За останній рік контроль держави значно розширився на цілі галузі: націоналізовано "Укрнафту", "Укртатнафту", "Прикарпатзахідтранс", низку обленерго, ще раніше Нафтогазу передали найбільші ТЕЦ в країні. Розширення державного контролю відбувається через механізми націоналізації, конфіскації і арешту акцій.
Про це повідомляє Фіртка з посиланням на ЕКОНОМІЧНУ ПРАВДУ.
В травні минулого року в рамках розслідування справи ДБР були заарештовані акції 26 газорозподільних компаній. Серед них були всі Оператори ГРМ, які працюють під брендом РГК. З початку 2023 року Нафтогаз змінив представників акціонерів і склад правління в чотирьох газорозподільних компаніях в сумнівний з правової точки зору спосіб.
Про те як "анексуються" енергетичні активи, яка модель лежить в основі сьогоднішнього ринку і перспективи інтеграції в ЄС ми поговорили з генеральним директором РГК Олексієм Тютюнником.
— Під час відкритої фази конфлікту з Нафтогазом вас було призначено генеральним директором Регіональної газової компанії. Які перед вами ставились завдання?
— На 2023 рік у нас визначено три стратегічних напрямки розвитку компанії.
— Політико-дипломатичний шлях врегулювання – це означає, що ви будете шукати діалог?
— Складається враження, що вищий ешелон влади не отримує реальної інформації про роботу газорозподільних підприємств. Схоже, що їм надають суб’єктивні дані, які спотворюють уявлення про роботу галузі в цілому і Регіональної газової компанії зокрема.
— Можете розповісти про останні обшуки, від 17 до 20 березня? Силовики вже не раз блокували роботу РГК та газорозподільних компаній, проводячи обшуки. Можливо, шукали об’єктивну інформацію? Що знайшли?
— Звісно, нічого. Як розвивалися події: у травні минулого року в рамках розслідування справи ДБР заарештувало акції газорозподільних компаній. В цьому не було ніякої трагедії.
По-перше, вимога щодо того, що Оператори ГРМ мають вносити плату за експлуатацію тієї частини мереж, що є в державній власності, давно визнана економічно та юридично абсурдною. Є кілька рішень Верховного суду, в яких чітко визначено: у газорозподільних компаній немає джерел для сплати цих видатків, тому їх мають компенсувати споживачі.
Тому ми продовжували працювати. Я абсолютно спокійно сказав: "Хлопці, в країні війна, нам потрібно відновлювати зруйноване". Ми не могли уявити, що проблеми в рамках цієї справи впливатимуть на операційну діяльність – тобто безпосередньо на можливість розподіляти споживачам газ та проводити ремонти і відновлення у місцях руйнувань.
По-друге, треба розділяти арешт корпоративних прав і нелегітимну зміну наглядових рад – це взаємовідносини акціонерів з державою. А от призначення правлінь – це операційна діяльність.
Перше – бути разом з українським народом для перемоги над рашистами. Для нас це підтримка безпеки розподілу газу для 8 мільйонів споживачів, підтримка України, підтримка ЗСУ. Минулого року компанії, що працюють під брендом РГК, сплатили майже 5 мільярдів гривень податків. На підтримку ЗСУ ми спрямували близько 200 мільйонів гривень – спецтехніка, транспорт, дрони, спорядження.
Друге – це врегулювання конфлікту з Нафтогазом юридичним і політико-дипломатичним шляхами. Судові справи, які на сьогодні розпочато, будуть доведені до логічного завершення і в рамках судових рішень будуть зняті всі претензії, які є до бізнесу.
Ми закликаємо владу до діалогу, для того, щоб відсіяти спекуляції та зробити ситуацію прозорою. Я багато спілкуюся з людьми, які розуміють стан справ в країні. І прошу всіх сприяти тому, щоб РГК і Нафтогаз сіли за стіл перемовин і почали відкритий діалог в частині тих претензій, про які ми чуємо винятково від посередників або в пресі.
Третє – це європейська інтеграція нашої компанії. У нас є що запропонувати на ринках східноєвропейських країн. Ми готові до експорту газового обладнання власного виробництва та реалізації інжинірингових проектів за кордоном. Мова про розвиток технологічного експорту, обладнання та проектів, які завантажують наші заводи та наших розробників.
Я ніколи не міг подумати, що арешт корпоративних прав в травні 2022 року завершиться втручанням в операційну діяльність підприємств критичної інфраструктури на початку 2023 року.
