Освіта на замовлення. Як у Франківську студенти купують курсові та дипломні

 

/data/blog/95438/f66aaac12052036a2c97ee57cc54dd11.jpg

 

Стовпи біля франківських університетів рясніють оголошеннями. Ті різнокольоровими фарбами запрошують купити контрольні роботи, курсові, дипломні, навіть, магістерські. Дуже часто студенти спокушаються на такі пропозиції, проте не завжди їхні наукові керівники задоволені результатом. Мовляв, «халтуру» видно одразу.

 

Для себе і друга

Є безліч способів замовити написання курсової роботи. Багато сайтів пропонують замовити написання саме у них, проте студенти зазвичай обирають «перевірені» варіанти. Одне із підприємств навіть запрошує прийти у їхній офіс, що розташований на вулиці Вовчинецькій в Івано-Франківську.

 

«Перевага наших авторських робіт над іншими, які ви можете знайти в інтернеті, полягає в тому, що наші курсові, дипломні роботи, реферати ваш викладач ще не бачив. Натомість більшість сайтів пропонують одні й ті самі роботи, які викладачі вже знають напам’ять. Ми займаємося написанням робіт з 2001 року і ставимося до цього відповідально», – кажуть в офісі та просять анонімності.

 

Аргументація така: Франківськ – місто невелике, тому викладачі легко можуть впізнати своїх колишніх студентів. І зразу називають ціну: курсова робота коштуватиме близько 1000 грн., дипломна – від 150 доларів. Дорого? «Фахівці» заспокоюють: якщо замовити чотири роботи з однієї дисципліни, то оплатити треба буде лише три.

 

Конкуренти контори на Вовчинецькій також заманюють клієнтів «акційними» пропозиціями – якщо замовити роботу для себе і для друга, то можна зекономити 15 % від загальної вартості.

 

Зазвичай завдання виконують студенти, аспіранти, інколи – навіть викладачі. Це підтверджують і ті, хто приймає замовлення.

 

«Роботу може писати навіть доктор наук, але ваші персональні дані ми йому не передамо. Може статись так, що вашу тему опрацьовуватиме викладач, який і прийматиме її захист, але тоді ми це попередньо узгодимо з вами», – каже мила дівчина у переобладнаному під офіс підвалі неподалік Прикарпатського національного університету (ПНУ).

 

Сергій, який професійно займається написанням робіт і отримує за це додатковий дохід, на умовах анонімності розповів про особливості своєї роботи.

 

«Дуже добре, коли ти пишеш роботи для студентів тієї спеціальності, на якій сам навчався. Тоді ти знаєш уподобання викладачів і підлаштовуєш роботи під їхні вимоги», – говорить він.

 

Виявляється, таких «консультантів» практично неможливо притягнути до відповідальності.

 

«Ми лише допомагаємо студентам – аналізуємо літературу, збираємо матеріали і надаємо їх студентам для ознайомлення. Усе чисто», – усміхається Сергій.

 

Дорога наука

Ціна робіт на замовлення варіюється в залежності від терміну їх написання. Зазвичай на конт­рольну роботу в Івано-Франківську просять кілька днів, на курсову – тиждень, а дипломну «склепають» за два тижні. Проте при бажанні клієнта курсову зможуть підготувати й за години, а дип­ломну – за день. Але вартість одразу зростає в рази.

 

Тим студентам, які не можуть оплатити дороге авторське написання, пропонують альтернативу – купити вже готове. Зазвичай такі роботи вже пройшли етап захисту в університетах. Коштують вони на 50 % дешевше, ніж авторські.

 

Проте курсові є не тільки у студентів-гуманітаріїв. Якщо роботу, наприклад, з юриспруденції ще можна написати методом компіляції, то завдання з хімії таки доведеться розв’язувати. Студентам технічних і точних спеціальностей пощастило менше – все дорожче. Так, курсова для «фізика» коштує близько 2000 грн.

 

Студенти-медики курсових не пишуть, але за один навчальний рік здають більше десяти історій хвороб. Не смійтеся, їх також можна замовити. Вартість – десь 200 грн. за кожну.

 

Наприклад, студент Роман (прізвище також просив не писати) за одне розв’язане завдання з вищої математики платить 10 грн., а з теоретичної механіки – від 35 до 70.

 

У вирі подій

А от магістрант-історик ПНУ Дмитро Кавацюк стверджує, що жодного разу не купував готову роботу і навіть не розуміє тих, хто таке практикує.

 

«Сидиш годинами у бібліотеці чи архіві, читаєш документи – і час летить непомітно. Ти ніби опиняєшся сам у вирі подій, переживаєш разом із діячами, аналізуєш їхні рішення», – захоплено розповідає Кавацюк.

 

Тема його магістерської – «Українські представництва в австрійському парламенті у 1848-1914 роках».

 

«У ті часи Галичина була у складі Австро-Угорської імперії, – каже студент. – В результаті виборів українці потрапляли у Відень. Мені надзвичайно цікаво дізнаватись, як «нарізали» округи для виборів, які петиції подавали галицькі депутати, їхні вимоги, до яких фракцій входили депутати та які закони підтримували».

 

Дмитро Кавацюк переконує: головне – це самоствердження. Коли над чимось працюєш сам, то завжди залишаєшся задоволений результатом. Тим більше, це полегшує процес доповіді під час захисту.

 

Шапка горить

Професор ПНУ, доктор історичних наук Сергій Адамович також упевнений, що краще навчитися писати курсові роботи власноруч.

 

«Коли студент пише свою першу курсову, то викладач всяко допомагає йому, – говорить Адамович. – Якщо другокурсники не освоїли методику написання нау­кових робіт, то у подальшому вже віддають перевагу купити готові праці. Проте захист дипломних чи магістерських є публічним і дуже часто без п’яти хвилин випускники університетів можуть поплатитися своєю легковажністю. Двійка під час захисту означає, що студент наступного року знову оплачуватиме вартість нав­чального семестру, звісно, якщо хоче отримати диплом».

 

За словами Сергія Адамовича, під час захисту одразу зрозуміло: купив студент курсову чи працював над нею самостійно.

 

«Видно рівень. Буває навіть так, що робота написана досконало, але студент не може пояснити елементарного», – пояснює Адамович.

 

Він додає: навіть спеціальна перевірка на плагіат не змусить усіх студентів власноруч писати курсові. Адже куплена робота може бути й авторською.

 

За роки навчання студенти мають написати десятки самостійних, контрольних робіт чи рефератів. Дуже часто це є простою формальністю для допуску до заліку чи іспиту. То чи не тому в Івано-Франківську процвітає оригінальний вид прибуткового бізнесу?

 

Микола Гурак

Репортер


26.12.2015 Микола Гурак 1863 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1758
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

803
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1078
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1503
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2721 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3814

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

912

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

516

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

383

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1067
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5667
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5221
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10599 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1183
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7573
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

933
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1093
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15846
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

333
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1416
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1838
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1740