Прикарпатський журналіст - чужий серед своїх

 

 

Прикарпатський журналіст - чужий серед своїх

 

Прикарпатський журналіст Руслан Коцаба уже втретє поїхав на Донбас. Якщо перша його поїздка сприйнялася як інформаційний прорив та місток із Заходу на Схід, то друга була неоднозначно, і навіть гнівно коментована івано-франківцями. Різниця в тому, що спершу журналіст побував серед українських військових, зокрема у батальйоні «Айдар», а в другу поїздку йому вдалося акредитуватися на території сепаратистів в якості власкора каналу «112» у епіцентрі ЛНР.

 

Там Коцаба зустрівся з Болотовим та Нікітіним, хоча відео спілкування, яке начебто існує в інтернеті не викладене. Є лише коментарі Руслана, де він описує свої відчуття і думки про те, що ці люди, а мова йде про конкретних лідерів та їх найближче оточення, далеко не примітивні особи, не пияки і не наркомани, а є у них щось від ідейності та мотивації, яка включає не тільки гроші. Коли журналіст починає ще й називати їх адекватними людьми, наша аудиторія не витримує і ставить під сумнів адекватність самого журналіста та так, що при появі його у Івано-Франківську на нього пробують напасти і викликають на рукопашну дуель. Зрадник – це один з найнейтральніших епітетів, які линуть на адресу Коцаби у соцмережах.



Пригадується, у перших спогадах про війну на Сході Руслан висловлював застереження, що з кожним кроком війна відбиратиме у її учасників ознаки людяності, і хто зна, чи буде у падінні дно. У кожному своєму відеоматеріалі репортер нагадує своїм землякам, що вони найбільш практикуючі християни з-поміж всього українства. «Якщо ти християнин, як ти можеш закликати до вбивства? Ми – творіння Божі. Ми стоїмо перед обличчям Божим» – проголошує він, визнаючи, що це патетика, без якої зараз не обійтися.



Руслан обирає для означення протистояння у містах та захоплення держустанов на сході вираз «Це їхній Майдан», чим ще більше подразнює ще не зажиті рани Майдану київського. Напевно, і чимало б східняків образилися на такі порівняння, а то й приставили б дуло до чола. Це як намагання підшукати зрозумілу термінологію, прийнятну для протилежних українських географічних регіонів. «Проблема в тому, що ми загралися в штампи, перетворюємося на звірів. Проблема в тому, що ми навіть не дивимося на фото тих, хто загинули, ми за них не молимося, ми просто рахуємо їх кількість. А це все!!!, на цій людині закінчилася історія, закінчився всесвіт! Просто про це ніхто не думає. Ми перестаємо бути людьми» – застерігає наш колега за цехом.


Люди, що скупчилися на вокзалах, біля точок з хлібом і водою, родини, які прощаються, наче назавжди, – це як епізоди добре відомих кадрів про війну. На площі приходять люди, які відправляють у ополченці своїх синів і чоловіків, і вони вже вважають їх героями. Це їхня реальність, яку ми бачимо скупим відеорядом або читаємо у повідомленнях. Ще драматичніше, що у цих людей падає полуда з очей, але жертву вже віддано. Повернути вже нічого не можна. Це як не відриваючись читати про художнього героя-негідника, якого якимось дивним чином починаєш вважати людиною за його здатність любити, страждати і боятися смерті.



Це особливо вражає журналіста з Івано-Франківська, який у сепаратистах чомусь постійно бачить людей, у східняках – українців, а у владі всіх рівнів – маніпулянтів, які загралися: «Перше – АТО треба було починати з-під куполу ВРУ. Там люстра на кілька тон. Вона б зразу люструвала 40-50 придурків, які закликали до війни. І потім треба було починати робити зачистку АТО з лівого боку – силами ополченців Донецька і Луганська, а з правого боку – ополченцями, які знають чим займаються усі правобережні. До чого веду - проблема в політиках. Люди завжди можуть домовитися. Чим буде більше горизонтальних контактів, інтерв’ю в обхід Києва, цензури, тим більше ми можемо лишити собі шанс, що людина, яка дивитиметься, буде думати, що може це і не чеченець, не найманець, а це може мій одноліток.»


