Нога Бога

 

 

Поет Олександр Ткаченко (який сім років відіграв за команди майстрів) колись відважно припустив, що Бог грає у футбол. І що лиш дехто, справжні генії, удостоюються честі бодай раз зіграти в одній команді з Творцем. Спостерігаючи за грою великих, захоплюючись вишуканими передачами, відточеними фінтами, нищівними ударами, запаморочливими сейвами, ловиш себе на думці: є таки щось у цій богохульній гіпотезі. Перефразую Марадону: у якусь мить нога Пеле і Кройффа, Мюллера та Ейсебіо, Платіні та Месси, Блохіна й Шевченка дивовижним чином перетворювалася на ногу Бога.   


Цю гру поза сумнівом любить Бог. Інакше чим пояснити її чарівливу магію, її містичну заразливість, її переможну силу. Футбол простий і незбагненний водночас. Це високе мистецтво, доступне масам. Це релігія, що поєднує носіїв усіх віровчень. Це найдовша і водночас найбільш безкровна війна в історії людства. Це найневиліковніша і найбезпечніша хвороба. Це наука, у якій кожен вважає себе професором. Це епос, артхаус, водевіль і трилер в одному флаконі. Футбол здатний стерти межу між витонченими і примітивними натурами. Футбол безжально доводить до сварки щирих друзів і легко примиряє заклятих ворогів. 


Дивна річ: Янукович, що комічно підстрибував у VIP-ложі після гола Шевченка у ворота збірної Швеції, у багатьох моїх знайомих (які щиро, глибоко і послідовно його ненавидять) у той момент викликав щось на кшталт симпатії. Євро тимчасово змістив усталені уявлення про «наших» і «ненаших». Синьо-жовтими прапорами однаково охоче прикрашають понтові тачки і безпонтові корчі. Учора на моїх очах «прапороносець» Porsche великодушно пропустив «знаменоносні» «Жигулі», дружньо посигналивши брату у Футболі. Коли ще побачиш таке? 

 

Чверть століття тому довелося бути безпосереднім учасником досить жорсткої казарменої бійки. Приводом для сутички між воїнами-українцями і бійцями-білорусами стала на перший погляд безневинна, глибоко теоретична дискусія про те, що краще — щирий футбол Малофєєва (який на той час уже залишив Мінськ) чи прагматичний футбол Лобановського. Перейшли на особистості — «Гуринович — балерина…», «Дем’яненко — дерево…». І понеслося. Імпульсивні кавказці здивовано спостерігали за небаченим викидом емоцій у виконанні зазвичай стриманих «хохлів» і як правило миролюбних «бульбашів»…

 

Футбольна пристрасть спопеляє вщент. Приклади футбольної відданості різноманітні. Знайомий лікар розповідав про свого пацієнта, який пережив серйозне ДТП. Коли невдаха-водій опритомнів, перші його слова: «Як зіграло „Динамо?“. Приятель, що відслужив в Афганістані, з усмішкою згадував свого ротного, який завжди носив у нагрудній кишені фотографію дружини і подертий календарик із груповим знімком обожнюваного „Спартака“. Сусід у купе колись розповів історію про хлопця, весілля якого не відбулося через те, що в день одруження його улюблена команда грала у фіналі Кубка СРСР, і він віддав перевагу стадіону над загсом. 


Футбол просочений політикою, підточений корупцією, розбещений комерцією, вимурзаний шоу-бізнесом, пересипаний рекламою, та все одно улюблений. Ми скаржимося, що футбол стає нудним. Нарікаємо на відсутність справжніх талантів. Обурюємося запаморочливими гонорарами, що їх гравці не бажають сповна відпрацьовувати на полі. Але ладні вибачити їм усе, коли плямиста куля перетинає заповітну лінію. «Обрізки» захисників, «пінки» воротарів і «свічі» форвардів забуваються швидше, ніж успіхи.


Людство винайшло масу різних ігор і вигадало безліч всіляких змагань. Але футбол поза конкуренцією, і чим пояснити його незаперечну велич, як не прихильністю Творця? Бо ж є чимало інших видів спорту, здавалося б, більш динамічних і видовищних, скажімо, в хокеї чи баскетболі забивають значно більше, — а нелогічний, невдячний уболівальник віддає перевагу саме футболу.

 

Чому? Психологи колись намагалися пояснити «неадекватну» популярність футболу його простотою і доступністю. Але чи ж тільки в цім річ? З усіх командних видів спорту футбол найбільш непередбачуваний. Ціна помилки тут неймовірно висока. Роль особистості у футбольній історії, навпаки, не настільки велика, як інколи здається. Команда, яку витягують одна-дві зірки — явище майже неймовірне у цьому виді спорту. Дивишся матч збірної Іспанії, і здається, що Хаві, Іньєста та Фабрегас звикло шукають на полі свого каталонського партнера Мессі. А маючи перед очима збірну Аргентини, розумієш, що навіть присутність геніального Лео не робить гру цієї компанії божественною. Людина — істота соціальна. І футболу вона, мабуть, віддає належне як найбільш соціальній грі. Саме в цьому виді спорту сумісність партнерів — ігрова, психологічна, естетична (якщо бажаєте) — важлива надзвичайно. У хокеї або баскетболі, з їхніми частими змінами виконавців, картинка дещо інша. У футболі склад проживає гру, як трупа проживає спектакль. 


