Однією з невід’ємних рис політики є значна роль, котру грають у ній стереотипи та усталені схеми. Іноді значні політичні зміни чи зрушення залишаються непомітними для широких верств завдяки пануванню стереотипних поглядів. Ситуація щоденно зазнає змін та модуляцій, проте люди продовжують мислити схемами і символами, до яких звикли, які нерідко були нав’язані ЗМІ, або ж виникли завдяки зумисним маніпуляціям.
Одним із таких стереотипів є переконання значної частини прикарпатців у тому, що влада вся і завжди, від часів «за Австрії» і включно із нинішньою київською, була і є щонайменше байдужою до нашого краю.
Традиційне тупикове Прикарпаття
Прикарпаття, треба з цим погодитися, рідко відносилось до регіонів-фаворитів. Якщо не рахувати чотириріччя Віктора Ющенка, то офіційні (не відпочинкові чи колекційно-антикварні) візити перших державних осіб за останні три століття можна на пальцях перерахувати. Про єдину поїздку на наші терени імператора Франца Йозефа І у 1855 році й досі ходять легенди. Інші діючі монархи з Габсбургів сюди й не доїжджали.
У 1961 році на Прикарпатті побував ще "генеральний секретар" Микита Хрущов...
Чого вони сюди не їздили? Хтось каже: глуха провінція. А песимісти хитають головами й шепочуть: «Місце «недобре», «болотисте», тому й не їздили».
Кілька візитів Леоніда Кучми часів першої каденції голови ОДА Михайла Вишиванюка, що завершилися відвойованим в сусідніх Карпатських областей правом на будівництво зимової президентської резиденції в Гуті.
Дехто згадує, що в радянські часи Івано-Франківщина була «закритою» тупиковою областю, в якій базувалися надсекретні ядерні ракети та менш секретні радіозаводи по виробництву «найбільших в світі» мікросхем. Сюди не було прокладено туристичних маршрутів, іноземцям сюди доїхати було «зась», а тому – жодних міжнародних трас, розібрана у війну колія на Тернопіль та інші принади дикого (в хорошому значенні) первозданного, майже не зачепленого цивілізацією, Підкарпатського краю…
Якби не обласна «Прогама розвитку туризму» Михайла Вишиванюка часів «першої каденції», вінцем якої попри протести тодішніх «екологів» став Буковель, то зараз би в області було б «дуууже» сумно…
Деяким місцевим політикам, до речі, дуже вигідно «було» (а декому і «є» зараз) зображати Прикарпаття такою собі «дитиною-сиротиною», кинутою напризволяще владним центром, у якого є інші, «улюбленіші» степові провінції. Адже відчуття «політичного сирітства» спонукає до пошуків «політичних батьків» і тут різноманітні політсили вишукуються у чергу, намагаючись зайняти означене «батьківське» місце.
Київ і Франківськ як Том і Джеррі?
Теперішній Президент, на відміну від попередника, ніколи не вважав Івано-Франківську область своєю «політичною вотчиною». Та й не мав на це жодних підстав. В його біографії місто між двома Бистрицями асоціюється хіба що з сумнівним передвиборчим епізодом 2004 року. Вже навесні 2010-го, коли Янукович став Президентом, наші краяни не мали ілюзій щодо симпатій першої особи держави до Прикарпаття. І наступні роки ніби підтвердили побоювання скептиків. У відповідь місцевий електорат, у своїй переважаючій більшості, на різноманітних виборах голосував за кого завгодно, лише не «за владу». Прості люди, мислення яких достатньо консервативне і базується на певних символічних системах, й надалі перебувають у переконанні, що теперішній владний Київ дивиться на Прикарпаття як Том на Джеррі.