Візьмемо для прикладу "Харківміськгаз". У лютому 2022 року керівник і правління компанії залишились в місті та разом зі слюсарями в бронежилетах та касках під ракетними обстрілами латали розтрощені рашистами 500-мм та 700-мм газові труби, щоб не дати перетворити Харків на величезний Алчевськ. В лютому цього року начальник Харківської обласної адміністрації Олег Синєгубов відзначає почесними нагородами Президента України двох співробітників компанії. А 17 березня цих людей виставляють на вулицю і кажуть: "До побачення". Це конкретні наслідки незаконного втручання в операційну діяльність підприємства.
— Поки ви будете намагатися до когось достукатися, у вас забирають компанії. До кінця року, кажуть, що планують забрати всі компанії. Як ви бачите цей рік?
— Моя задача як керівника зробити все можливе, щоб розпочався конструктивний діалог і співпраця з усіма учасниками ринку. Нафтогаз і газорозподільні компанії – це учасники ринку. Я не бачу підстав для конфлікту між нами.
Можливо, у когось є особисте бажання вибудувати нову модель ринку під себе. Але я знаю, що ця модель хибна. І я хочу донести до керівництва держави, що спотворення ринкової моделі не принесе користі розвитку галузі, споживачам газу і країні.
— А що закладено в цю модель? Як вони бачать цей процес?
— Є дві моделі.
Перша – європейська, яка будується з урахуванням вимог Третього енергопакета ЄС. Вона почала впроваджуватися в Україні з 2015 року. І на початок 2022 року був створений фундамент для інтеграції газової галузі України в європейський простір.
В цій моделі кожен учасник ринку є незалежним гравцем і всім їм просто розвивати перспективні й інноваційні проекти. Наприклад, біометановий проект або LNG-термінал як самостійні інноваційні ланки на ринку природного газу в Європі. В рамках європейської моделі немає єдиної вертикалі і всі гравці працюють в ринкових умовах.
Другий варіант – неринковий.
— Це те, що зараз намагаються просунути?
— Так. Його сутність полягає в тому, що є абсолютна вертикаль влади в галузі. І всі за командою виконують вказівки від однієї людини або групи людей.
Саме цей варіант зараз реалізується в Україні. Вважаю його корупційним і тупиковим.
— Були заяви, що хочуть в перспективі зробити ІРО і таким чином продати частину газорозподільних мереж.
— Я про це не знаю. Але я знаю, що будується абсолютно радянська, вертикально інтегрована неринкова модель. Згідно з моїми даними, її протягнув до Офісу президента попередній керівник Нафтогазу.
— Юрій Юрійович?
— Так. Він приніс радянську модель, яка унеможливлює розвиток європейського ринку природного газу в нашій країні. Зараз керівництву країни знов підсовують тупикову модель газового ринку.
— Як це може вплинути на процес нашої інтеграції до Європейського Союзу?
— Це просто робить інтеграцію неможливою. Ця модель не відповідає європейським директивам і законам, але дуже подібна до тієї, що існує в росії. Кажучи просто: в росії немає ринку газу, а в Європі є. Радянську монополію неможливо інтегрувати до європейського простору.
— Повернімося до суми в 17 мільярдів гривень боргів газорозподільних компаній перед ОГТСУ, яка звучить відусюди. Можете пояснити, як ці борги виникли? Сергій Макогон вважає, що ці борги не будуть повернуті. Чи є можливість їх все-таки повернути?
— Дивіться, стосовно боргів. З 2014 року і на сьогодні тарифи на розподіл природного газу є збитковими. І держава визнає цей факт – прийнято закон, в якому зазначено, що газорозподільним підприємствам були заподіяні збитки.
В рамках цього закону газорозподільні підприємства включені в реєстр компаній, які повинні отримати компенсацію від держави за заподіяні збитки. Тобто, держава визнала, що вона заподіяла збитки газорозподільним підприємствам в цей період.
В законі також визначено, що держава повинна компенсувати все, що буде верифіковано. Боргові зобов’язання, які не пройдуть процес верифікації, мають бути реструктуризовані і стягнуті з підприємства. Чітка і зрозуміла модель.
Друге: виникнення боргів на ринку є наслідком збитковості тарифу на розподіл. Є причина – є наслідок.
— Яка частка боргів на ваших операторах із цих 17 мільярдів?
— Якщо під брендом РГК здійснюється розподіл 70% обсягів газу, то приблизно така ж. Боргові зобов’язання є у всіх газорозподільних компаній. В тому числі і в "Кіровоградгазу", який вже 5 років управляється менеджментом Нафтогазу.
Дива на ринку не буває. Якщо є збиткові тарифи, то обов’язково будуть і борги.
— До речі, про цей закон, про розв’язання боргової проблеми на ринку газу – чому він досі не реалізований?