До речі, він ще до Насті Станко був єдиним акредитованим немісцевим українським журналістом у зоні АТО. Зате там є поляки, прибалтійці, ну і, звичайно, росіяни. В одному з відеосюжетів репортер описує наслідки вибуху біля Луганської ОДА, яку наші центральні ЗМІ подали, як вибух кондиціонера, а після дослідження Руслана виглядає на те, що це бомбардування з українського літака, внаслідок якого загинуло 10 мирних жителів. Ймовірно, що той випадок – трагічна помилка, яку не визнало українське військове керівництво. Інший факт: офіційна інформація про забезпечення від львівської фірми 9 бронежилетами 6 класу захисту ТЕМП 3000, що виявилося фальшивкою. Чи потрібна така об’єктивність? Виглядає, що далеко не всім...



У своєму відеозверненні з Маріуполя 5 липня Руслан стоїть біля пам’ятника жертвам політичних репресій і голодомору і говорить: « Це символічно, що я стою коло цього пам’ятника. На ньому написано: не забудемо трагедій минулого, щоб не пережити їх знову. Я звертаюся до тих, хто ще може не брати автомата до рук, а пробувати домовлятися. Краще поганий мир, ніж добра війна. Я звертаюся до всіх, хто мене чує, особливо до «диванної сотні», яка вже не знає, де шукати ворогів. Шановні наші ерзац-радикали, я ризикую найдорожчим – життям, щоби ви моїми очима побачили всю трагедію війни. Я звертаюся до адекватних людей, які мають Бога в серці, які розуміють, що життя це найдорожче, і людина – то є творіння Боже».



У неділю (6 липня) Руслан повідомляв з мітингу у Донецьку, що відчувається агонія в стані сепаратистів. Обличчя їхні розгублені, цього разу приречено звучали вигуки «Росія!», «Фашизм не пройдет!». Обіцяли партизанську війну по периметру Донецька, що найбільш ймовірно, адже маючи стільки зброї, вони будуть відстрілюватися до останнього. Щойно Руслан пішов з площі, як його уже почали шукати, – переказали згодом знайомі. А за кілька годин його мали переправити до Слов’янська. Чекаємо на зв’язок уже найближчим часом.



Руслана Коцабу називають одіозним, скандальним, а тепер ще й продажним. Натомість «Збручу» відомо, що живе він у скромній однокімнатній квартирі, завжди критикує і правих, і лівих, час від часу отримує погрози від героїв своїх розслідувань. Дружина щоразу вимагає, щоб це був останній такий матеріал. Він покірно хитає головою, але робить своє. Після Майдану прикарпатська громада включила його до люстраційного комітету з числа журналістів. А тепер списали, бо порушив кон’юнктуру, став неформатом, знехтував вододіл «свій –чужий»…

 

Олена НЕЧВІДОВА


07.07.2014 Олена НЕЧВІДОВА 1116 3
Коментарі (3)

Саша Іванов 2014.07.08, 22:20
та не треба його так хвалити. і так всім відомо що за канал 112 і чий він.і лише коцаба не знає хто йому платить
Ваня Пирогов 2014.07.08, 23:39
Удивлён прочитанным! Если всё, что написано об этом журналюге правда - уважение! Могу представить, как нелегко ему с такими взглядами приходится у себя на родине. Ну а что касаемо его "пленения" - у ополченцев ведь тоже есть "читающие" - разберутся. Не нужно представлять себе образ "тупого алкаша", который кроме заБоя и заПоя ничего не хочет видеть. Если приехал для освещения истинного положения, а не "картинки для западных СМИ" с целью очернить ополчение - будет и жив и здоров. Даже этих, из "Громадського" отпустили, а они не чета Коцабе.
Nick Gavra 2014.07.13, 15:51
Через "горе-патріотів" наплодилось ІДІОТІВ - Вони рвуться до корита - щоб наїстися досита - Ті,що в бігу не швидкі - Пишуть коменти бридкі. Правди ніхто знати не хоче...
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2166
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

858
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

903
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

905 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2750 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1465

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

635

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1004

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1127
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2017
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1073
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

797
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

287
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14975
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7287
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

722
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

278
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

187
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

283
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

571
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1029