Але, напевно, головна привабливість футболу — в його непередбачуваності. Тут позиції записного фаворита не такі непорушні, як у будь-який іншій командній грі. Тут майже кожен може обіграти майже кожного. А отже, уболівальник будь-якої країни має право на свою мрію про диво. Сюжет про Попелюшку не підвладний моді. І, до речі, історія європейських чемпіонатів знає, як мінімум, три випадки дивовижного перетворення скромних нечепур на величних принцес.

 

 Чехословаччина зразка  1976-го, Данія зразка 1992-го і Греція зразка 2004-го — наочні приклади того, що у футболі не буває аутсайдерів. І того, що у футболі не все купується. Такі приклади надихають уболівальників багатьох країн і всіх часів вірити в те, що саме цього разу саме їхній ГМОшний гарбуз перетвориться на зібрану вручну карету.

 

Чого чекаємо від Євро ми? Того, що й усі, — дива. 

 

Утім, ні, ми, радше, очікуємо на чудесне відновлення справедливості. Розраховуємо на повернення авторитету футбольної націй. 

 

Останні три десятки років радянської історії ми небезпідставно вважали себе найбільш футбольним народом у країні. Яка ще республіка мала таку кількість майстровитих колективів? Яка команда першою виграла європейський кубок? З кого складалася збірна на Олімпіаді 1976-го, на Чемпіонаті світу 1986-го та першості Європи 1988-го? 

 

Футбол був тією сферою, де житель України з достатнім правом міг вважати жителя Росії молодшим братом. Хто ваші великі? Бобров зі Стрельцовим, які грали в період між Куликовською битвою та Бородінським боєм? А наші великі — наші сучасники. Яшин став першим радянським футболістом, який виграв «Золотий м’яч»? Коли, у 1963-му? Я тоді ще не народився. А Блохіна з Бєлановим я вчора на грі бачив. 

 

Розвал Союзу був святом для патріотів і великим горем для вболівальників. Росія стала правонаступницею СРСР, який почив одвічним сном, зокрема й у футболі. Радянський футбольний рейтинг, зароблений також (і, чого таїтися, переважно) нашими хлопцями перейшов у спадщину до росіян. Завдяки нашому хаосу й енергійності В’ячеслава Колоскова. Ми починали з нуля. Нас не допустили до відбору на першість світу 1994-го. Канчельскіс, Юран, Цимбалар, Онопко, Нікіфоров, Саленко та інші віддали перевагу збірній північно-східного сусіда. Зі спортивних міркувань. Відомий російський журналіст Ігор Рабінер згодом напише: «Колись ми забрали в них цілу збірну…» Уродженець Києва Тернавський виступав за національну команду РФ, будучи громадянином України. А в столиці Росії він мав проблеми з тамтешньою міліцією через наявність київської прописки та відсутність московської реєстрації. Деякі футболісти виявляли бажання виступати за збірну РФ, хоча були вже заграні за збірну України, що суперечило чинним правилам. Але у ФІФА знизували плечима — ваша федерація протестів не подавала. 


У 90-ті, час труднощів і розчарувань, ми особливо гостро переживали власну футбольну неспроможність. Підстав для оптимізму й без того було небагато. Європейські перемоги «Динамо» кінця 90-х, відносний успіх збірної на першості світу в 2006-му, виграний «Шахтарем» у 2009-му Кубок УЄФА ми сприймали як повільне, поступове, але неминуче відновлення справедливості. Ми — футбольна нація, ми відвойовуємо несправедливо втрачене право нею називатися. Адже Бог усе бачить. Адже він, Бог, не тільки любить футбол, він у ньому розбирається. Не випадково ж саме Шевченко, «похований» критиками, забив такі важливі й такі майстерні голи. Не випадково він виявився успішнішим і холоднокровнішим за свого більш молодого візаві Ібрагімовича. Йому, усім нам, ця перемога була потрібніша. Ми, вболівальники, настільки палко цього бажали. А вони, гравці, це бажання відчули і гарували на полі зовсім не заради обіцяних жирних преміальних. Усім нам хочеться вірити, що це було саме так. І що це знову повториться. 

 

Нам хочеться вірити, що Шевченко — не останній уродженець цієї землі, який завоював «Золотий м’яч». Тим паче, що у нашому спільному минулому не так уже й багато такого, чим ми всі спільно можемо пишатися. А в недалекому майбутньому видніється не вельми багацько гарбузів, здатних перетворитися на карети. Ми втомилися бути незатребуваними та мати славу неспроможних. 