— Наскільки я розумію, закон чекає тільки на джерело фінансування. Зараз ключовим завданням керівництва держави є фінансування захисту країни від збройної агресії. Про які компенсації зараз може бути мова...
— Зараз Міністерство енергетики називає суму збитків від російських атак – її окреслюють десятками мільярдів доларів. Але це передусім стосується електроенергетичної інфраструктури. Що з газовою інфраструктурою, наскільки вона постраждала?
— Ми оцінюємо збитки газовим мережам, завдані російською агресією, в суму, що наближається до 8 мільярдів гривень. Але кінцева цифра буде зрозумілою після деокупації. Є споживачі на поки що окупованих територіях, або там, де ведуться військові дії – це Запорізька область, частина Харківської.
За нашими даними, в ході війни було пошкоджено до 10% критичної інфраструктури. Що зробили ми для виправлення стану справ? Завдяки впровадженню уніфікованих європейських технологій та власному виробництву газорегулювального обладнання з початку повномасштабної війни ми відновили розподіл газу для близько 600 тисяч сімей.
— Ви плануєте подавати позов до росії?
— В першу чергу виставляти претензії агресору буде держава. Ми знаходимося з нею в діалозі і працюємо в рамках державних ініціатив. Наші фахівці беруть участь у підготовці необхідних документів у робочих групах.
— Повернімось до технологій, обладнання та інженерних рішень, які РГК готова експортувати. Ці рішення впроваджуються в Україні? Наприклад, в Європі розвивається напрямок, коли біометанові заводи підключають до газорозподільних мереж.
— Україна – наш пріоритет. Перший біометановий завод в квітні підключено до газорозподільних мереж. Це підприємство у Чернігівській області. У цьому проекті РГК виступила як інвестняня: ми консультували, розробили проектно-технічну документацію по підключенню, технічні умови та виконали роботи з підключення до мережі.
— Чи багато у вас контрактів на підключення подібних заводів?
— Це нова історія на українському ринку. Вона вимагала великої роботи – ніхто в Україні не знав, як підключати біометановий завод. Ми зустрічалися з європейцями, здобували досвід, брали обладнання, розробляли проекти. Тепер можемо чітко сказати: ми вміємо це робити "від а до я" – від проектування до підключення, редукування і т. д.
Інвесторів, які готові інвестувати у такі заводи, в Україні багато. Але вони не знають, якими є ринкові засади та ключові питання у реалізації цього біометану як різновиду природного газу. Перший завод можна показувати всім як робочу модель.
— Щодо виведення газорегулювальне обладнання, яке виробляє РГК, на міжнародні ринки...
— Ми готові до цього. Зацікавленість з боку міжнародних партнерів є. Наше обладнання RGC Production отримало сертифікати ISO. Зараз ми завершуємо сертифікацію цієї продукції для ринків декількох європейських країн.
— І як ви оцінюєте перспективи?
— Позитивно. Якість нашої продукції на рівні європейської, і ми конкурентоздатні в ціні.
— Під час війни ви відкрили другий метрологічний центр. Як це допомагає нашим енергетикам під час війни?
— Проблема у тому, що якщо повірка лічильників робиться на застарілому радянському обладнанні, то половина лічильників, що повертаються споживачам, не відповідає стандартам – вони рахують газ з похибкою. Тому ми створили підприємство з найпередовішим німецьким, фінським та американським обладнанням, щоб лічильники, які отримують споживачі, чітко працювали всі 8 років.
Через війну та міграцію населення споживання газу зросло на заході України. Тому відкриття метрологічного центру в Івано-Франківську є логічним кроком для ефективної роботи газорозподільних підприємств.
Згідно з нашими довоєнними планами, таких метрологічних центрів має бути п’ять. Під час бойових дій ми встигли врятувати частину метрологічного центру та перенести його з-під Харкова в Хмельницький, тому у нас їх практично 2,5. Але один на сьогодні анексований разом із "Харківгазом" і не працює.
— В рамках цієї концентрації, як називають в Нафтогазі історію з облгазами, вони також забрали собі мережу заправок та планують забрати інші активи. Цей гігант, який будується в Нафтогазі, наскільки він небезпечний для України, для ринку і для нашого вступу в ЄС?
— Я не фахівець у ринку моторного палива. Щодо газової галузі: вважаю, що тотальну монополію, яку будують, неможливо інтегрувати в європейський простір, бо вона не відповідає Третьому енергопакету ЄС. Тим більше коли такого монстра будують рейдерськими захопленнями незалежних компаній із подальшим недолугим втручанням в їхню операційну діяльність.
РГК готова до діалогу. Ми готові пояснювати, як працює газорозподільна галузь, які проблеми у ній є та як зробити її ефективнішою. Для цього потрібна конструктивна робота.
