Ця вічна українська тема вже, чесно кажучи, задовбала. Тепер вже «низовий хор» хлопців і дівчат з політичної самодіяльності заспівав про зраду стосовно Насалика. Хтось не хоче, а хтось й не може зрозуміти, що в умовах, коли електорат обирає політиків за ідейними принципами тридцятих років ХХ століття, а обрані політики мусять здійснювати реальну владу в умовах 2010 року, відхід обраних від свого «передвиборного образу» є неминучим.
Як відомо, для того, щоби бути обраним в наших краях, треба мати «стандартний набір галицького політика», себто:
1) ходити у вишиванці;
2) сповідувати націоналізм, бажано в найрадикальнішій формі;
3) на мітингах казати що «окупація триває»;
4) у всіх назвах, промовах та іншому трендовому начинні якнайчастіше вживати слово «українське».
Але коли вибори закінчуються і політик попадає на рівень «реал-політики», він МУСИТЬ трансформуватись. Те, що прийнятно і органічно на мітингу у прикарпатському селі, виглядає м’яко кажучи недоречним у владних кабінетах, на конференціях і усюди де вже давно панує мережевий прагматизм двадцять першого століття. А владний муж повинний перебувати у форматі реальної політики якщо він хоче брати участь в процесі влади. В хокей не грають у шароварах. Європейській банкір не зрозуміє, якщо йому скажуть, що сучасну Галичину окуповано. Й не просто не зрозуміє, а не дасть грошей. Тому що людям, які кажуть неадекватні речі, грошей не дають. Крапка.
Зрозуміло, що електорат не хоче приймати сучасні правила гри. Він (як і всякий електорат, у всіх країнах) живе не за прагматичними законами влади, а за законами народної міфотворчості. Він живе у тій казці, яку йому розповіли в «колисковий період уяви». І не його вина, що провідна верства Галичини вперто тримається за міфи столітньої давності, які нині спрацьовують лише на низовому рівні (послухали-поплакали-проголосували). Скоріше за все (є така підозра) та провідна верства просто не здатна виробити нові національні міфи, які б дружили з реаліями ХХІ століття. А суто технічний наслідок такої нездатності самі її винуватці підло називають «зрадою». Коло замкнулось. Не хочете, щоби політики зраджували, змінюйте міфи.