Проте за останні місяці увага до Івано-Франківщини з боку центру несподівано значно зросла, про що свідчать візити за останні кілька тижнів значної кількості не останніх за впливовістю у владній ієрархії персон: радники президента, керівники департаментів та управлінь, міністри і їх заступники, віце-прем’єри і «сам» прем’єр-міністр…
(Не) сподіваний поворот
Що є поясненням такої зміни уваги до колись безнадійно «тупикової» області? В місцевих навколо-політичних тусовках називають кілька можливих причин активності «центру» на Прикарпатті. Перша – сланцевий газ, друга – євроасоціація і намагання влади шукати електоральні опори поза колись базовими проросійськими регіонами, третя – перехід досвіду, звязків та напрацювань керівництва Івано-Франківської ОДА в реальні проекти згідно із відомим філософським законом «переходу кількості в якість». Хоча швидше за все всі ці «мазки» і створюють відповідну «картину маслом» не-безнадійності і, навіть, актуальності сучасної Івано-Франківщини.
Безперечно, ситуація не стоїть на місці. У політиці немає нічого ані вічного, ані достеменно сталого. Якщо раніше столичний «політбомонд» не спішив демонструвати своє зацікавлення проблемами нашого краю (мовляв, у вас там й так все добре, маєте досвідченого губернатора-«аксакала» - хай він і «париться» там з вами і вашими проблемами), то тепер дещо змінилось. Не в останню чергу, завдяки вже згадуваному прискореному курсу Банкової на євроінтеграцію. Адже, зрозуміло, Прикарпаття є не лише однією з тих областей, які географічно (та й геополітично) розвернуті до Європи, й, відповідно, є природніми «плацдармами євроінтеграції», але й електорально та світоглядно спрямовані точно «не в напрямку Кремля».
Минулі кілька місяців дали наочне підтвердження цій тезі. Івано-Франківщина перетворилась ледь не «місце паломництва» різноманітних київських високопосадовців.
Відкрив «парад владних гостей» радник Президента України Володимир Зубанов, який відвідав наш край з ознайомчою місією. Чільний представник президентської адміністрації відвідав Меморіальний комплекс «Дем’янів Лаз» в Івано-Франківську, де оглянув експозицію музею, поспілкувався з його працівниками та поклав квіти до пам’ятника жертвам репресій. Також Володимир Зубанов у рамках робочої поїздки на Прикарпаття відвідав Долинський район. У Долині радника, серед іншого, цікавила соціальна сфера – Долинський дитячий будинок «Теплий дім» та Вигодський навчальний корекційно-реабілітаційний центр. Зубанов дав позитивну оцінку створеним у цих закладах для дітей-сиріт та дітей-інвалідів умовам.
На питання ЗМІ про мету візиту, президентський радник відповів: «Мета таких візитів – на власні очі побити чим і як живуть на місцях. Радник Президента – це серйозна посада, якщо до неї серйозно ставитися. Для того, аби щось порадити Президентові, необхідно самому розібратися у багатьох питаннях, які турбують людей. Також мій життєвий досвід підказує мені, що для того, аби щось радити комусь, насамперед самому треба порадитися з людьми».
Зрозуміло, що візити радників передують візитам політичних «важковаговиків». Вони приїзжають, щоби своїм київським «носом» подихати місцевим політичним та соціальним «повітрям». Відчути і доповісти…
Вже за тиждень після Зубанова на Прикарпаття прибув «сам» прем’єр-міністр Микола Азаров. Програма робочої поїздки прем’єра загалом зовні не надто виходила за церемоніальні межі — спочатку хліб-сіль на урочистостях з нагоди введення в експлуатацію житла для інвалідів і «на десерт» — відвідини нововідкритого виробництва «Карпатнафтохіму».
На першому пункті одноденного вояжу прем’єр-міністра усе пройшло, як по маслу: Миколу Азарова церемоніально привітали хлібом-сіллю дівчата (хоча, дівчата з хлібом-сіллю в нас вітають всіх – «ритуал» такий). Після хлібосольного ритуалу прем’єр з принагідним пафосом вручив ключі від квартир у новобудові на вулиці Коновальця, 205 інвалідам – працівникам Івано-Франківського учбово-виробничого підприємства обласної організації Українського товариства глухих та подарував кожному сімейству новоселів по мікрохвильовій печі.
