«Мудреці відносяться до простих людей, як до солом’яних псів», - каже нам безсмертний Лао-цзи. В оригіналі книги «Дао де цзін» ці «солом’яні пси» означені ієрогліфами «чу гоу» (трава собака). Ян Хіншун коментує це словосполучення у такий спосіб: «Небо і земля не страждають на людинолюбство й надають усім істотам можливість жити власним життям. Досконалий мудрець так само не страждає на людинолюбство й надає можливість народу жити тим життям, яке йому притаманне. «Солом’яний пес» (сплетене з висохлої трави опудало собаки) за стародавніми китайськими обрядами використовується на похоронах, після чого його виносять на смітник. «Чу гоу» у даному контексті є означенням тих істот, у долю яких не втручаються ані Небо, ані земля, ані досконалі мудреці».
Західні коментатори «Дао де цін» постійно перечіпляються через цих «солом’яних псів», намагаючись перетрактувати вислів Лао якомога ближче до норм сучасної політкоректності. Але вислів давній, твердий, оброслий мохом класичного коментування і вмонтувати його у сучасний гуманістичний дискурс ніяк не вдається. Лао-цзи сказав те, що хотів сказати: «Дайте малим світу сього жити як вони хочуть і не втрачайте сил і часу на вдосконалення того, що в силу своєї природи вдосконаленню не підлягає».
В світлі вчення Лао уся політика поділяється на реальну (варіанти: влада як здійснення волі Неба, влада для влади, влада для задоволення) та фейк (влада як спосіб служити народу). Адже навіщо служити тим, у долю кого не втручаються ані Небо, ані земля, ані носії досконалої мудрості?
Заповіт давнього мудреця тим облудним істотам, яких в наш час прийнято називати «політиками»: не облизуйте яйця солом’яним псам. Навіть заради рейтингів.
