Письменник Василь Шкляр: Я думаю, сьогодні більшість людей чудово бачать, хто тримає Україну, а хто – власні штани

 

 

Василь Шкляр – це якраз та людина, яка не потребує довгих презентацій. Письменник, якого читають, люблять, поважають, адже кожна його книга – це бестселер. Безсумнівний лідер нації, слово якого – зброя проти зневіри та розчарування, лжепатріотизму та популізму. Чесний та прямолінійний, сьогодні він, презентуючи власні книги по всій Україні, спілкуючись з людьми, не роблячи поділу на схід і захід, «своїх» і «не дуже», робить, мабуть, більше, аніж десятки клерків міністерства інформації. Бо він – справді об’єднує країну.

 

Про справжній патріотизм, нову генерацію українців та майбутнє України ми й мали можливість поговорити з Василем Шклярем.

 

– Ваші книги змушують замислитися над тим, що є справжнім патріотизмом. На жаль, сьогодні чимало політиків знівелювали це поняття, прикриваючи ним свою бездіяльність. І активісти, волонтери, військовики відроджують його своєю щоденною працею. Що для вас означає бути патріотом?

– Ви чули коли-небудь, щоб я у якомусь своєму інтерв’ю чи публічному виступі сказав, що я патріот? Ні, звичайно, бо це все одно, що я доводив би вам, що в мене дві руки чи одна голова на в’язах. Патріотизм для кожної нормальної людини це природний стан її інтелекту та душі, це як температура тіла 36,6 градуса. Так ведеться в усьому цивілізованому світі, а ми, українці, досі любимо помірятися, хто з нас більший патріот, націоналіст чи бандерівець. Тим часом не буває більшого чи меншого патріотизму, як не буває більшого або меншого неба чи Бога. Виміри має лише професіоналізм, і, напевно, тому у нас побутує навіть іронічне визначення «професійний патріот». Верховна Рада ними кишить, такими патріотами.

Недавно у Рівному я зустрівся з вісімнадцятирічним хлопчиною, який воював на сході та дістав тяжке поранення в голову. Його звуть Ромко, позивний – Рудя. Лікарі давали дуже мізерний шанс, що Ромко виживе, операція була надто складна. А знаєте, що сказав цей юнак, коли опритомнів після операції? Та ні, не сказав, бо він ще й говорити не міг, а нашкрябав на папері незграбними закарлюками: «Мамо, вибач, але дозволь мені повернутися туди, до хлопців». Тому патріотизм у моєму розумінні – це глибинне почуття власної людської, а отже, і національної гідності, яке рухає твоїми ідеями та вчинками. Цю чесноту сьогодні ми бачимо у діях і чині наших бійців, волонтерів, громадських активістів. Революція Гідності народила нову українську людину, а війна з одвічним ворогом-москалем показала нам цю людину на повен зріст.

 

– На вашу думку, чи можемо ми сьогодні говорити про те, що в Україні нарешті народилася ще й нова генерація політиків, які справді здатні працювати на благо Батьківщини?

– А от про це, на жаль, говорити зарано. Так, модно просторікувати про нові обличчя, нове покоління, проте нинішній парламент успішно розвіяв наші надії щодо нової генерації. Тут ми побачили справді чимало молодих людей, але виявилося, що в них такі само апетити, як і в старих. Може, не такі відверті, зате більш вишукані. Можна спробувати їх виправдати системою: мовляв, укинь свіже яблучко в діжку з огірками – то воно швидко скисне. Але наші очікування були іншими. Ми сподівалися, що за Революцією Гідності повстануть і наші обранці, повстануть у швидкому реформуванні країни, а виявилося, що вони прямі спадкоємці своїх попередників. Часто-густо спадкоємці в прямому розумінні, бо тепер ми вже знаємо, хто чиїх батьків діти. Є, певна річ, приємні винятки. Але ж ми хочемо жити не за винятками, а за правилами. Однак не впадаймо у відчай. Очевидно, нам судилося пережити ще й такий, сказати б, перехідний склад парламенту, який ми обирали, як і всю владу, поспіхом, в умовах війни, під дамокловим мечем. Людьми керувало насамперед природне прагнення миру, тому вони обирали не стільки по ділах, як по словах. Лукаві політики цинічно скористалися довірою виборців. Сподіваюся, надалі будемо обачніші, адже за останні півтора року нація пройшла такі випробування, що подорослішала на століття.

