Ось і закінчується рік 2013-й. Рік змії. До когось вона була прихильною, а когось боляче вкусила – на те вона й змія. Тим не менше, рік був цікавим та насичений різноманітними подіями.
І тоді, коли змія вже «підповзає» до завершення, журналісти «Фіртки» уже традиційно підводять підсумки. Згадуємо, чим рік запам’ятався для кожного із нас, для краю і, звичайно ж, для України.
Ми взяли на себе сміливість відзначити тих людей, які останні дванадцять місяців були у фарватері подій на Прикарпатті, а також задавали ритм місцевого життя. Серед них – політики, і пересічні прикарпатці, новачки і вже досвідчені гравці, люди, які творили медіа картину і, загалом, робили наше щодення цікавішим. Зауважимо, що частина наших цьогорічних номінацій є жартівливими, а є і цілком серйозні...
Отож:
Подія року. Безперечно, подією 2013 року змія «нашипіла» Євромайдан. Цікаво, що усі попередні «презенти» влади, такі як податковий майдан, харківські угоди, мовні закони не увінчалися таким успіхом, як прагнення українців до Європи. Скажете, українцям уже не цікава рідна мова і національна безпека чи кількість податків, яку прості трудівники сплачують до бюджету? Аж ніяк. Просто українці зрозуміли: як тільки змія почне обвиватися навколо них і затягувати сильніше і сильніше, то може просто задушити. Тому і виступили проти. Багато хто згадував Помаранчеву революцію, багато хто сподівався на краще. Але всі знали точно – сила у єдності. Це довели події на Майдані Незалежності і Україна та світ вкотре побачили справжній український солідаризм і національну гідність і переконався в тому, що влада і народ – дві великі різниці. Передбачати, що буде далі – справа невдячна. Можна сказати тільки одне – новий 2014 рік на Майдані зустрічатимуть по-справжньму вільні та щирі українці, які знають чого хочуть і яким вже точно не страшна ніяка «йолка».
Мер року. Єдиний мер (як він стверджує), котрий виступив на Євромайдані, єдиний мер, котрий хотів "відмінити" новорічну ялинку (але не відмінив), єдиний мер, котрий привселюдно влаштовує показові сварки із секретарем міської ради. Це все про нашого Віктора Анушкевичуса. «Ненаситна змія-2013» всіляко намагалася проковтнути цього політика. Але він витримав усе: чергові ротації у персональному складі виконавчого комітету міської ради, коли позиції мера усіляко намагалися «розхитати», позбавивши його впливу на важливий орган. І постійні звинувачення у безгосподарності (тут вулиці Шевченка і Проектна стають майже хрестоматійними), і навіть посада секретаря міської ради стає плацдармом для «наїздів» на нього. Проте Анушкевичус не тільки вміло відбивався від настирливої змії, але й відчув смак її крові, коли виступив на підтримку спочатку студенського Євромайдану, а потім уже й на Майдані Незалежності у Києві «відмітився». І тоді, коли закликав міліцію бути з народом, а кожного свідомого українця бути небайдужим за долю держави. Не кожен мер поїде закордон і буде говорити, що у нас все добре, а не плакатися на проблеми. Анушкевичус це зробив у США. І чи не найголовніше, але непомітне: мер зміг «дотягнути» цей бюджетний рік, коли містом рясніли біл-борди, де взивали до державного Казначейства віддати гроші, а ситуація була дійсно непростою. Як буде далі побачимо. А поки що можна сміливо віддати номінацію «Мер року» Віктору Анушкевичусу.
Очікування року. Війна за липи, додаткові мільйони від ОДА, десятки обіцянок і ще більше прокльонів у сторону влади - саме такою у 2013 році є згадка про вулицю Шевченка. А ще дві дати – спочатку 9 березня, а опісля 24 серпня, коли вулицею нарешіт мали відновити рух. Не сталося. Пішла багатостраждальна на третій термін – чекати 200-річчя генія, іменем якого її названо. І хто у цій історії тільки був не винен – і мер, і казначейство, і Кабмін, і підрядник. Очільники міста, напевно, і самі вже були не раді, що заварили таку кашу ще два роки тому.
