВС-2020». До слова, дебютний роман Ксенії також потрапив у списки премії ВВС (але про це якось наступного разу).
«12 сезонів жінки» — це маніфест! Ксенія Фукс у 12 оповіданнях зуміла зачепити багато суспільно важливих тем, багато з яких й досі, у сучасному суспільстві, в Україні, залишаються за бортом обговорень: анорексія, депресії, посттравматичний синдром, булінг, насильство у сім’ї, фемінізм, сексуальність, сексуальна орієнтація, зрештою, дружба та любов. Ця книжка, 12 неймовірно пронизливих, часом дуже відвертих і болючих дівчат. Які, так само як і мільйони інших дівчаток, дівчат та жінок по всій країні, потребують любові, підтримки та розуміння.
І на цій ноті, друзі, кажу вам — до зустрічі рівно за тиждень)
