"Porto Franko". Хто пояснить, що це було?

На небі тільки й розмов, що про море, а в українському фейсбуці – про міжнародний мистецький фестиваль Porto Franko, що відбувся 13-17 червня в Івано-Франківську.

Останніми роками децентралізація культури в країні починає пускати паростки у вигляді нових інституцій та фестивалів – хоча, звісно, узагальнень робити ще не випадає і поступ може виглядати збоку неймовірно повільним. Для справді суттєвих зрушень на місці потрібен збіг кількох факторів – серед них і якість культурного продукту, і його інтеграція з місцевим середовищем, і регулярність, яка створює в містян звичку до культурного дозвілля певного типу. Ті прекарні умови, в яких наразі функціонує культура, часто стають на заваді регулярності, а відсутність місцевих мистецьких інституцій не дозволяє привезеному продукту міцно осісти в ґрунт.

Цього року стало очевидно, що після кількох перероджень франківський Porto Franko став дедалі більше нагадувати містоформуючу подію, якої дуже бракує практично у всіх обласних центрах України – окрім, можливо, Києва та кількох міст-мільйонників. Аналогами можна назвати дніпровську “Конструкцію” чи чернівецький Meridian Czenowitz – це фестивалі, що надихаються локальним контекстом і є у ньому укорінені, проте в дизайні програми великою мірою покладаються на немісцевих авторів/-ок та митців/-кинь. Вдало знайшовши свою нішу, вони перетворилися на фірмовий знак міста – подію, завдяки якій багато хто взагалі щось знає про сучасні  Дніпро й Чернівці.

Цікавий парадокс полягає в тому, що на відміну від жанрових Меридіану чи Конструкції, Porto Franko є класичною фестивальною «солянкою» музики, театру, літератури та візуального мистецтва, яка міксом різних жанрів прагне привабити максимально різні аудиторії. Надзвичайна кількість реклами по всьому місту та поза ним також свідчить про інтенсивну роботу піар-відділу і бажання залучити якомога більше людей – що, зрештою, і вдалося, адже подієві майданчики фестивалю були практично завжди заповнені. В той же час за рівнем подій Porto Franko виходить за межі, зрозумілі та прийнятні для частини цієї аудиторії. Здавалося, що інколи відвідувачам бракувало зрозумілих сценаріїв глядацької поведінки для деяких запропонованих форматів – як, наприклад, для опери на спортивному стадіоні. Така «дитяча хвороба росту» є радше нормою для подій, що роблять різкий стрибок у досяжності, і водночас пропонують продукт авангардний або новаторський для свого середовища. Цей етап минущий і він переростається – частина аудиторії розсмаковує таку культуру і залишається, частина відпадає. З роками фестиваль знаходить свою аудиторію і вона стає його ядром.

У цьому процесі, втім, важливу роль відіграє культурна критика і робота медіа загалом. Природа культури є такою, що вона не працює як «річ у собі», а радше існує у співпраці та взаємозалежності із іншими елементами екосистеми – від освітніх закладів до культурних медіа. І добре виконувати свою роботу можна лише тоді, коли інші елементи системи працюють так само справно. У професійній спільноті вже неодноразово проговорювалася та проблема, що діячі і діячки культури в Україні часто змушені бути «і швець, і жнець, і на дуді грець» – по типу «сама організувала подію, сама написала її огляд».

Утім, дискусії у фейсбуці всі ці дні були присвячені не мистецькій вартості подій фестивалю, а посту франківського можновладця – мера міста Руслана Марцінківа, який обурився оголеному тілу соліста «Хамерман Знищує Віруси» під час їхнього виступу в Палаці Потоцьких і наказав виконавчому директору Porto Franko освятити місце проведення заходу. Після його посту вже традиційно відкрився портал в пекло і мережу заповнили пости з хештегом #pornofranko (який миттєво був апропрійований опонентами) про те, що «київських понтів ми сюди не допустимо», що «це не мистецтво», а «несмак і вульгарщина», «обригалово», «вакханалія» та інші достойні епітети. З іншого боку барикади цьому хору опонували «прогресивні» голоси, які скаржилися, що мер знову «пробив дно», «скрєпи похитнулися», а офіційна сторінка Сергія Жадана, який виступав на цьому ж майданчнику наступного дня, саркастично підтримала мера та підтвердила, що сцена – не місце для геніталій.

Цікаво, що консервативна частина цієї суперечки намагалася замаскувати своє обурення під оцінку «мистецькості» виступу ХЗВ, хоча дискусія вочевидь виникла по лінії розмежування етики та естетики. І спроби критиків скористатися аргументом «це не мистецтво, бо це не естетично» не витримують тесту на відповідність сучасним основам мистецтвознавства. Не дивно, що далі за емоційний вигук «фу!» критика виступу «Хамерманів» не зайшла; а шкода, було би справді цікаво прочитати спробу дискурс-аналізу їхніх текстів, рухів та костюмів від якогось локального видання.