Гордість року. Цю номінацію «Фіртка» сміливо віддає франківчанці, яка нагадала усім, що у нас на Прикарпатті дівчата не тільки красиві, але й розумні. Анна Заячківська – скомна дівчина із титулом «Міс Україна 2013». Унікальне поєднання розуму, краси і таланту. Вона стала найкращою не тільки у нас, але й гідно представила країну у світі. І найголовніше - не зазналася. Вже за декілька місяців після участі у конкурсі краси "Міс Світу", Аня допомагала волонтерам на Євромайдані, готуючи канапки для мітингувальників. Чим не гордість?
Несподіванка року. Отримало Прикарпаття у 2013 році нового голову Івано-Франківської облдержадміністрації. Замість Михайла Вишиванюка посаду обійняв його колега із Партії Регіонів Василь Чуднов. Після численних чуток про «енне» звільнення Вишиванюка цей хід Президента ніхто не сприймав всерйоз. Втім, коли області дійсно представили нового керманича, усі зрозуміли – це не фейк і не плітки – зміни є. Здавалося своїм авторитетом і вмінням згладжувати кути у відносинах центральної влади і партії, яку представляє, із строкатим депутатським корпусом облради, Михайло Васильович довів усім, що він на тому місце, що треба. І іншого просто бути не може. Поки що, принаймні. Істинні причини такого кроку Президента усі зрозуміли напевно тільки тепер. Попередник не зміг би пояснити присутність «тітушок» у приміщенні ОДА показом фільму, а Чуднов зміг і навіть не засоромився? Ну що ж, Михайлу Вишиванюку ми даємо номінацію «Несподіванка року». Ну не вірили ж і ви, правда? Фіртка писала про несподіване зміщення Михайла Вишиванюка з посади в статті з характерною назвою-запитанням, яке дотепер задають собі та іншим місцеві "політики та аналітики": Заміна Михайла Васильовича на Василя Михайловича. Це "просто ротація кадрів" чи "дуже немудре рішення" президента? (коментарі експертів)
(Не)щасливчик року. Ним, логічно, стає Василь Чуднов. Нарешті отримав, чого дуже-дуже-дуже хотів. Про бажання головного регіонала Прикарпаття потрапити у крісло губернатора усі говорили не перший рік. І ось, коли це нарешті сталося, на голову новопризначеному, в прямому розумінні цього слова, впав Євромайдан. І чого він тільки не вислухав за перший місяць роботи від громадськості, і у відставку відправляли, і покаятися закликали, і пісні під кабінетом співали, навіть на «штурм» брали. Схоже, судилося Василю Михайловичу опинитися напевно дещо не у тому місці і не у той час. А від нас він отримує«(Не)щасливчика року». «Щасливчик» чи «Нещасливчик» - це вже як вам більше подобається.
Промова року. Емоційний аж жо неадеквату спіч прикарпатського священика Михайла Арсенича у часи Євромайдану про начебто необхідність збройного повалення існуючого політичного режиму, в одну мить облетівши Інтернет,не залишив байдужим не те, що пересічних краян, а навіть заслужив на увагу генерального прокурора України. А може прокурор позаздрив, що священник із провінційного села не потребує шпаргалки для промови, як він. Тим не менше, на свій звіт у ВРУ пан Пшонка приніс відеозапис із одніозним священослужитилем. Хотів напевно доказати, що на Західінй Україні усі такі радикальні. І дарма, що запис, як згодом розповідали, виявився змонтованим, а священика на місяць заслали у монастир спокутувати вину, Михайло Арсенич на довго запам’ятається нам своїм революційним духом. Чекаємо нових промов:).
