Зростаюча нестабільність на «східноєвропейській цивілізаційній лінії розділу» Мінськ-Львів-Чернівці-Бендери-Тирасполь-гирло Дунаю-Одеса-Крим можуть привести до непрогнозованих змін у Східній Європі та Причорноморському регіоні. До тих проявлених факторів, які в найближче десятиліття сприятимуть таким змінам, можна віднести наступні:
1) перетворення Туреччини на регіональну наддержаву, зближення позицій проісламської еліти Туреччини з Іраном;
2) американську «політику противаг», яка передбачає наявність у регіоні окрім «головного протистояння» низки «локальних протистоянь»;
3) зростаючу готовність (й спроможність) керівників Росії вирішувати міжнародні суперечки з позицій великої держави;
4) виникнення нових альянсів (зокрема прогнозоване зближення Румунії і Молдови з «антитурецькою віссю» Кіпр-Ізраїль-Азербайджан).
Експерти також називають принаймні чотири безпосередньо пов’язаних з Україною «зародка перспективних конфліктів» в регіоні:
1) Буковина, де стрімко зростає кількість людей з подвійним (українським та румунським) громадянством та прорумунською культурно-цивілізаційною орієнтацією;
2) Невизнана Придністровська Молдавська республіка, яка прагне приєднатись до однієї зі східних слов’янських держав (до України або Росії);
3) Крим, який в умовах зниження впливу київського чиновництва на місцеві еліти, шукає свого політичного самовизначення зокрема й шляхом рекомбінації іноземної присутності на власній території;
4) Захід України, де зростає відчуженість місцевих політичних еліт від центральної влади.
Конфліктогенним фактором є межова нерівномірність розподілу у регіоні військового потенціалу, наявність певних «вакуумних зон», де контроль за великою територією здійснюють лише озброєні легкою стрілецькою зброєю міліцейські або мафіозні групи. Остаточний занепад тих систем ППО, які залишились після розпаду СРСР, сприяв виникненню низки мало контрольованих ділянок повітряного простору, де, серед іншого, може відбуватись активність терористичного характеру. Відмічається також посилення в останній час військово-технічної моніторингової та розвідувальної діяльності в регіоні, в тому числі і з використанням малопомітних безпілотних літальних апаратів.
Саме в контексті цих процесів, як вважають деякі експерти, Румунія і Польща ще в середині минулого десятиліття почали модернізацію ударних компонентів свого військового потенціалу та виводячи їх на рівень стандартів НАТО.
Переозброєння авіаційних з’єднань цих країн на багатофункційні літаки F-16 (нових модифікацій «Блок 52» та «Блок 60» з відповідними комплектаціями та придбаними можливостями винищувачів-бомбардувальників) та тотальна модернізація бронетехніки (зі збільшенням безаварійного автономного – на власному паливному запасі – ресурсу ходу танків і БТРів до 600 кілометрів) свідчить про намагання правлячих еліт наших сусідів мати у випадку регіональної кризи наземні засоби для придушення терористичної та іншої недружньої збройної активності на суміжній території на оперативну глибину до 500 км.
За ударним потенціалом та оперативно-тактичними можливостями наймогутнішим у регіоні на сьогодні залишається кримське угрупування ЗС та ВМФ Російської Федерації. Північний сусід України також включився у регіональні міліарні перегони. Планується переозброєння бомбардувального полку ВПС РФ з Су-24 на Су-24М (а в перспективі - на Су-34), заміна ракетного крейсера «Москва» (озброєного вже застарілими, радянської розробки, проти корабельними ракетними комплексами «Граніт») та старих радянських есмінців сучасними ударними кораблями, побудованими з використаннями технологій «стелз» та озброєними надзвуковими («Онікс») та гіперзвуковими проти корабельними ракетами.
До середини третього десятиліття ХХІ ст. Чорноморський флоту, за оприлюдненими даними) передбачають озброїти щонайменше шістьма фрегатами проекту 11356 (1135.6), шістьма малопомітними дизель-електричними підводними човнами типу «Варшавянка» (головний човен «чорноморської» серії Б-237 «Ростов-на-Дону» проекту 636.3М(У) вже будується), корветами проекту 20385 та малими ракетними та малими артилерійськими кораблями проекту 21632 «Торнадо». Ці підводні човни і кораблі будуть озброєні ракетами «обеззброючого удару» 3М14 та (в перспективі) гіперзвуковими ПКР і стратегічними ракетами розробки ЦКБ МОМ та МПБ «Новатор», що, врешті-решт, має збільшити ударний потенціал угрупування ЧФ РФ як мінімум утричі, а радіус гарантованої доставки уражаючих засобів зросте з 650-700 до 1200-1350 км (дальність ПКР – до 350—400 км).