 

– Ми впродовж багатьох років обирали партії, депутатів, орієнтуючись передовсім на лідера. Потім ми дізнавалися, хто ж насправді І що яскравішим був очільник політичної сили – то вищий рейтинг мала його партія. Потім ми дізнавались, хто ж насправді стоїть за «вождем», – і розчаровувалися. Як ви гадаєте, нині суспільство вже доросло до того, щоб обирати реальну програму, а не картинку?

– Ні, люди досі не вірять програмам (і правильно роблять), бо їх, наших людей, часто дурили. Якби політичні партії виконували свої програми бодай на відсоток, ми б давно, як той казав, перегнали б Америку. Я, чоловік, котрий колись і сам писав серйозні програми для партій, вірив, що люди мусять голосувати насамперед за ідеологію та програму, а не за лідера чи харизматичних осіб із тої чи іншої сили. В ідеалі так мусило би бути. Але в Україні політики настільки девальвували слово, настільки розмили та розпорошили свої ідеологічні позиції, що мусимо орієнтуватися на якісь приблизні речі і робити свій вибір майже на рівні інтуїції. У нас є багато родин, в яких чоловік, дружина та інші члени сім’ї голосують за різних кандидатів. Та якщо ми ще не готові голосувати за програми, то в цей драматичний для країни час маємо змогу зорієнтуватися на конкретний внесок політичних партій та їхніх представників у ту святу справу, яку я називаю «тримати Україну». Мій герой із роману «Маруся» отаман Дмитро Соколовський замість довгих промов перед повстанцями повторював оцю стислу та містку фразу: «Будемо тримати Україну». Я думаю, що сьогодні більшість людей добре бачать, хто тримає Україну, а хто – свої штани.

 

– Нещодавно ви стали членом політради Українського об’єднання патріотів – УКРОП. Партія зовсім молода, нерозкручена. Чому вирішили її підтримати?

– Ця модерна назва прийшла до нас зі сходу. Хлопці, я знаю, що якби не ви, то лінія фронту сьогодні проходила б на моїй Черкащині. Можливо, в Холодному Яру. Ідучи назустріч УКРОПу, я знав, що матиму чимало опонентів навіть у середовищі своїх палких прихильників. Але в мене давній і болісний сентимент до наших зросійщених земель, особливо до Січеславщини, Криворіжжя, де я маю багато друзів і тримаю з ними постійний зв’язок. Їду туди і сьогодні. Знаєте, легко бути бандерівцем у Галичині, а ти спробуй побути ним там. Більшість хлопців саме зі сходу увійшли до полку «Азов», і вони стали героями моєї думи про братів азовських «Чорне Сонце». Багато бійців, як і волонтерів, сьогодні входять до УКРОПу. Можна по-різному ставитися до будь-якої політичної сили (назвіть мені хоч одну білу й пухнасту!), але гріх мати куцу пам’ять. Ще вчора ми захоплювалися, як дніпропетровці відрубали хвоста сепаратистській сволоті, а сьогодні, коли там усе заспокоїлося, можна махнути на те рукою? Не можна! Повірте, перш ніж ухвалити для себе таке рішення, я радився, хоч роблю це вкрай рідко, з дуже авторитетними людьми, у тому числі з військовими, і не почув жодного заперечення. До того ж я маю серйозні культурні проекти саме там, на сході, і сподіваюся ближчим часом вдасться зробити чимало. Пам’ятаєте мої давні гіркі слова, за які я також дістав безліч нападів: «Не можемо інтегрувати Крим і Донбас в українське лоно? Тоді віддаймо їх, щоб не мати лиха». Отож я вирушаю на схід…

 

– Ви особисто братимете участь у виборах?