Турист року. Якби на Прикарпатті не було Насалика, його варто було б придумати. Цей "непересічний" калуський міський голова – частий гість номінацій. Славетний бодібілдер, колекціонер дорогих автомобілів та власник страусових мокасинів цього разу був не надто оригінальним – Ігор Степанович просто поїхав відпочивати на Мальдіви саме тоді, коли у місті вирували Євромайданівські події, тоді, коли депутати знімали зі стін портрети Президента, а потім їх спалювали. Але це для Насалика – не привід для переживання за свою репутацію. Його і далі люблять калушани, адже він може собі дозволити на всю країну здійняти перепалку з губернатором та розпустити бюджетників у позапланові відпустки – грошей у Казначействі не було. Чи запросити Прем’єр-міністра України на відновлення роботи «Карпатнафтохіму». Та навіть зробити рекламу журналістам видання, яке належить його одвічному конкурентові. Можливо, наступним кроком непересічного мера стане загальноміське заняття бодібілдингом? Але це мабуть вже у наступному році голубого коня.
Ювіляр року. Однією з найшановніших персон на Прикарпатті є владика Софрон Мудрий. Українській греко-католицькій церкві довелося пізнати важкі часи підпілля, політичних та релігійних репресій. Але ця структура вистояла та довела свою вірність Богові та Україні. Сьогодні владика-емерит Софрон є на заслуженому відпочинку, що дає йому можливість зосередитися на творчій та богословській діяльності. Привітати ювіляра з поважною датою приїжджав Блаженніший Святослав. Без сумніву, такі постаті, як владика Софрон є дороговказами сьогодні, моральними авторитетами, котрі своїм особистим життям дають нам приклад того, як не розгубитися у сучасному глобалізованому світі та залишатися людиною. Людиною з великої літери.
Відчайдухи року. Не кожен відважиться на довготривалу подорож, не говоримо вже про засоби транспорту, комфорт та інші такі штучки. А вони змогли. Двоє франківці – Петро Буяк і Юля Плисюк на своєму трьоколіснику «Дніпрі» подолали тисячі кілометрів, перетнули всю Євразію щоб довести усім і собі в першу чергу, що Україна – найкраща і «Дніпром» таки можна доїхати до Байкалу. Їх чекало не тільки Прикарпаття, але й уся країна. Три місяці виснажливої мандрівкиі вони жили у віртуалі із кожним з нас. Ми «смакували» новинами із мотоекспедиції у щоденнику подорожуючих, а вони – розказували світу про Україну. Тому «Фіртка» номінує пару на «Відчайдухів року». Що далі? Чекаємо нових несподіваних кроків.
Тушка року. Вже давно є практика обирати від Прикарпатті народних депутатів патріотично налаштованих та громадсько активних персоналій, принаймні серед мажоритарників. А ж ось і ні. На Прикарпатті вже почали водитися і політичні «заробітчани» і навіть «тушки». І хоча останнім часом небувалої популярності набули «тітушки», ми згадаємо тасе про наших «тушок». Адже як грім серед ясного неба була інформація про вихід з опозиційних лав одного з прикарпатських обранців Володимира Купчака – «погодженого усіма опозиційними лідерами» кандидата від опозиції, який свою передвиборчу кампанію побудував, що зараз виглядає кумедно, на критиці "тушки" Миколи Круця... Саме постать Купчака майоріла у вишиванці по всьому Тисменицькому та Тлумацькому районах. Тай навіть в обласному центрі не бракувало біл-бордів з його промоцією. Та не по вишиванці тепер виявляється судити треба: вихід з опозиції, синхронне голосування з більшістю, лист до сенату Польщі про визнання Волинської різні геноцидом польського народу, неголосування за відставку Кабінету Міністрів… такого Івано-Франківщина ще не чула. Хіба це відстоювання та представлення народних інтересів? Запитайтеся, які інтереси у будь-якого жителя тисмениччини. Тому змійка на цей раз в афери року нам записала доморощену «прикарпатську тушку».
