Музика тиші. Учні калуського спецінтернату стали героями дитячої книжки

 

/data/blog/91833/1cde3191a2d4e3cad5cfd450588d16e5.jpg

 

Учні калуського спецінтернату для дітей зі зниженим слухом стали героями дитячої книжки. Повість для і про підлітків «140 децибелів тиші» написав львівський письменник Андрій Бачинський.

 

Книжка торкнулася цілого пласту проблем, з якими стикаються люди з особливими потребами – від байдужості та корупції до сирітства й жебрацтва – і вже стала одним із семи номінантів на премію «Дитяча книга року ВВС-2015». «Репортер» прочитав, перейнявся і вирушив до Калуша.

Продавці газет та іконок у поїздах, Тургенівська «Муму», тітонька-сурдоперекладач на Першому каналі… Хтось, можливо, чув про УТОГ. Кіномани обов’язково згадають нещодавню кінострічку «Плем’я» режисера Слабошпицького, яка отримала чимало міжнародних відзнак. Та в будь-якому разі про світ без звуків більшості українців відомо не більше, ніж про… життя на Марсі. Хоча він – зовсім поряд.

Стикнувся зі світом

Андрій Бачинський родом із Калуша. Тож про інтернат для дітей із вадами слуху знав із дитинства. Та вперше близько стикнувся з його учнями лише в старших класах. Андрій не каже «познайомився» чи «зустрівся», а саме «стикнувся», бо ж коли влітку учнів зі школи та інтернату разом відправили до колгоспу в Запорізьку область збирати врожай, між хлопцями не раз доходило навіть до бійки.

«Ми страшенно не любили «глухих», – зізнається Андрій. – По-перше, вони завжди вигравали у нас у футбол, бо після школи ми бігали з годинку і розходилися по домах, а їм було нікуди йти, і вони могли копати м’яч хоч до ночі. А по-друге, якщо ми заробляли 15 рублів на місяць, то вони могли заробити і 150. А все тому, що ми травили анекдоти й дуркували, а вони весь час, поки були в полі, працювали – ну ж бо як їм говорити, якщо руки кабачками зайняті».

Андрій пригадує ще кілька своїх зустрічей зі світом тиші: інцидент у магазині, коли продавець відігнала глухонімого чоловіка, який затримував чергу, бо не міг пояснити, що йому потрібно. А ще – художників, чиї картини вразили письменника своєю пластикою. «Це геть інший живопис – ніби музика на полотні», – каже він.

Пізніше життя звело Андрія з дитиною, яка, попри те, що не чує на одне вухо, вчиться грати на скрипці та мріє стати професійним музикантом. Так мало-помалу і виникла ідея книжки. Та бракувало центральної історії. Саме по неї письменник і поїхав в інтернат до рідного Калуша.

Краще життя не вигадаєш

Вісім невеличких корпусів, довкола – доглянута «зелена» територія (колишній панський маєток), гарний дитячий майданчик. Усередині – затишні, незвично маленькі класи на 10 осіб, де парти стоять півколом, аби кожен міг бачити, хто що говорить. Дошка, де навпроти кожного прізвища написано набір букв. Це підказка: хто над якими звуками має працювати. Усе чисто, охайно, сучасно й дуже по-домашньому. Вчителька торкається до плеча дівчини, що пробігає повз. Та обертається. Тихо, але дуже чітко вимовляючи кожне слово, вчителька просить дитину переказати іншим учням, щоб після обіду прийшли до світлиці – приїхав письменник, який написав про них книжку.

В інтернаті вчиться близько сотні учнів. З них лише 15 із Калуша, решта – живуть у гуртожитку та їздять додому на вихідних. У двох дітей замість батьків – опікуни. Власне, історія однієї з них і лягла в основу книжки. Батько на очах у трирічної доньки зарубав матір. Від шоку дівчинка втратила слух і голос. Чоловіка посадили в тюрму, та за кілька років він вийшов і захотів повернути собі дитину, аби отримувати її пенсію.

У книжці дівчинку рятує друг Сергійко – юний музикант, який в автокатастрофі втратив не лише слух, а й усіх рідних. Для цього йому доведеться пережити чимало пригод: втекти з інтернату, пожити у жебрацькому притоні і навіть стати крадієм. І хоча подекуди здається, що фарби аж надто згущено, усі проблеми – цілком реальні. «Часто життя так закрутить, що годі таке вигадати», – зізнається Бачинський. А проте письменник залишає надію. Світ-бо не без доб­рих людей. І врешті, чиста братня любов до названої сестрички та музика допомагають хлопцеві здолати усі негаразди світу.

