«Ерозія грунтів та її екологічні наслідки» — такий навчально-практичний посібник для хліборобів та екологів підготували до друку на кафедрі агрохімії і грунтознавства інституту природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Науковці виконали цю працю до Міжнародного дня Землі, який світова спільнота традиційно відзначає 22 квітня, аби ще раз загострити увагу українського суспільства до проблеми деградації ррунтів та катастрофічного зниження родючості земель сільськогосподарського призначення в державі, що загрожує її продовольчій безпеці, пише Галичина.
— День Землі — це поняття святе не лише для рільників та природоохоронців, — зазначає завідувач кафедри агрохімії і ррунтознавства ПНУ ім. В. Стефаника, доктор сільськогосподарських наук Мирослав Волощук. — Наша планета — спільний дім усього людства, в якому є всі створені Богом абсолютно унікальні умови, що дозволяють не тільки виживати, а й насолоджуватися життям у всій його красі та розмаїтості. Недарма в ООН, ухвалюючи 2009-го резолюцію про відзначення цього, без перебільшення, найбільш глобального свята, проголосили не просто «День Землі», а «День Матінки Землі». Саме так потрібно називати цю дату в календарях, у періодиці чи в офіційних документах.
Але, звісно, головний аспект нашої планети — це родючі площі, на яких ррунтує свою життєдіяльність сучасна хліборобська цивілізація як панівна суспільно-економічна формація. Цим люди мали би найдужче дорожити. Бо, як сказав хтось із видатних, імператори приходять і йдуть геть, а земля, на якій вони панували, зостається, і її ніхто із собою забрати не годен, вона — вічна.
Та, на жаль, саме про те, що продуктивні землі не тільки можна використовувати для здобуття засобів для проживання, а й необхідно дбати про їхню родючість, не доводити їх під час експлуатації до виснаження, часто забувають. Особливо терплять од такого безпам’ятства впродовж останніх десятиліть українські чорноземи — рік у рік їхня родючість знижується.
Власне, деградують грунти не лише суто через техногенні чинники. Терплять вони і від природних. І одні підсилюють другі. А надто ж вони сукупно шкодять, якщо не вживати заходів на запобігання руйнівним для нашої годувальниці процесам. А в нас, як виглядає, про захист земель якраз найменше турбуються. Отож ми й підготували брошуру про наразі найважчу і найбільш масштабну загрозу для землі від різних видів ерозії. В Україні, приміром, еродована вже майже третина сільськогосподарських угідь. і щороку їхня площа зростає ще на 70–80 тисяч гектарів. Однак констатацією цього ми не лише нагадуємо про назрілу та й уже перестиглу проблему. Ми також розробили комплекс нагальних протиерозійних заходів і подаємо низку технологій для відновлення, де це можливо, еродованих земель.
Земля віддає нам себе цілковито. Як любляча мати живить і одягає нетямущих дітей своїх. Чим ми їй віддячимо? Невже й далі подекуди просто-таки блюзнірським ставленням до неї?