Історія з ХВЗ насправді демонструє глибоку кризу, в якій перебуває регіональна журналістика сьогодні. В ситуації, коли фахова культурна критика відсутня в місцевих медіа як вид, вакуум сенсів починає заповнювати швидка вірусна реакція в соцмережах. На заміну довгим текстам і вдумливим рефлексіям приходять імпульсивні нерозбірливі вигуки – причому, з обох сторін. І консервативне маркування оголеного тіла як такого, що нівелює мистецький характер акції, і оцінювання дій консервативної частини громади як «дна» є радше шаблонами мислення, ніж реальним аналізом того, що відбулося. А відбулося лише те, що за кількаденними не-на-життя-а-на-смерть холіварами, спричиненими фотографією пеніса в шкарпетці та безглуздим коментарем мера, зник простір для аналізу значення важливої культурної події для Франківська.

Porto Franko, безумовно, запропонував дуже багато поживи для культурної критики: музично-літературна програма в Палаці Потоцьких, постановки литовців Някрошуса та Коршуноваса, перформанси в кабіні літака та в місцевому художньому музеї, авангардний балет «Oh, magic!» в драмтеатрі – кожну з цих подій можна було б аналізувати окремо. Але одним із найцікавіших об’єктів для аналізу є найбільш «локальний» продукт із важковаговиків програми – футуристична опера відкриття «AEROPHONIA» авторства Романа Григоріва та Іллі Разумейко у постановці Ростислава Держипільського.

Анонс події на сайті повідомляє, що «центральний музичний інструмент опери – легендарний літак Ан-2 є водночас головним елементом декорацій, на фоні яких артисти NOVA OPERA створять постдраматичну оперу, поєднавши сонорику авіа-турбіни з григоріанським хоралом, монгольськими колисковими та тріп-хоповими ритмами». Амбітний задум справді трансформувався у вражаюче видовище – site-specific дизайн простору, центром якого був АН-2, візуальні ефекти, що синхронізувалися із кожною новою композицією, перформативний елемент масовки, влучний вибір локації (це все відбувалося на стадіоні), та, звичайно, музика від NOVA OPERA. За амбітним техзавданням стояла не менш амбітна ідея – відобразити дихотомію людини та машини, земного та небесного, і у візуально-просторових образах та композиціях раз у раз читалась алюзія на мрію людини про небо та загалом відголосок усіх цивілізаційних «окультурювальних» потуг людства.

Постановка стала вдалою метафорою і самого фестивалю, який вочевидь бачить своєю місією «окультурення» Франківська та популяризацію в місті актуального мистецтва. Як сказано у поширеному сьогодні маніфесті фестивалю, «PORTO FRANKO існує в паралельній реальності Івано-Франківська та Галичини, і випереджає оточуючі його суспільно-політичні процеси на 30-35 років». Одне можна сказати точно – цій паралельній реальності потрібні не лише відвідувачі, але й критики та оглядачі. Адже за відсутності діалогу та вдумливої рефлексії одна суперечка в соціальних мережах може створити враження, що середовище є більш ворожим до фестивалю, ніж насправді, і призвести до реальної шкоди – як от відкрите на організаторів кримінальне провадження за статтею «хуліганство».

Якщо ж залишити юридичний аспект, бо ще незрозуміло, як буде розвиватися ситуація, то варто пам’ятати, що цю суперечку викликала навіть не найбільш «відверта» подія – адже “Oh, magic!” з повністю оголеними виконавцями не підняв такої бурі, – а просто та, яку було найлегше роздути у велике щось. І що багато критиків виступу ХВЗ писали коментарі з питаннями «Що це було?!» і «Як до цього ставитися?!» – а деякі з них, отримавши відповідь, навіть змінювали свою думку. Можливо, до цих питань варто ставитися більш серйозно і не прикриватися відмовкою, ніби «якщо треба пояснювати, то не треба пояснювати».

Світ уявних консенсусів і коаліцій є тим небезпечнішим, чим загальнішими мазками ми уявляємо утворене об’єднання. І в цьому сенсі ідея про аналіз виступу ХВЗ у місцевому медіа вже не видається такою смішною – зрештою, чи не зашкодило б нам всім ще раз перевірити, чи розуміємо ми, про що вони співають? Можливо, тоді ця історія набуде якогось зовсім іншого сенсу.

, КорИдоР


Коментарі (2)

Володимир 2018.06.23, 10:02

Написано нудно, НУ ДУЖЕ НУДНО, я так і не зрозумів чи пісюн в шкарпетці на думку автора це добре ))). Біда в тому, що не хочеться надалі, щоб ФРІКИ  організовували такі святкування.

Панчишин Ігор 2018.06.23, 10:52

...Нарешті хтось притомно сказав про "дитячу хворобу" - вдсутність дискурсу мистецького і критичного. Про те, що мистецька подія "мистецькою" може називатись лише після означення її за мистецькою дискусією. А підміна її суті (мистецької) соцальним збудженням - це не оцінка фестивалю. Давайте говорити про сенс "амбіцій" кураторів, а не "розмазувати  кашу по столу"...

 

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

502
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1143
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2632
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1044
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1285
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2592

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1002

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1570 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1811

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1898
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

33
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

419
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

629
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

159
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

708
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

610
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

814
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

418
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

41
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

296
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

411
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

529