Офіційно в центрі уваги візиту голови уряду був Калуш з тамтешніми хімічними заводами та тамтешньою екологією, проте аналітики стверджували, що візит має набагато ширше значення. Мова йшла і про перспективи підписання угоди з «Шевроном» щодо розробки сланцевого газу і про подальше вивчення загальних настроїв в області, яка не надто сильно солідаризується з більш радикально налаштованими сусідами. Кажуть, що на Печерських горбах відчули, що Прикарпаття має добрий «конструктивний потенціал»...
Трохи дьогтю до візитаційної бочки меду додала калуська нардепка Ольга Сікора, яка побилася з охороною Азарова. Проте, нічого важливого та «бойкиня» не зіпсувала. Владні мужі дотрималися протоколу і виконали усі ритуали. Що засвідчило: Прикарпаття… готове до діалогу. «Ви нам, а ми вам», тобто.
«Я хочу поділитися з вами враженнями від поїдки по Івано-Франківщині і скажу, що вони позитивні, – звернувся до ЗМІ на калуській прес-конференції Микола Азаров, щоправда, не звичною «азіровкою», а слобожанським варіантом російської. – Область розвивається, а відкриття і запуск нових підприємств є свідченням того, що державна програма активізації і розвитку економіки працює та активно набирає обертів. Звичайно, проблем у області багато. Власне кажучи, моя робоча поїздка полягає зовсім не в тому, аби натиснути кнопку і запустити якесь виробництво, а насамперед, щоб подивитися, в якій мірі центральна влада може надати допомогу і сприяння в розвитку власних можливостей регіону. Ті проблеми, які ми сьогодні обговорювали з керівником обласної адміністрації, найближчим часом будуть розглянуті Урядом і по них будуть прийняті рішення».
Сланець і навколо
Голосування по сланцевому газу 20 вересня позачерговою сесією Івано-Франківської обласної ради стало одним з наслідків візиту Азарова. Києву вдалось досягти компромісу майже з усіма місцевими владними кланами і політичними силами краю. Що стосується ВО «Свобода», то, злі язики подейкують, там все вперлося в економічні зацікавлення вузької групи людей з кримінальними «поганялами», які не мають до Прикарпаття прямого відношення. Що ж, зрозуміло. Партійна дисципліна понад усе. Інші ж аналітики звертають увагу на те, що свободівський «майор» - голова облради Василь Скрипничук зробив все можливе і неможливе, щоб сланцева позачергова «сесія №2» пройшла спокійно та проголосувала б за фактичний дозвіл на видобуток сланцевого газу в області. Відсутність на сесії ж фракції ВО «Свобода» також нібито свідчить про партійний план «не-перешкоджання злу насильством» та «чинно-мирному» ходу сесії – бо ж вміють свободівці при бажанні заблокувати чи зірвати будь-яке засідання, вміють і зібрати під стінами будівлі ОДА активних «побратимів» і симпатиків. Очевидно, що пасивність їх під час сланцевої сесії має щось та й означати…
Вікопомна сесія облради, на якій вирішувалось «сланцеве» питання, також не обійшлась без присутності київського гостя. Цього разу ним став «паливний» міністр Едуард Ставицький. Присутність міністра неабияк «наснажила» депутатів облради. Вони почали прогнозовано з екології, а закінчили видіннями та снами, в яких разом з Президентом порпалися на смітниках в пошуках загублених рукописів. Не відаємо, який символізм і яке потрактування цього сну депутата-поета Степана Пушика віднайшов би Зигмунд Фрейд, але, мабуть, Едуард Ставицький дістав від тієї сесійної містики та поетики «незабутні враження», про які розповість своїм колегам десь в перерві між засіданнями Кабміну…
Про роль опозиції в прикарпатському укрсучполітичному процесі
Зауважимо, що прикарпатці в угоді з «Шевроном» відстояли й свої інтереси. Не в останню чергу зокрема завдяки завзяттю депутата облради керівника фракції БЮТу Юрія Романюка, але свої 10% «сланцевого пляцка» Прикарпаття нібито матиме. Що дозволяє сподіватись на потік грошей і ресурсів такого масштабу, що навіть за умов вітчизняного розкрадання добра частина має шанс дійти до інфраструктури та потреб громад. Зрозуміло, що все це буде за умови, якщо вся ота славна «сланцева революція» не виявиться врешті-решт фейком…
Зауважимо також, що подібної норми (про 10 відсотків) не передбачає угода уряду із компанією «Шелл», раніше затверджена облрадами сходу, зокрема Донеччини.
