Поки не пізно

 

/data/blog/59363/b785e47640333debce68789706fffde1.jpg

 

Коли у тебе є твоя рідна і коштовна граната, і коли з неї вирваний запобіжник, і ти тримаєш її у одній руці, щоби вона не розірвалася, то вона залишається твоєю власністю. Але ти перестаєш мати одну з двох – всього лиш двох – таких потрібних для чогось іншого рук.

 

Бо одна твоя рука вже непрацездатна, ти каліка, бо у ній тримаєш гранату, і більше нічого нею не можеш робити. Врешті м'язи закостеніють, ти перестанеш ними керувати, і хоч не хоч, рука гранату випустить. І кінець тоді настане не тільки твоїй втомленій руці, але й твоїй улюбленій коштовній гранаті, і тобі самому, і тим, хто від тебе близько.

 

Щоби такого не сталося, мусиш або кинути її сам кудись у корчі (там вона також переб'є якихось мурашок, переломить якісь живі пагони), або дати її потримати комусь іншому. Комусь, хто не хоче вибухнути і буде її тримати. Найкраще передати її своєму ворогові. Хоча би заради того, щоби саме він став тим, у кого одна з двох рук буде зайнята триманням цієї колись твоєї, а тепер уже своєї гранати.

 

Якось так можна описати ситуацію із тим фрагментом України, який є захоплений всілякими терористичними народними республіками. Вони – це граната, яку тримаєш, позбувшись таким чином однієї руки. Трохи шкода, що ти її колись сам вклав у неї кошти, але тепер це дрібниця, порівняно із відповідальністю.

 

Україні (нам) не треба її тримати, бо стаємо безрукими. І не треба боятися, що на якийсь час передамо її комусь іншому. Не треба боятися усунути від себе все це «придністров'я-2». Хай собі трохи побуде нелегітимною територією – майбутня історія надто тривала, щоби перейматися кількома роками.

 

В жодному разі не треба брати їх до себе. Не можна погоджуватися на те, що якась граната буде визначати те, що ти робиш, куди ходиш і з ким зустрічаєшся.

 

Ідея опікунства добра тоді, коли ти можеш кимось опікуватися. Коли ж ти сам у дірі, то не варто бавитися у доброчинність.

 

Хай буде перемир'я, хай будуть терористи на своїй території, хай все буде невизначено. Але не можна допустити, щоби ідіот диктував операторові зношеної атомної субмарини, яким має бути режим роботи реактора. Не можна допустити, щоби субмарина везла ідіота туди, куди йому хочеться і працювала заради того, щоби знайти йому одному якийсь харч.

 

Україна (ми) не може собі дозволити, щоби ідіоти інтегрувалися у її організм вже сьогодні. Зі всіма їхніми елітами, поняттями і матеріальними потребами. В такому разі загинуть всі. Рука врешті не втримає гранату.

 

Україні (нам) пора стати прагматичною. І у цьому випадку прагматичність є синонімом виживання. Не варто нікого тягнути до себе, обіцяючи віддати все своє. Хай собі побудуть самі. Хай потішаться своїми п'ятнадцятьма хвилинами слави. Якщо вони не потрібні навіть Росії, то чи потрібні вони нам? Якщо Росія хоче нам їх втюхати, то чи не краще хоч раз зробити щось не так, як хоче Росія.

 

Попереду маємо зиму. І зима може бути за нас, якщо ми їх не пустимо на свою піч. Най мерзнуть, най відбудовують самі свою неймовірну промисловість, хай спалюють не наш газ і отримують не від нас пенсію. Нехай вони хоч раз хоч щось мале зроблять самі для себе. Адже нам самим треба якось пережити цю зиму. Рубати дрова з гранатою у руці дуже-дуже складно.

 

Україні (нам) дуже потрібний цей вільний час, не присвячений доглядові за п'яним і вимогливим паралітиком. Потрібно собі, а не заради нього, зробити самоуправління і децентралізацію. Потрібно облаштувати кордон. Потрібно створити надійний другий стратегічний ешелон. Потрібно вичистити кадри, які вирішують все, і залагодити стосунки з іншими сусідами без гранати у руці.

 

План з особливим статусом і так розрахований на три роки. Але навіть за три роки цей особливий статус не приведе до нічого доброго (ліпшого). Натомість три роки позастатусної терористичної республіки доведуть її до конвульсій і капітуляції, якщо Україна (ми) встигнемо зробити хоч щось своїми двома вільними руками. Та й Росію це порядно виснажить і виведе з рівноваги – бо не так сталося, як гадалося.

 

У історії айкідо був такий унікальний випадок, який вже став притчовим. Відомо, що філософія айкідо не передбачає нападу, а тому айкідоки не мають і не можуть мати рейтингових поєдинків. Але одного разу до головного учителя причепилися послідовники якоїсь агресивної школи єдиноборств, наполягаючи на одному-єдиному поєдинку між їхньою зіркою і кимось із видатних айкідоків, щоби з'ясувати, чи айкідо взагалі можна вважати боєвим мистецтвом. Врешті учитель дозволив якомусь майстрові взяти участь у такому змаганні. Майстер випитував учителя – що ж йому робити у такій складній ситуації. Роби так, як буде треба – сказав учитель… Суперники вийшли на татамі. Каратист, знаючи, що айкідоки добре захищаються, ще не встиг вирішити, якого удару завдати для початку, як отримав несподіваний удар у чоло. Поєдинок не міг продовжуватися далі, бо удар був страшним. Майстер послухався вчителя і вчинив так, як було треба.

 

Тарaс ПРОХАСЬКО, Збруч


18.09.2014 Тарaс ПРОХАСЬКО 1679 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1761
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

810
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1081
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1507
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2725 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3818

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

916

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

519

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

385

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5671
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5225
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10604 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1190
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7574
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

937
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1096
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15850
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

339
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1419
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1843
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1743