«Релігія – справа переконань і совісті людини,
якій вона має право слідувати все життя»
(Джеймс Медісон, 4-й президент США)
16 січня у США відзначають – День свободи віросповідання. Далекого 1786 року було ухвалено положення Томаса Джефферсона Про свободу віросповідання Вірджинії. Цим документом Генеральна Асамблея штату Вірджинія затвердила права громадян на висловлення своїх релігійних переконань, які не будуть дискриміновані. Згодом День свободи віросповідання в США став також днем прийняття відповідної поправки до Конституції США. І тепер щорічно президент країни звертається до всіх громадян Сполучених Штатів Америки із закликом взяти участь у заходах, присвячених черговій річниці з дня ухвалення Положення про свободу віросповідання.
А привертає увагу американський День свободи віросповідання у зв’язку із нещодавніми подіями на Українській землі. Цими днями Українська греко-католицька церква (далі – УГКЦ) заявила, що Міністерство культури погрожує у судовому порядку добиватися припинення діяльності УГКЦ. Листа за підписом першого заступника міністра культури Тимофія Кохана з відповідними погрозами оприлюднив предстоятель УГКЦ блаженнійший Святослав, якому він й адресувався. Це повідомлення викликало бурхливу реакцію не лише у священнослужителів, а й у суспільстві.
Якщо громадянин України обрав для себе релігію та церкву (у тому числі й УГКЦ), хіба можна позбавити саме ГРОМАДЯНИНА права відвідувати саме цю церкву, відібравши у неї ліцензію? Тому відповідь варто шукати в основному законі (подобається він вам чи ні - ваша справа) - Конституції України.
У статті 35 зазначено, що «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей».
Ось тут зупинимось….. У листі Мінкульту повідомляється, що систематична діяльність ієреїв УГКЦ на Майдані Незалежності "має негативний вплив на правову культуру та правосвідомість громадян". Та хіба священнослужителі - це ті люди, що запалюють ворожнечу у серцях мітингуючих, а не ті, хто стримує будь-які “нехристиянські помисли”? Хіба вони закликають до бунту?
Глава УГКЦ заявив: «Церква не є учасником політичних процесів, але вона не може стояти осторонь, коли її вірні просять про духовну опіку. Наші вірні спільно з іншими громадянами України озвучили в мирний спосіб своє бачення європейського вибору України на основі християнських та загальнолюдських цінностей».
І знову повернемося до нашої Конституції, у статті 3 якої написано чорним по білому: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Тож, якщо людина обрала для богослужіння саме УГКЦ, то чому держава, в особі свого виконавчого органу, погрожує не стільки вже й церкві, скільки людині позбавленням однієї із її свобод – позбавленням можливості богослужіння в обраній церкві? Конституція, яка би перероблена і яка би «травмована» сьогодні би не була, чогось взагалі варта?
І насамкінець, повертаючись до статті 35 того ж основного закону України, де також сказано, що «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави». Тож хай це буде так!
Олена Бас, для Фіртки
