Прикарпатська «Небесна сотня»: Василь Шеремет

 

 

Шеремет Василь Олександрович (смт Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 21.03.1949 — 04.03.2014) був другою дитиною серед шістьох сестер і ще двох братів, двічі одружувався, мав чотирьох синів, трьох внучок. Але склалося так, що мало хто з них сьогодні може розповісти про його сутність, думки, уподобання.

 

Життя пролетіло, як одна мить, — не встиг й обернутися.

 

Було різне: і радощі, і розчарування, і помилки. Батько Василя — Олександр Костянтинович — родом із Одещини із заможної родини, яку було «розкуркулено». Сам Олександр служив у Бухаресті (Румунія). З армії товарним поїздом повернувся в Україну і залишився жити на заході. Він дуже любив свою Батьківщину, мріяв про незалежну державу, ненавидів радянську владу. За це його, бувало, викликали на «профілактичні бесіди». Хоч він працював звичайним столяром, але людиною був освіченою, знав декілька іноземних мов. Свою любов до рідної країни передав у спадок і дітям.

 

Зокрема, старшому із синів — Василю, який захоплювався історичними книгами про Велику вітчизняну війну та Українську повстанську армію, знав багато дат і фактів. Василь Олександрович переповідав прочитані історії своїм рідним. З особливим хвилюванням описував підступний розстріл молоденьких повстанців на Святий вечір у селі Красна. Його бентежили поневіряння, гноблення, доля українського народу. Радісного і безтурботного дитинства у Василя не було. З ранніх літ йому доводилося доглядати молодших братів, сестер, потім — заробляти на шматок хліба, щоб допомогти великій родині, яка жила незаможно.

 

Вже у 15 років він поїхав на заробітки у Харківську область, у 16 — на Урал (Росія). Роботою не перебирав: сапав буряк, будував, сплавляв ліс. Через деякий час після повернення на Харківщину прийшла повістка в армію. Чужі люди злагодили у далеку дорогу до Москви, де прослужив три довгі роки. У рідний край повернувся, коли йому було 22. Високий, темноволосий, з карими очима юнак подобався дівчатам, тому парубкував недовго — через півроку взяв за дружину 18-річну Марію із сусіднього села.

 

Один за одним народилися на світ діти: Василь, Микола, Михайло. Старший — найбільш схожий на батька: і зовнішністю, і запальним, імпульсивним характером. Через деякий час у житті Василя Олександровича з’явилася інша жінка — Галина, яка стала другою дружиною і народила йому ще одного сина — Олександра.

 

З новою сім’єю оселився у містечку Березань, що під Києвом, де прожив останніх 40 років. Він був добродушним, наполегливим і працьовитим, неодноразово їздив на сезонні роботи, власними силами збудував на Київщині будинок, умів усе зробити, змайструвати своїми руками.

 

Мав веселу вдачу, любив розповідати гуморески, робити компліменти. У побуті намагався бути заощадливим, раціональним, але для інших не шкодував нічого, готовий був віддати останнє при потребі. Проте особисте життя не склалося.

 

Щоразу сімейне щастя затьмарювала звичка чоловіка до оковитої. Наприкінці з другою дружиною теж розійшлися. Незабаром вона померла. Стосунки з наймолодшим сином дедалі погіршувалися. Василя все більше «з’їдала» ностальгія за малою батьківщиною, туга за минулим. Щоразу у розмові з близькими він розпитував про усе, що стосувалося рідного Ланчина. Найбільше сумував щодо безповоротності прожитих літ і неможливості виправити помилки, усвідомлення яких приходить з роками.

 

Щоразу, як бував на Прикарпатті, відвідував старших синів і першу дружину. Ці приїзди були вкрай нечастими, але дуже приємними як для дітей, так і для батька. Пані Марія по своїй природній доброті давно все пробачила чоловіку. Більше заміж вона так і не вийшла, тому з радістю варила червоний борщ і ліпила вареники для пана Василя, коли той просив її про це. Декілька років тому він запропонував першій дружині знову зійтися, але надто багато води спливло... Єдине, що зоставалося з ним до останнього, — любов до країни.

 

Під час подій на Майдані, де він провів майже безперервно усі три місяці, іншого привітання, як «Слава Україні!», сусіди від нього і не чули.

 

 

 

 

 

 

 

Євгенія Бардяк, Вікна


01.07.2014 Євгенія Бардяк 1209 0
Коментарі (0)

28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

671
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2778
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2652 4
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2316 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3048
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2849 2

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

637

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1295

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1391

Гори не знають політики. Живуть вони поза категоріями лівих і правих, в тих краях, де закінчується система політичних координат, і де розквітає гірський едельвейс, де живуть часи лицарської величі Німеччини, що лише чекають свого часу.

2203
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

813
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

522
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

882
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

388
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43716
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3252
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1216
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35436 1
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

395
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

508
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

723
12.05.2025

Державний секретар США Марко Рубіо здійснить візит до Туреччини з 14 по 16 травня, щоб узяти участь у неформальній зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО.  

859