Вирок року. Рік тривали розбори польотів у скандальній чайній справі екс-директора департаменту Архітектури і містобудування Олега Гаркота. Десятки хвилин відеодоказів і сотні сторінок документів. І ось вирок, який приголомшив не тільки громадськість, але, схоже, і самого підсудного. Здавалося, ось-ось і в Івано-Франківську стане на ще одну «гуманну» справу нашого суду більше. А не сталося. 5 з половиною років в’язниці, конфіскація майна, позбавлення державних рангів, заборона обіймати посади у державних установах на три роки і відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілому Віктору Ломею. Проте, найцікавіше попереду. Ніхто не сумнівався, що від підсудного буде апеляція. Однак, ніхто не сподівався, що потерпіла сторона підтримає її. Виявляється Ломей тепер уже не хоче так сильно карати Гаркота. А як же чесне ім’я і моральні збитки за час судового слідства?
Тракторист року. Чоловіків цієї професії в області є чимало. Хоча Прикарпаття і не аграрний край, проте мати на господарстві сільськогосподарську техніку – справа прибуткова. І дуже корисна. А тракторист за кермом викликає повагу та обов’язково на селі має реноме дбайливого господаря. А якщо за кермом тракторця ви побачите колишнього Гаранта Контистуції на своєму обійсті? Адже саме Ющенко уподобав собі нашу область і заходився на своєму тракторці поратися о господарству. Цікаво, чи встиг він до морозів облаштувати на зимівлю все бджолине сімейство, бо, як подейкують бувалі, від сильних карпатських морозів бджіл можна врятувати тільки важкою працею. Але це ми вже лукавимо, бо Віктор Андрійович працював завзято і наполегливо. Така вона змійка-жартівниця. Отже, Віктор Андрійович вже освоїв ще одну професію - окрім банкіра, президента країни і пасічника, - він став трактористом... А що, часи не певні, - нова професія може ще придатися для заробітку на шматок хліба...
Революціонер року. Є у революції початок, та немає у революції кінця… Так, саме він повів за собою студентів. Так, саме він запалював та підривав романтичні студентські серця. Він – Максим Кицюк, студент-заочник із Севастополя став зіркою Євромайдану в Івано-Франківську. А вже опісля, коли намети з Вічевого майдану прибрали, його жорстоко побили під покровом ночі на одній із вулиць обласного центру. Цікаво, що напередодні у приміщенні облдержадміністрації увечері влаштували показ фільму про вільний Китай. Хоча у побитті є й інша версія: це могли зробити з самого середовища революціонерів, бо Максим був занадто харизматичним лідером і міг якимось чином перешкодити «професійним революціонерам». Як там було – нехай з’ясовує слідство. А Максим справедливо завойовує номінацію «Революціонер року» - за ідею, відвагу і дух.
Дебют року. Ну і наостанок змійка вирішила просто підняти вам настрій: не таке вже й холоднокровне і страшне створіння, як усі звикли вважати і у номінацію "Дебют року" висунула Анну Крсиюк, котра де тільки вже не була і що тільки не пробувала. І головою Молодіжної адміністрації області встигла побути, і директор піар-агенції “PR-Energy”, і в книзі рекордів України вона відзначається. І Шевченка до "перемоги" на парламентських виборах вела… А тепер ще й заспівати вирішила. Музику до дебютної пісні під назвою "Ти запитай" написав Роман Калин, а заспівала її Анна в дуеті з Василем Михайловичем. Далі планується зйомка кліпу та великі плани на майбутнє. Нехай щастить:)
Ось таким був цей рік. Для когось вдалим, для когось – не дуже. Вередлива змійка передає естафету голубому коню. А кінь – це істота свійська, для нас добре знайома. І ще – дуже працьовита. Тому бажаємо вам у році наступному нових починань і звершень, нових успіхів і перемог. А ми уважно будемо стежити за подіями, щоб вам було приємно нас читати. Ми не претендуємо на виключність, ми тільки підводимо підсумки, радіємо, що пережили цей буремний рік, очікуємо нарешті змін і чергових цікавинок від людей, яких згадали вище.
З наступаючим Новим роком!