Оксана Федорків: Політика, як жіноче щастя - або шкодуємо за втраченим або живемо очікуваннями

 

 

Оксана Федорків - щаслива успішна жінка, яка працює в команді УКРОПу і більше не уявляє свого життя без активної громадської діяльності. Коли починалась Революція Гідності, вона не могала повірити в те, що одна людина і справді може щось у цьому житті змінити.

 

А після - зустрілася з надзвичайно цікавими людьми, компетентними у різних сферах, і що найприємніше, зізнається, авторитетними. Саме з цією жінкою ми сьогодні поспілкуємося про досягнення і цілі, а також про основні цінності, які творять Людину.

 

- Отож, починалося все з волонтерства?

Так, спочатку я хотіла просто волонтерити. Це був час, коли в Тлумачі починали розбудовувати районну організацію УКРОПу, відбувалися різні мистецькі заходи, тож це мене заінтригувало. Команду починали формувати молоді порядні перспективні люди - Роман Круховський, Ігор Одуд, Іванка Ковбас. За що ми не бралися, нам все вдавалось, оскільки збігалися сфери наших інтересів, працювати було легко і комфортно.

 

- Саме тоді Ви вирішили балотуватися кандидатом у депутати до обласної ради?

Для мене було повною несподіванкою, коли мені запропонували балотуватися. Адже до того, на добрий десяток років я "випала" - навчання в аспірантурі, материнство - все це забирало мою увагу і зусилля. Аж тут раптом випадає нагода реалізувати свої власні внутрішні потреби. Найважливішим було те, що в мене повірили.

Я приїжджала в різні села, зустрічалась з виборцями, шукала можливості, контакти, що привело до непоганого результату. Найбільшу кількість голосів за мене віддали мешканці села Грушка Тлумацького району, і хоча до обласної ради я не потрапила, ці люди і досі не залишаються мені байдужими - намагаюся їм помогти усім, чим тільки можу.

 

- З якими потребами зазвичай до Вас звертаються?

Я була страшенно здивована тим, як різко життя в місті відрізняється від життя в селі. На жаль, немає можливості реалізовувати свій потенціал, проводити якісно дозвілля. Якось мешканці Грушки розповіли мені одну цікаву історію про те, що є в селі криничка, якій більше ста років і яка ніколи не пересихала.

Вона була в занедбаному стані, навіть попри те, що в селі час від часу виникали проблеми з водою. То ж ми вирішили допомогти: повністю відреставрували криницю, облаштували довкола територію, висадили квіти, пізніше навіть і дорогу до неї поліпшили. Словом, в Грушці з'явився невеличкий оазис. Я зробила його за власні кошти, Роман Круховський трохи допоміг. Мене дивує те, що люди не хочуть, а чи не можуть навіть в таких дрібницях облаштувати своє життя.

 

- Як Ви думаєте, чому так відбувається?

Люди зневірені і, на жаль, не бачать свого майбутнього в Україні. В цих історіях дивує найбільше те, що вони масово виїжджають на заробітки, а гроші вкладають не у відкриття власної справи, не в бізнес, а в елементарне облаштування свого житла, часом навіть, купуючи зовсім не потрібні речі. Чому ж не бачать перспектив?

Можна придбати елементарну сушку для фруктів і упаковувати їх для супермаркетів, ідей безліч, маючи землю, можна не просто щось робити на ній, а заробляти. На жаль, люди неосвічені, на жаль, не вірять у власні сили, на жаль, не бачать можливостей перед своїм же носом - може, тому, що 70 років ми жили "колгоспами"? Я вважаю, що варто ламати ці стереотипи, не живучи за принципом "моя хата скраю" і не сподіваючись, що хтось має прийти і подати на тарілочці готове.

Нам не дає жити на належному рівні саме те, що ми, українці, вміємо обманювати і красти. Люди прагнуть влади для того, щоб отримати доступ до ресурсу, і це наша найнебезпечніша пастка, якої ми поки, на жаль, не можемо оминути. Українці - постійно залежні. Однак, працюючи в команді "Українського об'єднання патріотів - УКРОП", я почала вірити у те, що зміни можливі, оскільки пліч-о-пліч ідуть молоді, креативні, розумні, енергійні люди, повні сил і натхнення, а головне - бажання працювати і нести відповідальність за скоєне. І в цьому заслуга керівника обласної організації УКРОПу Миколи Палійчука.

 

- Ви знаходите час не лише на активну громадську діяльність, але й на викладання в Інституті мистецтв Прикарпатського університету, займаєтесь бізнесом. Як вдається все це поєднувати?

Я люблю іноді кидати собі виклики, одним з таких була моя викладацька діяльність. Спочатку я зовсім не бачила себе викладачем, а потім минув час і, захистивши наукову дисертацію з мистецтвознавства, вирішила спробувати. Ось уже 5 років викладаю на кафедрі сценічного мистецтва та хореографії різні музичні дисципліни. Крім того, співаю в хорі "Галицькі передзвони".

Щодо бізнесу, то ми з чоловіком маємо власну справу у Тлумачі, я займаюсь більше документами, оскільки закінчила ще й економічний факультет у Прикарпатському, а господарською діяльністю займається в основному чоловік. Поєднувати вдається легко, оскільки я люблю відчуття постійної зайнятості і активний спосіб життя. Кожен мій ранок розпочинається з пробіжки або з тренажерного залу: це змушує бороти в собі лінь і, як би парадоксально не звучало - навіть втому. Дуже важливо в житті не залишати для самого себе компромісу - це дисциплінує, зміцнює та виховує.

Таке відчуття приносить мені щастя. Є багато людей, які живуть або шкодуванням за минулим, або очікуваннями від майбутнього, я до них не належу, адже вважаю, що щастя - не результат, а процес. Все, що ми робимо, мусить приносити нам задоволення, інакше - життя втрачає сенс. Банально кажучи, треба жити сьогодні. Щось подібне відбувається і в політиці: або шкодуємо за втраченим, або в постійному очікуванні, наповнювати ж треба сьогодення.


05.10.2017 3281 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

624
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1814 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1109 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

533
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6883 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11354 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

313

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1049

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1095

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1090
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

258
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1063
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

828
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

720
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2923
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4419
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18420
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

291
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

336
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

646
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

748