Прикарпатська «Небесна сотня»: Василь Шеремет

 

 

Шеремет Василь Олександрович (смт Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 21.03.1949 — 04.03.2014) був другою дитиною серед шістьох сестер і ще двох братів, двічі одружувався, мав чотирьох синів, трьох внучок. Але склалося так, що мало хто з них сьогодні може розповісти про його сутність, думки, уподобання.

 

Життя пролетіло, як одна мить, — не встиг й обернутися.

 

Було різне: і радощі, і розчарування, і помилки. Батько Василя — Олександр Костянтинович — родом із Одещини із заможної родини, яку було «розкуркулено». Сам Олександр служив у Бухаресті (Румунія). З армії товарним поїздом повернувся в Україну і залишився жити на заході. Він дуже любив свою Батьківщину, мріяв про незалежну державу, ненавидів радянську владу. За це його, бувало, викликали на «профілактичні бесіди». Хоч він працював звичайним столяром, але людиною був освіченою, знав декілька іноземних мов. Свою любов до рідної країни передав у спадок і дітям.

 

Зокрема, старшому із синів — Василю, який захоплювався історичними книгами про Велику вітчизняну війну та Українську повстанську армію, знав багато дат і фактів. Василь Олександрович переповідав прочитані історії своїм рідним. З особливим хвилюванням описував підступний розстріл молоденьких повстанців на Святий вечір у селі Красна. Його бентежили поневіряння, гноблення, доля українського народу. Радісного і безтурботного дитинства у Василя не було. З ранніх літ йому доводилося доглядати молодших братів, сестер, потім — заробляти на шматок хліба, щоб допомогти великій родині, яка жила незаможно.

 

Вже у 15 років він поїхав на заробітки у Харківську область, у 16 — на Урал (Росія). Роботою не перебирав: сапав буряк, будував, сплавляв ліс. Через деякий час після повернення на Харківщину прийшла повістка в армію. Чужі люди злагодили у далеку дорогу до Москви, де прослужив три довгі роки. У рідний край повернувся, коли йому було 22. Високий, темноволосий, з карими очима юнак подобався дівчатам, тому парубкував недовго — через півроку взяв за дружину 18-річну Марію із сусіднього села.

 

Один за одним народилися на світ діти: Василь, Микола, Михайло. Старший — найбільш схожий на батька: і зовнішністю, і запальним, імпульсивним характером. Через деякий час у житті Василя Олександровича з’явилася інша жінка — Галина, яка стала другою дружиною і народила йому ще одного сина — Олександра.

 

З новою сім’єю оселився у містечку Березань, що під Києвом, де прожив останніх 40 років. Він був добродушним, наполегливим і працьовитим, неодноразово їздив на сезонні роботи, власними силами збудував на Київщині будинок, умів усе зробити, змайструвати своїми руками.

 

Мав веселу вдачу, любив розповідати гуморески, робити компліменти. У побуті намагався бути заощадливим, раціональним, але для інших не шкодував нічого, готовий був віддати останнє при потребі. Проте особисте життя не склалося.

 

Щоразу сімейне щастя затьмарювала звичка чоловіка до оковитої. Наприкінці з другою дружиною теж розійшлися. Незабаром вона померла. Стосунки з наймолодшим сином дедалі погіршувалися. Василя все більше «з’їдала» ностальгія за малою батьківщиною, туга за минулим. Щоразу у розмові з близькими він розпитував про усе, що стосувалося рідного Ланчина. Найбільше сумував щодо безповоротності прожитих літ і неможливості виправити помилки, усвідомлення яких приходить з роками.

 

Щоразу, як бував на Прикарпатті, відвідував старших синів і першу дружину. Ці приїзди були вкрай нечастими, але дуже приємними як для дітей, так і для батька. Пані Марія по своїй природній доброті давно все пробачила чоловіку. Більше заміж вона так і не вийшла, тому з радістю варила червоний борщ і ліпила вареники для пана Василя, коли той просив її про це. Декілька років тому він запропонував першій дружині знову зійтися, але надто багато води спливло... Єдине, що зоставалося з ним до останнього, — любов до країни.

 

Під час подій на Майдані, де він провів майже безперервно усі три місяці, іншого привітання, як «Слава Україні!», сусіди від нього і не чули.

 

 

 

 

 

 

 

Євгенія Бардяк, Вікна


01.07.2014 Євгенія Бардяк 1231 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1255
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1013
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2019
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3497
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1301
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1288

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1581

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

454

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1100

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1264
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24223
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

473
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2633
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

554
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1465
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

647
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15340
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

453
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

476
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1306 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

589
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

498