Вже у 2012 року зі складу Балтійського флоту до ЧФ буде передано сторожові кораблі проекту 11540 «Неустрашимий» та «Ярослав Мудрий». Амфібії Бе-12 будуть замінені на літаки електронної розвідки Іл-38, здатні діяти солідаризовано з супутниками «Луч», «Персона» та російськими розвідувальними безпілотниками.
Зміщення регіонального політичного поля, згідно інформації закордонних експертів, пов’язують, зокрема, з можливою (в доступній для прогнозу перспективі) дезінтеграцією однієї із сусідніх з Румунією країн. Можна припустити, що така дезінтеграція відбудеться не в результаті зовнішньої агресії (ймовірність такого сценарію дуже мала – 1,7%), а в результаті внутрішньої системної політичної кризи.
Подібний сценарій виглядає реальним, якщо взяти до уваги наростання політичної активності регіональних сепаратистських сил, політику великих держав, відсутність проривних реформ та загальне зниження ефективності адміністрування з боку центральних урядів в країнах колишнього СРСР, включно з територіями із невизначеним статусом.
За цих обставин, як виглядає, Бухарест воліє мати достатньо оперативних можливостей для здійснення захисних та гуманітарно спрямованих операцій. Одну з провідних ролей при здійсненні кризового сценарію (протистояння терористичним групам та регіональним деструктивним силам, моніторинг повітряного простору, захист шляхів постачання гуманітарної допомоги та запобігання незаконної діяльності на маршрутах цивільної авіації) у майбутньому можуть грати 71-а і 95-а авіаційні флотилії, розташовані, відповідно, на базах ВПС Румунії у Кимпія-Турзі та Бакеу.
За даними деяких представників міжнародного експертного товариства, румунське міністерство оборони вважає, що літаки радянського виробництва МіГ-21, дислоковані там сьогодні (навіть після модернізації до рівня «Лансер-Б», та глибокого удосконалення за рахунок встановлення ізраїльської бортової авіоніки), вже не здатні вирішити означених завдань.
Закордонні військові аналітики вважають, що придбання у найближчий час від 10 (12) до 24 ударних літаків F-16 у стандартній комплектації «Блок 52» частково компенсує нестачу носіїв високоточної зброї та розвідувального обладнання, але остаточно Бухарест отримає можливості оперативного контролю повітряного простору регіону та швидкого реагування на терористичні виклики лише після отримання 12-ти F-35 і заміни застарілого радару П-18 на потужний сучасний багатофункційний радар ППО-ПРО (можливо виробництва американської компанії «Ретейон»).
На думку згаданих аналітиків, F-35 (усіх трьох передбачених виробником модифікацій – А, В та С) здатні будуть зіграти значну, якщо не вирішальну, роль у наземних та морських операціях, які здійснюватимуться у випадку конфлікта за певну спірну територію. Їх можна буде використовувати і в сценаріях знищення штабів і лідерів супротивника (так звана «схема срібної кулі»), так і в якості засобу фронтального стримування агресії (схема «драматизованої демонстрації можливостей»).
Ще більш вражаючими є потенційні можливості цих літаків для вирішення завдань по нейтралізації терористичних груп та придушення активності незаконних збройних формувань. До переліку оперативних завдань, які вирішуватимуть F-35 можуть увійти пошук та високоточне знищення добре замаскованих баз та укриттів таких формувань в лісових масивах та в гірській місцевості. При підтримці супутників наведення та операторів безпілотних розвідників точність ракетного ураження з цих літаків може бути доведена до 0,3—0,35 м., що дозволить здійснювати вибіркову деактивацію бойовиків, ручної зброї та локальних комунікаторів.
За оцінками інформованих закордонних експертів, навіть у випадку втручання у прогнозований конфлікт держави, яка має сучасне озброєння та цифрові засоби керування компонентами атакуючого комплексу і відповідної зміни сценарію на розширений, F-35 залишаться достатньо ефективною «регіональною зброєю стримування» та зможуть здійснювати завдання по нейтралізації ключових елементів військової інфраструктури та ресурсної бази прогнозованого супротивника.
Українським політикам варто звернути увагу на швидку динаміку змін «ліній напруги» навколо нашої держави та поставити питання про модернізацію нашого військового потенціалу. Сподівання на те, що державу можуть захистити одні лише міжнародні домовленості на сьогодні все більше виглядають як небезпечні ілюзії. Кілька відремонтованих і споряджених сучасною авіоникою МіГів-29 не змінять розкладу сил в регіоні, де вже з’явились військово-технічні засоби для ведення мережоцентричних війн 5-го і 6-го поколінь.
Володимир Єшкілєв (за матеріалами міжнародних
аналітичних агенств)
Фото: topwar.ru
