Поки не пізно

 

/data/blog/59363/b785e47640333debce68789706fffde1.jpg

 

Коли у тебе є твоя рідна і коштовна граната, і коли з неї вирваний запобіжник, і ти тримаєш її у одній руці, щоби вона не розірвалася, то вона залишається твоєю власністю. Але ти перестаєш мати одну з двох – всього лиш двох – таких потрібних для чогось іншого рук.

 

Бо одна твоя рука вже непрацездатна, ти каліка, бо у ній тримаєш гранату, і більше нічого нею не можеш робити. Врешті м'язи закостеніють, ти перестанеш ними керувати, і хоч не хоч, рука гранату випустить. І кінець тоді настане не тільки твоїй втомленій руці, але й твоїй улюбленій коштовній гранаті, і тобі самому, і тим, хто від тебе близько.

 

Щоби такого не сталося, мусиш або кинути її сам кудись у корчі (там вона також переб'є якихось мурашок, переломить якісь живі пагони), або дати її потримати комусь іншому. Комусь, хто не хоче вибухнути і буде її тримати. Найкраще передати її своєму ворогові. Хоча би заради того, щоби саме він став тим, у кого одна з двох рук буде зайнята триманням цієї колись твоєї, а тепер уже своєї гранати.

 

Якось так можна описати ситуацію із тим фрагментом України, який є захоплений всілякими терористичними народними республіками. Вони – це граната, яку тримаєш, позбувшись таким чином однієї руки. Трохи шкода, що ти її колись сам вклав у неї кошти, але тепер це дрібниця, порівняно із відповідальністю.

 

Україні (нам) не треба її тримати, бо стаємо безрукими. І не треба боятися, що на якийсь час передамо її комусь іншому. Не треба боятися усунути від себе все це «придністров'я-2». Хай собі трохи побуде нелегітимною територією – майбутня історія надто тривала, щоби перейматися кількома роками.

 

В жодному разі не треба брати їх до себе. Не можна погоджуватися на те, що якась граната буде визначати те, що ти робиш, куди ходиш і з ким зустрічаєшся.

 

Ідея опікунства добра тоді, коли ти можеш кимось опікуватися. Коли ж ти сам у дірі, то не варто бавитися у доброчинність.

 

Хай буде перемир'я, хай будуть терористи на своїй території, хай все буде невизначено. Але не можна допустити, щоби ідіот диктував операторові зношеної атомної субмарини, яким має бути режим роботи реактора. Не можна допустити, щоби субмарина везла ідіота туди, куди йому хочеться і працювала заради того, щоби знайти йому одному якийсь харч.

 

Україна (ми) не може собі дозволити, щоби ідіоти інтегрувалися у її організм вже сьогодні. Зі всіма їхніми елітами, поняттями і матеріальними потребами. В такому разі загинуть всі. Рука врешті не втримає гранату.

 

Україні (нам) пора стати прагматичною. І у цьому випадку прагматичність є синонімом виживання. Не варто нікого тягнути до себе, обіцяючи віддати все своє. Хай собі побудуть самі. Хай потішаться своїми п'ятнадцятьма хвилинами слави. Якщо вони не потрібні навіть Росії, то чи потрібні вони нам? Якщо Росія хоче нам їх втюхати, то чи не краще хоч раз зробити щось не так, як хоче Росія.

 

Попереду маємо зиму. І зима може бути за нас, якщо ми їх не пустимо на свою піч. Най мерзнуть, най відбудовують самі свою неймовірну промисловість, хай спалюють не наш газ і отримують не від нас пенсію. Нехай вони хоч раз хоч щось мале зроблять самі для себе. Адже нам самим треба якось пережити цю зиму. Рубати дрова з гранатою у руці дуже-дуже складно.

 

Україні (нам) дуже потрібний цей вільний час, не присвячений доглядові за п'яним і вимогливим паралітиком. Потрібно собі, а не заради нього, зробити самоуправління і децентралізацію. Потрібно облаштувати кордон. Потрібно створити надійний другий стратегічний ешелон. Потрібно вичистити кадри, які вирішують все, і залагодити стосунки з іншими сусідами без гранати у руці.

 

План з особливим статусом і так розрахований на три роки. Але навіть за три роки цей особливий статус не приведе до нічого доброго (ліпшого). Натомість три роки позастатусної терористичної республіки доведуть її до конвульсій і капітуляції, якщо Україна (ми) встигнемо зробити хоч щось своїми двома вільними руками. Та й Росію це порядно виснажить і виведе з рівноваги – бо не так сталося, як гадалося.

 

У історії айкідо був такий унікальний випадок, який вже став притчовим. Відомо, що філософія айкідо не передбачає нападу, а тому айкідоки не мають і не можуть мати рейтингових поєдинків. Але одного разу до головного учителя причепилися послідовники якоїсь агресивної школи єдиноборств, наполягаючи на одному-єдиному поєдинку між їхньою зіркою і кимось із видатних айкідоків, щоби з'ясувати, чи айкідо взагалі можна вважати боєвим мистецтвом. Врешті учитель дозволив якомусь майстрові взяти участь у такому змаганні. Майстер випитував учителя – що ж йому робити у такій складній ситуації. Роби так, як буде треба – сказав учитель… Суперники вийшли на татамі. Каратист, знаючи, що айкідоки добре захищаються, ще не встиг вирішити, якого удару завдати для початку, як отримав несподіваний удар у чоло. Поєдинок не міг продовжуватися далі, бо удар був страшним. Майстер послухався вчителя і вчинив так, як було треба.

 

Тарaс ПРОХАСЬКО, Збруч


18.09.2014 Тарaс ПРОХАСЬКО 1600 0
Коментарі (0)

18.05.2026
Олександр Мізін

Реальні схеми 2025-2026 років, методи кримінального рейдерства та чому новий Цивільний кодекс №15150 може відкрити епоху масового відбирання нерухомості — ексклюзив від Фіртки.

1691
13.05.2026
Тетяна Ткаченко

Про життєвий шлях, цінності, службу у війську та відданість Україні журналістці Фіртки розповіли мама Тетяна Пуняк та командир взводу Роман Чернов.  

10367
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10717 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7972
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

7235
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

4254

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

666

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

1204

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

10367 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1878
17.05.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

5476
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

28022
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4554
17.05.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

4068
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

21295
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9751 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

1216
15.05.2026

Фестиваль відновили після семи років перерви. Ковалі з різних міст України та світу створюватимуть скульптуру «Єдність — наша сила», а також представлятимуть для відвідувачів майстер-класи й ковані вироби.

661
20.05.2026

За оцінками аналітиків, після нетривалого зростання внаслідок роздутого оборонного замовлення економіка РФ уперлася в глухий кут.  

259
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

1097
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1499
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1685