На Івано-Франківщині суд визнав військовослужбовця винним у вчиненні дій сексуального характеру щодо дівчини, яка не досягла 16-річного віку, а також у нез'явленні на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану.
За сукупністю злочинів чоловіку призначили п'ять років позбавлення волі. Крім того, суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої та стягнув із засудженого 70 тисяч гривень моральної шкоди, пише Фіртка.
Як встановив суд, чоловіка мобілізували 24 квітня 2025 року, а 2 липня його зарахували до особового складу військової частини та призначили кулеметником штурмового підрозділу.
Після лікування у військовому госпіталі військовослужбовець мав повернутися до місця тимчасової дислокації своєї частини поблизу Покровська. Однак 19 липня без дозволу командування він не прибув до місця служби та перебував поза військовою частиною до 6 серпня. Суд встановив, що жодних поважних причин для такої відсутності не було, а весь цей час чоловік використовував на власний розсуд.
Під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав свою вину за епізодом самовільного нез'явлення на службу. Він пояснив, що після лікування повернувся додому до Косівського району, хоча жодного дозволу від командування не отримував.
Разом із цим суд встановив, що ще до мобілізації, починаючи із січня 2025 року, чоловік неодноразово вступав у статеві стосунки зі знайомою дівчиною 2010 року народження. Після самовільного залишення служби ці стосунки продовжилися у період із 19 липня по 6 серпня 2025 року.
Згідно з вироком, зустрічі відбувалися як у будинку обвинуваченого, так і в його автомобілі. Суд визнав доведеним, що чоловік знав про те, що дівчина не досягла 16-річного віку.
Сам обвинувачений визнав факт інтимних стосунків, однак заперечував, що знав справжній вік потерпілої. Він стверджував, що стосунки були добровільними, просив суворо його не карати, розкаявся та зазначив, що більше подібного не вчинятиме.
Потерпіла підтвердила, що була знайома з чоловіком близько трьох років, оскільки вони проживали по сусідству. За її словами, зустрічалися вони переважно в автомобілі або вдома в обвинуваченого, коли його дружини не було. Ініціатором зустрічей здебільшого був чоловік, хоча іноді телефонувала і вона. Дівчина також повідомила, що знала про його військову службу.
Під час розгляду справи потерпіла заявляла про погрози з боку обвинуваченого. Однак суд визнав ці твердження непідтвердженими, оскільки вона не змогла конкретизувати їх зміст, а згодом разом із законним представником подала заяву з проханням не враховувати ці показання. Суд зазначив, що потерпіла неодноразово підтверджувала добровільність статевих стосунків.
Водночас суд наголосив, що добровільна згода особи, яка не досягла 16-річного віку, не виключає кримінальної відповідальності за статтею 155 Кримінального кодексу України.
Допитані у суді свідки підтвердили, що знали про спілкування обвинуваченого з неповнолітньою. Мати потерпілої розповіла, що донька кілька разів зникала з дому вночі, а згодом повідомила, що проводила час із обвинуваченим. За словами жінки, чоловік добре знав її родину та не міг не усвідомлювати, що її донька є неповнолітньою.
Ще одна свідка, яка раніше перебувала у близьких стосунках із обвинуваченим, повідомила суду, що під час одного зі святкувань прямо сказала чоловікові про неповнолітній вік дівчини після того, як помітила його знаки уваги до неї.
Вину чоловіка суд визнав доведеною не лише показаннями потерпілої та свідків, а й сукупністю письмових доказів. Було досліджено матеріали службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини, накази командування, медичні документи, результати огляду автомобіля, аналіз телефонних з'єднань між обвинуваченим і потерпілою, результати слідчого експерименту, висновки психологічних, психіатричних, судово-медичних та інших експертиз.
Психіатрична експертиза встановила, що чоловік був осудним, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Натомість експертиза потерпілої засвідчила, що вона не досягла статевої зрілості, характеризується підвищеною навіюваністю та не усвідомлювала повною мірою соціального значення інтимних стосунків із дорослим чоловіком.
Суд відкинув аргументи обвинуваченого про незнання віку потерпілої. У вироку зазначено, що чоловік тривалий час знав дівчину та її матір, проживав з ними в одному селі, а також отримував інформацію про її неповноліття від інших осіб. На переконання суду, сукупність доказів підтвердила, що він достовірно знав про її вік.
Пом'якшуючими обставинами суд визнав часткове визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Обтяжувальною обставиною стало повторне вчинення злочину.
За ч. 1 ст. 155 Кримінального кодексу України суд призначив три роки обмеження волі, а за ч. 5 ст. 407 КК України — п'ять років позбавлення волі. За сукупністю кримінальних правопорушень менш суворе покарання було поглинуто більш суворим, тому остаточне покарання становить п'ять років позбавлення волі.
Суд також відмовив у застосуванні до засудженого звільнення від відбування покарання з випробуванням, зазначивши, що закон не передбачає такої можливості щодо злочину, пов'язаного із самовільним залишенням військової частини в умовах воєнного стану.
Окремо суд розглянув цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди. Врахувавши характер правопорушення, його вплив на психоемоційний стан дівчини та принципи розумності й справедливості, суд постановив стягнути із засудженого 70 тисяч гривень моральної шкоди.
