В усіх путівниках туристам, що відвідують Закарпаття, радять завітати до старовинного міста Мукачеве - одного з найстаріших (в письмових документах воно вперше згадується у ІХ ст.) та найбільш інтернаціональних міст України.
Про саме Мукачеве можна говорити дуже довго - без сумніву це перлина української урбоісторії - але це тема іншої розповіді, а перлиною самого Мукачевого є його замок - "Паланок", і гріх, побувавши в Мукачевому, не відвідати цю пам'ятку історії та військової архітектури, пише НУ.
Паланок. Фото Макса Горпенюка
Посеред широкої рівнини, якою є долина Латориці, в південно-західній частині Мукачевого одиноко височіє гора. Верхівку гори увінчують башти старовинного замку. Небагато в Україні пам'яток, подібних до цієї. Русини-українці, угорці, валахи, австрійці та інші народи протягом майже тисячі років історії фортеці проливали піт та кров у її могутніх стінах. Сотні штурмів та облог пережив Паланок. Безліч разів змінював він своїх власників. Князі та королі, графи та барони прагнули володіти ним. Служив замок і королівською резиденцією, і князівськими хоромами, і столицею бунтівної Трансільванії, і центром угорських повстань проти австрійців, і австрійським форпостом, і сховищем святої корони, і суворою політичною в'язницею… Що й казати - роки, події, люди наклали відбиток на сучасний вигляд замку.
"Паланок" розташований на горі вулканічного походження 68-метрової висоти. Здалеку він виглядає монолітною невеликою кам'яною будівлею, а з близької відстані - це каскад терас з різноманітними спорудами - стінами, баштами, будинками. Загальна площа замку 14 тис. кв. метрів і складається він з трьох частин - Верхнього, Середнього та Нижнього замків. Найстаріший - Верхній замок (XIV-XVI ст.) - знаходиться на вершині гори; Середній (XVII ст.) - на терасі на 6 метрів нижче і Нижній замок (XVII ст.) - ще на 10 метрів нижче. Теперішнього вигляду замок набув на початку XVII століття, коли було закінчено забудову усіх чотирьох терас Замкової гори.
Мукачеве із замкових мурів. Фото Олександри Олійник
Комплекс замку в плані є витягнутим, дещо скошеним прямокутником. Він весь оточений сухими ровами 10-12 метрової глибини та кам'яними стінами 3-3,5 метри завтовшки. Навколо замку розміщено вісім бастіонів, збудованих у XVII ст., раніше на бастіонах розташовувалась артилерія. Біля воріт у Нижній замок, будівництво якого закінчили у 1670 році, стоять два кулеподібних бастіони, що прикривали вхід у випадку небезпеки. Раніше поряд із Нижнім замком стояла сторожова башта, залишки якої можна побачити і сьогодні. Нижній замок був основним місцем дислокації замкової сторожі, від Середнього замку його відділяв рів із підйомним мостом.
Навколо Середнього замку розміщені чотири бастіони. Замок має великий внутрішній двір, оточений дво- триповерховими будівлями. В Середньому замку раніше містились казарми для гарнізону, арсенал, рицарський зал, кухні, комори. За Середнім замком височать кам'яні стіни, зведені у ХІV столітті - це стіни Верхнього замку, в дво- триповерхових будівлях якого була колись резиденція власників замку. З північного боку Верхній замок захищають два бастіони. В ньому розміщено колишні князівські палати, три круглі вежі, замкову каплицю (раніше тут була замкова церква). У внутрішньому дворі знаходиться замкова криниця - унікальна споруда глибиною 85 метрів.
Мури Верхнього замку та його внутрішній двір. Фото Романа Маленкова
Навколо Замкової гори ще в XVI ст. був викопаний водяний рів, укріплений дубовим частоколом - паланком. Від цього паланку походить і сучасна назва замку (хоча і рів, і частокіл давно зруйновані).
Паланок. Вигляд із космосу
Археологи припускають, що укріплення на горі неподалік сучасного Мукачевого стояло ще у ІХ столітті, хоча точної дати заснування замку сучасники не знають. В ІХ-Х століттях територія Закарпаття належала до земель Київської Русі, відповідно Мукачівський замок у первісному вигляді був руським (читай українським). Причиною появи замку було вигідне стратегічне положення на шляху кочових племен (спочатку угрів, потім половців). Набіги кочівників повторювались дуже часто, але жодного разу Мукачівський замок захоплено не було. В ХІ столітті Угорське королівство захопило Закарпаття, саме цим періодом датуються перші письмові згадки про Мукачівський замок. Відтоді замок став угорським. Угорська хроніка засвідчує, що укріплена кам'яними стінами в період правління короля Ласло фортеця, у 1086 році витримала п'ятиденну осаду і штурм половців хана Кутеска (тоді половці спустошили Закарпаття, але Мукачівський замок взяти не змогли). Не взяли замок навіть орди Батия, що пройшли Закарпаттям у 1241 році (цього робити вони навіть не намагались). Після їх відходу фортецю значно укріпили на випадок нової монголо-татарської навали.
