Операція «Наступник»: розпочнемо з переляку

 

 

 

Блаженнішого митрополита Київського «замінюють» уже не вперше. Відразу після обрання нового глави РПЦ поповзли чутки, що його «підуть на пенсію» — за віком, зрозуміло, а не тому, що він заважає патріархові Кирилу проводити «свою політику» в Україні, і, взагалі, надто його люблять. Кожен епізод погіршення здоров’я Блаженнішого супроводжується внутрішнім ворушінням охочих зайняти кафедру, яка ще не встигла осиротіти. Останні тижні були особливо напруженими, бо цього разу загроза здоров’ю й навіть життю предстоятеля УПЦ виявилася як ніколи серйозною. На жаль, ще й тепер не можна сказати з упевненістю, чи стане старт передвиборної кампанії, який ми наразі фактично спостерігаємо, фальстартом.

 

Кампанія, яка почала розгортатися в нас перед очима, викликає дивні почуття. По-перше, чи не надто рано почали перебирати потенційних «наступників»? Або, навпаки, чи не надто пізно звернулися до питання місцеблюстительства? Адже про хворобу митрополита Володимира відомо вже давно. То чому було не домовитися про все на тому ж таки Ювілейному соборі, на якому, за чутками, це питання й мало вирішитися? Відповідь напрошується неприємна — вирішувати ці питання без участі митрополита Володимира для когось прос­тіше.

 

Сценарій кампанії, котра розпочалася цього тижня, виявився до смішного впізнаваним, — його описували вже неодноразово, адже приводів подумати про все і зважити різні, зокрема найней­мовірніші, можливості було предосить. Утім, більшість сценаріїв мали майже однаковий початок: насамперед нас налякають. Називали навіть того, хто це зробить, — митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела. Чи слід дивуватися, що коли він оголосив себе у зв’язку з немічним станом предстоятеля УПЦ «головним архієреєм», ми дружно подумали: ось воно, почалося...

 

Стрічки новин зарясніли повідомленнями про те, що в УПЦ «переворот» — чи то тільки назріває, чи то вже відбувся. Мит­ро­полит Агафангел отримав свою дозу обвинувачень в «узурпації», порушенні статуту та інших страшних речах, зокрема морального характеру. Втім — отримав і кілька радісних вигуків на підтримку. Архієреї підтягнулися до столиці, — ні, ви не подумайте, просто вони готувалися відсвяткувати день народження Блажен­нішого митрополита Київського, — вони щороку так роблять, навіть хвороба винуватця торжества не в змозі змінити традицію.

 

Оголосивши себе «першим» та запропонувавши обговорити питанням влади в УПЦ негайно, митрополит Одеський не дуже здивував публіку, — ніхто не сумнівався, що він спробує так чи інакше висунутися в передні лави. Як і в тому, що це «частина плану». Митрополит Агафан­гел має славу незвичайно яскравого політика — не тільки церковного. Він не вписується навіть у модний нині умовний поділ на «менеджерів» та «молитовників», бо він не той і не інший, — він просто політичний таран. І його функція — розчистити шлях тому, кого на його тлі визнають більш «компромісним», — звісно, при цьому погляди спрямовуються на митрополита Донецького і Маріупольсь­кого Іларіона.

 

Справді, досить «мейнстрімна» кандидатура. По-перше, він донецький. По-друге, людина, пов’язана з бізнесом і «зв’язана бізнесом». По-третє, він старий і випробуваний боєць за єдність із Московським патріархатом, не помічений в ані найменшому українофільстві, який боровся з усілякими розбіжностями з «московським вектором» навіть ціною послуху митрополитові Київському. Для «промосковської» партії він, безперечно, найкраща кандидатура.

 

Та, щоб провести цю кандидатуру з невимушеною легкістю прямо на київську кафедру, слід зачекати, доки голос митрополита Володимира стане зовсім нечутним. Бо навряд чи він підтримає як наступника представника «митрополичої фронди», яка останніми роками буквально не давала йому кроку ступити, всюди викриваючи у «зраді ідеалів єдності» та погрожуючи непокорою і мало не новим розколом. Але не тільки в цьому річ. Митрополит Володимир, який ставить інтереси церковні вище за всі інші, навряд чи зможе до кінця оцінити запопадливість людей, котрі ставлять вище за інтереси церкви інтереси політичні або фінансові. У сенсі — він навряд чи «проголосує за менеджера».

 

Однак постать митрополита Іларіона може не до кінця задовольняти й Московського патріарха. Зокрема тому, що митрополит Іларіон — донецький. Ось, наприклад, Віктор Янукович. Доки він був «донецьким», у пат­ріарха Кирила з ним тривали прямо безхмарні стосунки, а щойно став «київським» — усе пішло косо-криво. А що як і з митрополитом так вийде? Не варто забувати, що митрополит Київсь­кий буде змушений вибудовувати відносини з найрізноманітнішими силами як усередині церкви, так і поза нею. А вже в тому, що він стане предметом пильного інтересу Банкової, можна не сумніватися. І якщо митрополит Володимир, людина величезного авторитету, мусив зважати на цю «опіку», то його наступник навряд чи зуміє вести політику, бодай трохи незалежну від бажань влади. В якій, до речі, його ділові партнери.

