Проблема домашнього насильства є вкрай актуальною. Соціальні потрясіння та війна лише додали агресії, яку українці нерідко виплескують у родинах.
Довідково зазначимо, що домашнє насильство — це насильство, яке вчиняється в межах сімʼї та застосовується до подружнього партнера/ки, в межах цивільних партнерств, батьками до дітей, дітьми до батьків тощо.
Які є різновиди насильства та чому жертва продовжує бути з кривдником, журналістка Фіртки дізналась у психологині Валерії Худзіцької.
Які є види домашнього насильства?
За словами фахівчині, розрізняють наступні види домашнього насилля:
-
фізичне, що проявляється у побитті, удушенні, порізах, штовханні, знерухомленні, ляпасах, стусанах та інших жорстоких діях щодо постраждалого;
-
сексуальне, яке полягає в зґвалтуванні, примушуванні до сексу, вимаганні сексуальних практик, які є неприйнятними для іншого члена подружжя тощо;
-
економічне насильство означає, наприклад, обмеження на забезпечення базових потреб в харчуванні, одязі, заборону на власність чи заощадження, контроль за фінансовими ресурсами, можливістю отримувати дохід;
-
емоційне насильство проявляється в тиску, маніпуляціях, залякуванні, контролі, переслідуванні, приниженні тощо;
- репродуктивне насильство, яке полягає у примушуванні до вагітності, запліднення через обман, контроль контрацепції тощо. Або ж сталкінг — переслідування, зазвичай, колишньої/го партнерки/а з метою тиску, шантажу, прагнення повернути партнерку/а, яка/ий розірвала/в стосунки.
Систематичні факти домашнього насильства: чому жертва продовжує бути з кривдником
По-перше — це замовчування у суспільстві, відсутність санкцій, відповідальності, покарання для кривдників, адже основним фактором насилля є дисбаланс влади та прояв цієї влади над іншим.
По-друге — це багатовіковий усталений патріархальний устрій, де чоловікові відводилась більш відповідальна, владна і домінантна роль, а жінці — репродуктивна та підкорена роль. Таким чином майно та ресурси були зосереджені в руках чоловічої частини сімʼї, а жіноча частина була в більш вразливому і залежному стані.
Такий порядок речей є сприятливим середовищем для прояву жорстокого, зневажливого ставлення до залежних членів сімʼї. Саме тому існує маніпуляція про те, що, мовляв, у наших предків були міцніші сімʼї, мабуть, коректніше сказати, що розривати шлюб було неможливим через відсутність власних засобів до існування, житла, професії, фізичної допомоги в господарській діяльності тощо, відтак доводилось терпіти непоодинокі прояви насилля. У наш час ми також можемо спостерігати схожі випадки.
По-третє — існування стереотипів, гендерної нерівності, об’єктивізації, залучення жінок до менш оплачуваних професій тощо. Всі ці явища впливають на формування нерівності та більш залежної позиції.
Що треба знати жертві
"Важливо довіряти своїм відчуттям, найімовірніше, вам не здалось, що відбувається щось жорстоке чи неправомірне. Телефонуйте у поліцію, ви можете хвилюватися, що у вас немає приводу чи ситуація не достатньо серйозна, щоб зменшити ці хвилювання ознайомтесь із законодавством у сфері домашнього насильства.
Знайдіть того, хто вас зрозуміє та підтримає, розповідайте про своє становище, просіть про допомогу, домовляйтеся про можливість прихистку, фінансової чи юридичної допомоги. Інколи говорити відкрито може бути дуже складно і страшно, але починайте робити це маленькими кроками.
Якщо є можливість, тримайте поруч з собою власні документи та документи дітей, накопичуйте кошти, поступово формуйте план розірвання стосунків. Також варто дізнатись контакти прихистків для жертв сімейного насильства, контакти відповідних служб, номери гарячих ліній підтримки.
Памʼятайте, що кривдники вміють бути переконливими та причаровувати, в іншому випадку їм би не вдавалось будувати стосунки. Вони можуть демонструвати каяття і давати обіцянки, що це востаннє, що це був імпульс і більше не повториться, після цього наступає так званий «медовий період» і насилля повторюється".
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Мене били за кожну дрібничку і я сприймала це як належне, – історія жертви домашнього насильства