– Ні, я маю справи, важливіші за депутатство.

 

– Чого ви очікуєте від тих молодих людей, які мають сьогодні шанс представляти громади у радах різних рівнів, зокрема і від УКРОПу?

– Я хочу, щоб чесна праця для добра громади приносила їм радість. Я хочу, щоб мені ніколи не було за них соромно. Я знаю таких хлопців. Давно знаю Ігоря Телішевського, який сьогодні йде першим номером до Львівської міської ради, знаю волонтерів громадської організації "Допомога армії України" Любомира Босаневича та Юрія Середяка, знаю Титанового Джексона (Євгенія Терехова) - молодого хлопця, який дивом вижив після важких поранень, знаю Бориса Філатова, який сьогодні намагається відвоювати Дніпропетровськ у «регіонала» Вілкула.

Ці люди належать до покоління, яке виросло і сформувалося за роки незалежності. Ми довго чекали появи цього «самостійного покоління», бо знали, що саме воно скаже найрішучіше слово щодо нашого цивілізаційного вибору, нашої української мети. Майдан показав, що так воно, власне, і сталося. Людська і національна гідність, відчуття справедливості для цих молодих людей – уже не світоглядні чесноти, а природні складові їхньої громадянської імунної системи. Це – у крові. І тому серед їхніх переваг – глибока сучасна освіченість, професійна мобільність, доброчесність. А першість я все ж таки віддаю молодості. Не через те, що вона не потребує люстрації, а тому, що вона ясніше бачить завтрашній день.

 

www.ukrop.com.ua


24.09.2015 1592 1
Коментарі (1)

Semen Pelag 2015.09.26, 18:47
Василю!ти в укропі???зрозумів---------------------------------!6
21.12.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Фіртка розповідає про привласнення готівки від туристів через квитки та фінал 17-річної земельної епопеї з мільйонними збитками.

1121
17.12.2025
Микола Данилів

Під час повномасштабної війни самовільне залишення військової частини стало серйозною проблемою для Збройних сил України.

1219
11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

1317
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

5141
04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.  

2091
01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.  

11215

Фарр – це такий різновид щастя. Знак, що ним вищі сили позначають людей, від народження «приречених» на успіх та перемогу.

221

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

19338

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

1277

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

1541
17.12.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

1741
11.12.2025

Святкові застілля часто спокушають нас великою кількістю смачних страв, але переїдання може зіпсувати як настрій, так і самопочуття.  

6652 4
07.12.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м’ясо, рибу та молочні продукти. Натомість у раціоні залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.    

32218 1
21.12.2025

Рішення не переходити на новоюліанський календар ухвалили 18 грудня за круглим столом.

1510
16.12.2025

З 26 по 28 грудня 2025 року в Івано-Франківську у храмі Царя Христа отців василіян УГКЦ відбудеться XVII Міжнародний різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях».  

1533
13.12.2025

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8558
17.12.2025

Наступне засідання Шевченківського комітету, на якому відбудеться другий тур відбору на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року, заплановане на другу декаду січня наступного року.  

2026
21.12.2025

Саміт (зібрання керівників країн) ЄС, що відбувся у Брюсселі 18–19 грудня, був драматичним, непрогнозованим, навіть хаотичним, але завершився для України з найкращим результатом.  

511
17.12.2025

Питання проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни залишається складним як з безпекового, так і з політичного погляду.  

1061
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

1317
05.12.2025

Василь Вірастюк — народний депутат України IX скликання від Івано-Франківщини. За нього у 2021 році під час проміжних виборів у 87 окрузі проголосували понад 31,2% виборців.

4954