 

Корупційні скандали навколо Євро нас не дивують, ми не дізналися нічого нового про нашу владу. І прекрасно розуміємо, що якби не було першості континенту, численні ясновельможні клептомани однаково б відшукали спосіб украсти. Заклики європолітиків бойкотувати українську частину турніру нас засмутили, але не більше. Тому що нас не позбавили заслуженого свята. Тому що бажання ігнорувати окремих політиків не означає прагнення ігнорувати цілу країну. 

 

Євро став нашим шансом довести, що ми чогось варті. І не тільки у футболі. Для нас такий турнір — чи не єдина можливість відчути себе частиною Європи. Євро навряд чи здатне змінити ставлення закордонних політиків до нашої держави, але воно здатне змінити ставлення закордонних уболівальників до нашої країни. 

 

І, хтозна, можливо, ми самі змінимося. На все воля Божа. 

 

 

 

Сергій Рахманін,

 

 

 


Коментарі (0)

15.07.2024
Тетяна Дармограй

Громадяни мають оновити три основні категорії своїх даних — місце проживання, номер телефону і, за наявності, електронну адресу.

4937
29.06.2024
Вікторія Матіїв

Як змінилась робота ЦНАПу в умовах війни, з якими викликами стикнулись, які послуги є найпопулярнішими та як у ЦНАПі оновлюють дані військовозобов'язані, журналістка Фіртки розпитала у директора Департаменту адміністративних послуг Богдана Пителя.

1713 4
08.06.2024
Вікторія Косович

Робота рятувальників займає одну з ключових ролей у забезпеченні добробуту суспільства, адже від їхньої оперативної реакції залежить найцінніше — людське життя. Про виклики героїчної професії у час повномасштабної російсько-української війни, журналістка Фіртки поспілкувалася з речницею Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Христиною Перцович.

3896 3
31.05.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поїхала до Погінського монастиря Успіння Матері Божої, де поспілкувалася з отцем Антонієм Яремчуком, ЧСВВ (Чин святого Василія Великого) — вислуженим ігуменом монастиря.  

3051 1
17.05.2024
Тетяна Дармограй

На Івано-Франківщині з вівторка, 14 травня 2024 року, довелось знову вдаватись до відключень світла. Причиною є наслідки системних російських обстрілів енергетичної інфраструктури України, а також холодна погода у травні.   

7816 2
10.05.2024
Тетяна Дармограй

Хто з військовозобов'язаних може перетинати кордон під час воєнного стану, чи вплине новий закон про мобілізацію на правила перетину, як військовозобов'язані гинуть при спробі нелегально перетнути кордон та як карають порушників кордону, розповідає Фіртка.

20101 29

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

134

Поняття святості, як певної інакшості, духовної досконалості присутнє у різних релігіях.   

705

Поширений вислів «Пийте, але не впивайтеся» часто приписують Ісусу Христу. Втім, чи дійсно в Священному Писанні християн є цей вираз і яке ставлення до алкоголю і його вживанню ми бачимо у Біблії?

1771

Для того, щоб відправляти Зеленського «з речами на вихід», треба запропонувати – а що далі? В умовах війни ми не можемо припустити, щоб країна жила без Президента, яке б прізвище він не мав. 

2272
20.07.2024

Влітку під час тривалих вимкнень електроенергії деякі продукти в холодильнику можуть зіпсуватися за чотири години, без нього — за дві.  

569
17.07.2024

Інфляція на споживчому ринку у червні 2024 року порівняно із травнем цього року на Прикарпатті становила 2,5%, з початку року — 4,9%, в Україні — 2,2% та 4,3% відповідно.  

370
15.07.2024

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

14317
19.07.2024

У суботу, 20 липня, християни відзначатимуть День пророка Іллі.  

864
15.07.2024

Отець Антоній Яремчук — вислужений ігумен монастиря та парох парафії Успіння Матері Божої у мальовничому, чудовому відпустовому місці в селі Погоня.  

1108 1
11.07.2024

Подружжя — окреме святе таїнство, нерозривний союз, який заснований самим Господом.  

5991 1
07.07.2024

В Івано-Франківську освятили престол в оновленому храмі релігійної громади Матері Божої Неустанної Помочі, що на вулиці Івасюка.  

4664 1
20.07.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

23275 1
20.07.2024

Депутати Верховної ради у першому читанні підтримали законопроєкт, в якому йдеться про угоду зі слідством у провадженнях про корупційні злочини. Сім із десяти обранців з Івано-Франківщини проголосували "за".  

850 1
18.07.2024

Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №11340, який дозволятиме підозрюваним у корупційних злочинах чиновникам йти на угоду зі слідством та сплачувати штраф за скоєне правопорушення.  

850 1
16.07.2024

Зауважимо, соціологи, які опитали понад дві тисячі респондентів, наголошують, що «це думка тилу».

374
14.07.2024

Серед тих, хто бачить скоріше єдність або хоча б в рівній мірі елементи єдності та роз’єднаності, переважна більшість (67-68%) хочуть бачити критику влади конструктивною або щоб її взагалі не було.  

853 1