 

Ще одна трудність на шляху митрополита Іларіона до Київсь­кої кафедри — інтереси української влади. Яка, звісно, скрізь наставляє «донецьких», але вже й обпектися на цьому «земляцт­ві» встигла неодноразово. Є «донецькі», і є «донецькі» — вони не завжди й не в усьому збігаються. А тим більше — у церковному питанні, як засвідчив виступ В.Нусенкіса на Ювілейному соборі УПЦ, що, подейкують, зірвав якийсь «план Банкової» стосовно зміцнення автономії УПЦ. Якщо цей «план Банкової» справді і снував у природі, можна з упевненістю сказати, що митрополит Іларіон — не найкращий кандидат із погляду влади. Адже він ніколи не приховував, що В.Нусенкіс — найголовніший спонсор його єпархії. Тобто парадоксальним чином виявляється, що митрополит Іларіон як кандидат на Київську кафедру до кінця не влаштовує нікого, крім кількох українських єпископів — колег за «промосковським вектором».

 

Тому немає нічого дивного в тому, що спливають й інші імена. Після останнього візиту патріарха Кирила в Україну — нагадаю, він відвідав Чернівецьку область — уперше тихенько заговорили, що кандидатом на Ки­ївсь­ку кафедру може стати митрополит Чернівецький і Буко­винський Онуфрій. Власне, нічого особливо дивного в цьому немає, — ім’я митрополита Онуфрія кілька років тому називали навіть серед гаданих кандидатів на патріарший престол РПЦ. До речі, поділ, який тоді зробили піарники майбутнього патріарха, на «керівників-молитовників» і «керівників-менеджерів», був камінчиком і в його город.

 

Оскільки він справді зовсім не менеджер. Утім, те ж саме можна почути й на адресу нинішнього предстоятеля УПЦ. Кажуть, митрополит Володимир сам висловлювався на користь кандидатури митрополита Онуфрія. Тобто фігура цього архієрея може стати компромісом між митрополитом Київським і патріархом Московським. До того ж, зважаючи на особисті риси буковинського митрополита, його кандидатура не викличе бурхливого протесту в Собору, — він має добру славу в церкві. Єдиним сильним мінусом може стати його слабка управлінська жилка.

 

Митрополит Онуфрій відомий своєю лояльністю до Москви. Вона цілком пояснима, ця лояльність, — і в перспективі виключно церковній, і політичній, і навіть просто людській. Він має також репутацію консерватора, — свого часу йому навіть закидали підтримку єпископа Діомида.

 

Однак те, що можна вважати доброю рисою для предстоятеля УПЦ тепер (адже навіть поміркований консерватизм має свої переваги у складних обставинах), навряд чи викличе захоплення у третьої зацікавленої сторони, української влади. По-перше, лояльність до Москви — чим би вона не пояснювалася, — на її пог­ляд, наразі швидше мінус, ніж плюс. Влада взагалі легко мириться лише з одним типом лояльності — лояльності до неї самої. По-друге, владі ніколи не буде просто домовитися з «молитовником». Із «менеджером» — набагато простіше. Тому так невідступно виникає в переліку ймовірних кандидатів постать митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, намісника Києво-Печерської лаври. Його «менеджерські» якості не викликають запитань. Його «лояльність» — і поготів не питання. Він не «донецький», але по-своєму набагато більше «свій» і зрозумілий для нинішньої української влади, ніж деякі земляки.

 

Однак найголовніше полягає в тому, що весь наведений вище перелік кандидатів — не більш ніж данина журналістській звичці «все переводити на політику». Нас цікавлять потрясіння. І вони, можливо, чекають на нас — пов’язані з невмілим управлінням або надміру радикальним стилем нового церковного керівництва. Ми міркуємо, чи запропонують нам переглянути статус УПЦ і/або відмовитися від її статуту. Чомусь найбільше побоювань викликає у спостерігачів майбутня інтеграція в «Русский мир» або, навпаки, «автокефалізація» української церкви. Значно менше побоюються того, що церква цілком потрапить під вплив влади і її використовуватимуть на догоду політичному моменту. Що, на жаль, набагато ймовірніше, ніж міфічний «Русский мир», який ніде й ніколи не існував, чи автокефалія, в якій насправді ніхто по-справжньому не зацікавлений.

 

 

Однак церковне життя ані найменшою мірою не вичерпується політикою, котра взагалі може не справляти жодного впливу на парафіяльне життя, тобто на життя в церкві, яке воно є, але яке через свою малу видовищність не потрапляє в поле пос­тійної уваги медіа. Можна послати на якусь далеку-далеку позагалактичну єпархію двох єпископів-українофілів (або українофобів), котрі надто зарвалися. Можна послати за штат із півдесятка таких самих «нерозумних» священиків. Може, з Москви або з Банкової здається, що так «бунт» буде придушено. І придушили б, звісно, якби це справді був бунт. Якби настрої, що їх привносять у церкву ці люди, не мали жодного зв’язку з реальністю того суспільства, в якому вони живуть і якому служать.

 

 

 

 

 

 

 

 

Катерина Щоткіна, "Дзеркало тижня. Україна"

 


Коментарі (0)

02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1339
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1013
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3416
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3316 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2625 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3372

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

243

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

390

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

903

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1503
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1028
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

718
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

1074
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

657
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43972
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3361
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1421
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35658 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

327
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

593
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

684
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

902