На щастя, хеппі-енди трап­ляються не лише в книжках. І нині дівчинка продовжує вчитися в інтернаті, має подружок, любить читати, а ще – мріє стати кухарем. Того дня вона дуже тішилася, бо ж придбала велику книжку з рецептами.

Без напівтонів

На зустрічі з письменником – жодного офіціозу. Вчителька-сурдоперекладач проводить вказівним пальцем попід носом і світлиця заходиться реготом: у книжковому завучі школи діти пізнали свого вусатого викладача. Вони крутяться навсібіч, аби руками перекинутися словечком з сусідами, хтось тулиться до викладачів, футболісти обіцяють прочитати книжку і тікають на тренування. Діти радо діляться своїми планами. Хтось хоче стати столяром, будівельником, спортсменом, хтось – мамою, а хтось і програмістом. А проте дуже багато залежить від батьків.

«Одна з наших випускниць зараз вчиться в університеті імені Драгоманова в Києві на сурдопедагога. Хоче повернутися в нашу школу, щоб тут викладати, – розповідає директорка Роксолана Караїм. – Але їй дуже допомагає мама. А є й чимало таких батьків, які навіть мову жестів вивчити не намагаються».

Діти зі зниженим слухом мають можливість вчитися на зуботехніка, дизайнера-флориста. Цьогоріч у калуському ВПУ№ 7 для випускників інтернату з вадами слуху відкрили групу оператора комп’ютерного набору. Нині там вчаться восьмеро осіб. Та попри це, викладачі визнають, що люди з вадами слуху рідко виходять за межі свого маленького «беззвучного» кола спілкування, ну бо ж, хто їх зрозуміє?

«Ці діти по-іншому бачать світ. Для них чорне – це чорне, а біле – це біле, сірого не існує. Вони прямі й чіткі. Для декого з них українська – що іноземна», – пояснює викладач пані Ірина.

«Насправді, ці люди подекуди можуть дати нам куди більше, ніж ми їм, – вважає Андрій Бачинський. – Тому мені й хотілося хоч на крок зблизити ці два світи – звуків і тиші».

Українська дитяча література лише вчиться говорити з читачами на «складні» та «незручні» теми: про смерть, секс, війну, неповні сім’ї, про «інших». Та й узагалі доступні на наших теренах художні книжки, де йдеться про людей з особливими потребами, можна перерахувати на пальцях. Тож поява реалістичної та гостросоціальної повісті для підлітків – сміливий експеримент Видавництва Старого Лева.

Час від’їжджати

Вузенькою симпатичною алейкою, що веде до виходу з території інтернату, йдуть дві дів­чини. Я усміхаюся їм та раптом згадую, що у крутоверті дитячих емоцій майже не фотографувала.

Запитую, чи можна їх клацнути і прошу поговорити між собою, аби кадр вийшов динамічнішим. Потім пропоную розгорнути «140 децибелів тиші», яку вони тримають в руках і «почитати».

«Ой, а ще підніміть трохи книжку, щоб було видно обкладинку», – прошу своїх моделей. Сміються, кидають одна на одну злегка сором’язливий погляд і виконують прохання.

«Дякую», – показую їм, торкаючись правою рукою чола і підборіддя так, як кілька хвилин тому це робили вони, прощаючись з Бачинським. І лише тепер розумію, що вже кілька хвилин жваво спілкуюся з дівчатами без жодних складнощів. Звісно, тицьнути пальцем на книжку чи фотоапарат, щоб показати, що ти хочеш, – легко. Вочевидь, є безліч життєвих ситуацій, коли порозумітися без спільної мови куди складніше. Та з іншого боку, спільна мова аж ніяк не є гарантією порозуміння. Тож на думку спадає вже інша дитяча книжка – «Як зрозуміти козу» Мар’яни Прохасько та Тараса Прохаська: «І якщо хтось запитає, як зрозуміти козу, я відповім, – написало мудре кротеня Муркавка, – дуже просто, треба лише хотіти її зрозуміти».

 

Репортер


13.11.2015 547 0
Коментарі (0)

27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

1134
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

1736
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2044
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1837
10.08.2025

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1438
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

2761

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

286

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

915

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

618

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

745
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

1641
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

371
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2054
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

829
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1200
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

738
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1688
23.08.2025

Книга відкриває читачеві маловідомі факти, показує значення нашого міста в контексті європейської цивілізаційної історії та доводить, що Прикарпаття зберігає в собі унікальний пласт культурної спадщини. 

1256
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

358
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

1268 1
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

781
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

890