З ХІІІ по ХІV століття замок був власністю угорських королів династії Арпадовичів та королів династії Анжу - Карла Роберта, Людовика Великого, Єлизавети Анжуйської. Він служив для охорони воєнно-стратегічних шляхів і мав постійний гарнізон на чолі з капітаном. Основні споруди тогочасного замку були виконані у романському стилі. Замок складався з однієї квадратної вежі-донжону - модної на той час у Європі фортифікаційної споруди (вона не збереглася до наших днів).
Нижня брама. Фото Романа Маленкова
Військово-стратегічне розташування замку сприяло зацікавленості в ньому угорської королівської династії. Але наприкінці ХIV століття Паланок отримав нового власника - ним став родич угорського короля Жигмонда, подільський князь Федір Корятович.
Корятович приїхав в Угорщину просити військової допомоги у Жигмонда проти литовського князя Вітовта, але взамін король запропонував Корятовичу залишитись в Угорщині. У 1396 році Корятович став тимчасовим володарем Мукачівської та Маковецької доміній Угорського королівства. Його резиденцією став Паланок.
Із Корятовичем почалася нова ера існування Мукачівського замку. Відбулася корінна перебудова існуючих будівель фортеці та будівництво нових. Паланок почав виконувати не лише оборонну функцію, але і житлову, адже до вежі-донжону, яку стали називати Старою, прибудували кам'яну двоповерхову споруду - житло для князівської родини та челяді. У 1401 році замковий двір обнесли сухим ровом та кам'яною захисною стіною заввишки до 10 метрів. Замок набув прямокутної форми у плані. На кутах захисної стіни звели циліндричні вежі (три з них збереглися до наших днів). Ворота у замок розташували по центру фортечного муру, між двома вежами.
У дворі Верхнього замку стоїть криниця. Її глибина 85 метрів, діаметр верхньої частини 2,5 метра. Звели криницю саме за часів Корятовича. У випадку тривалих облог вона мала забезпечувати оборонців питною водою. У стінах криниці до глибини 71 метр було видовбано сходи. На глибині 83 метри розміщувались два резервуари для зберігання води. Кажуть, що раніше існував підземний хід, який сполучував замок із містом і починався саме у криниці. Про спорудження замкової криниці існує немало легенд. За однією з них криницю довбали декілька років, але води дістатись не могли. Тоді князь пообіцяв щедру винагороду тому хто продовбе криницю до води. І води дістались - знайшовся умілець, який продовбав криницю. Звичайно, це був чорт... Воду з криниці набирали до 1897 року.
Федір Корятович, значно зміцнивши фортифікаційну систему замку, поповнив і його військовий арсенал - на стінах та баштах встановили 164 гармати. За князя Корятовича замок займав лише верхню терасу Замкової гори. Саму гору було обнесено водяним ровом та дубовим частоколом - паланком. Тоді замок і отримав свою сучасну назву.
Після смерті Федора Корятовича у 1414 році Мукачівський замок перейшов у володіння його вдові - княгині Ользі, а після її смерті у 1418 році володарем замку став регент (тимчасовий правитель) Угорського королівства Янош Гуняді.
Довгий час Паланок був майоратним замком угорської корони. Але період могутності Угорського королівства закінчився в 1526 році, після того як королівське військо було вщент розбите турками у битві під Могачем, а південні регіони країни перейшли у владу Османської імперії. Почався період боротьби за сфери впливу в Угорщині між Австрійською династією Габсбургів та трансільванськими князями. Власники Паланку почали змінюватись дуже часто.
Фото Олександри Олійник
В середині XVI століття Мукачівський замок захопили австрійці. Під час облоги його було сильно пошкоджено. Згодом, після поразки австрійської армії під Хустом, Паланок знову став угорським. У 1570 році король Максиміліан ІІ віддав його, разом з усією Мукачівською домінією родині Гашпара Магочі. Ця родина володіла замком до 1595 року. У 1595 році, за домовленістю між королем Рудольфом та трансільванським князем Жигмондом Баторі, Паланок перейшов у власність Трансільванського князівства. Його новим володарем став воєвода Жигмонд Ракоці.
В XVI-XVII століттях продовжилась забудова Замкової гори. На терасі, нижче Верхнього замку, збудували "Нижній" і "Передній" замки. "Передній замок" представляв собою укріплення воріт - "барбакан". Згодом ці два замки утворили Середній замок.