А ще зауважимо, що Львівська облрада ще навіть і не приступала до розгляду питання про сланцевий газ. Можемо припустити, що не в останню причину через те, що на львівщині немає свого «вишиванюка» з відповідними навиками, досвідом та впливами на місцеві «еліти»…
Протиожеледа і зелені інвестиції
Відразу після Миколи Азарова Івано-Франківщину відвідав і міністр екології Олег Проскуряков. Він взяв участь у зустрічі керівництва Івано-Франківської ОДА з президентом компанії VOMM Impianti e Processi SpA Коррадо Веццані. Компанію вважають одним із світових лідерів утилізації осадів. Йшлося про створення заводу з переробки відходів Домбровського кар’єру. Представники компанії VOMM Impianti e Processi SpA запропонували переробляти розсоли Домбровського кар’єру та отримувати кінцевий продукт (сухі суміші солей), який використовуєтиметься як протиожеледний засіб.
В результаті зустрічі було підписано двосторонню угоду про наміри, відповідно до якої вже найближчим часом планується створення робочої групи за участі представників зацікавлених сторін.
У рамках іншої робочої поїздки до Івано-Франківської області Міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков ознайомився з результатами реалізації проектів за схемою зелених інвестицій. Міністр підкреслив, що і надалі буде продовжувати особисто здійснювати контроль за ходом та термінами виконання робіт на всіх об’єктах цільових екологічних (зелених) інвестицій, аби останні були здані вчасно, згідно з графіком завершення робіт, погодженим з міжнародними організаціями.
Політика політикою, а хочеться тепла…
Підсумки «візитового вересня» підбили віце-прем’єр Олександр Вілкул та Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Темник. Віце-прем’єр провів на Прикарпатті засідання колегії Мінрегіону, на якій було підбито підсумки підготовки до нового опалювального сезону та проаналізовано стан реалізації державних програм доступного житла у 2013 році. Робоча нарада розглянула і питання впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та реалізації в Україні проектів Світового банку по вирішенню екологічних проблем, зокрема питання очищення стічних вод обласного центру Прикарпаття перед їх зливанням до річки Бистриці.
А ще високопосадовець відкрив нову когенераційну установку в котельні по вул. Тролейбусна, 40а, яка дозволяє одночасно виробляти теплову та електроенергії, що йде на потреби підприємства та міста.
Зрозуміло: якщо є «візит», то має бути й «подарунок».
Таким чином, можемо констатувати, що чиновницька столиця з небаченою досі «кутовою швидкістю» та динамікою обертається обличчям до Прикарпаття. Й це добре, бо ж політика політикою, але ремонтувати дороги, будувати котельні і платити зарплати краще з залученням київських ресурсів та розумінням центром місцевих проблем.
Тож нехай триває Прикарпатський «парад міністрів». Забав і горілки в нас багато. Приїжджайте, люди добрі… )))
Аналітична група «Фіртка-Магус»