У 1625 році власником Мукачівського замку став трансільванський князь Габор Бетлен, але вже через чотири роки замком знову заволоділа родина Ракоці. Дьордь І Ракоці перетворив замок у столицю свого князівства. Після смерті Дьордя І у 1648 році його дружина Жужанна Лоранфті продовжила реконструкцію замкових будівель. Саме вона спорудила Середній та Нижній замки.
Фото Олександри Олійник
До 1660 року Мукачівським замком правив Дьордь ІІ Ракоці. Після смерті Дьордя ІІ у фортеці оселилась його вдова Софія Баторі з сином Ференцем І Ракоці. Софія, фанатична католичка, мала прогабсбурську орієнтацію, а її син, протестант - антигабсбурську. У 1670-71 роках Ференц І приймав участь в змові проти австрійців, який зазнав невдачі. Після невдалої змови Ференц І Ракоці відійшов від політики й невдовзі помер. У замку залишилась його вдова, дочка хорватського правителя, Ілона Зрині та двоє дітей - син Ференц (майбутній керівник угорського визвольного повстання) та дочка Юліана. Саме до Ілони Зрині перейшов Паланок після смерті Софії Баторі, і саме з нею пов'язана одна з найбільш яскравих сторінок історії замку.
Після смерті Ференца І Ракоці Ілона Зрині вдруге вийшла заміж. Її новий чоловік, відомий угорський політик Імре Текелі, був прибічником Туреччини. Через його зносини з турецьким султаном та політичні інтриги у 1685 році австрійські війська, що вели в той час запеклу війну з турками, взяли Паланок в облогу. Імре Текелі в той час був у Туреччині, тому оборону замку очолила Ілона Зрині. Перші сім місяців правителька успішно відбивала штурми австрійців. У квітні 1686 року австрійці зняли облогу, але на початку 1687-го почали її знову. 27 місяців тривала героїчна оборона Мукачівського замку. На початок 1688 року він був єдиним нескореним австрійцями пунктом Трансільванського князівства. Після безлічі марних спроб взяти замок австрійці пішли на обман - вони сфабрикували листа, ніби-то від Імре Текелі до захисників Паланку. Брехливе послання закликало захисників припинити оборону. Піддавшись обману, 15 січня 1688 року Ілона Зрині підписала акт про капітуляцію.
З 1688 року замок відійшов під владу австрійців. За наказом імператора Леопольда І було виконано реконструкцію замку, завдяки якій він набув сучасного вигляду. Замок відбудували у відповідності до фортифікаційних вимог того часу. Було знесено високі вежі і старий донжон, систему оборони перенесли від стін на вершині Замкової гори до її підніжжя. Замок набув вигляду низької фортеці з виступаючими бастіонами і кількома лініями польових укріплень під горою.
Фото Олександри Олійник
Не встигла закінчитись реконструкція, як Паланок потрапив у вир національно-визвольного угорського повстання (в якому активну участь брали русини-українці) і знову змінив власника. Ним став керівник повстання Ференц ІІ Ракоці. Перша спроба захоплення Мукачевого та замку (в 1703 році) була невдалою. Тоді австрійський гарнізон, при підтримці військових частин генерала Монтекуколлі, відбив напад повстанців та витіснив їх з міста. Але в листопаді 1703 року повстанці вдруге оточили Паланок. Супротив австрійського гарнізону було подолано 16 лютого 1704 року. Новий власник замку знову реконструював та укріпив його.
У 1705 році Мукачівський замок став повноцінною столицею Трансільванії - сюди було переведено монетний двір.
Вісім років тривала боротьба угорських повстанців (куруців) проти австрійського поневолення, і весь цей час Паланок був їхнім центром. Але повстання потихеньку затухало. Австрійці захоплювали все нові території. На початку 1711 року Паланок залишався єдиним опорним пунктом армії повстанців. 24 червня 1711 оборонці замку капітулювали. На два століття Мукачівський замок став власністю австрійської корони.
У 90 роках XVIII століття Паланок було перетворено на в'язницю. Він став однією з найбільш суворих політичних в'язниць Австро-Угорщини. Вже будучи в'язницею, замок пережив велику пожежу, під час якої повністю згоріли всі дерев'яні будівлі замку. У 1848 році Паланок з політичної в'язниці перетворили на звичайну, а звичайну ліквідували у 1896.
Зараз Паланок - це відреставрована середньовічна фортеця. В ньому функціонують: історичний музей, картинна галерея з виставкою сучасних живописців, художній салон, виставка "Дерев'яні церкви Закарпаття" тощо. Є у замку затишні кав'ярні, які привітно зустрічають відвідувачів - українських та іноземних туристів.
Текст Романа Маленкова. Фото Максима Горпенюка, Олександри Олійник та Романа Маленкова
