Саме в цьому селі у березні (за новим стилем) 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко. Батьки майбутнього поета були кріпаками місцевого пана Енгельгардта і жили у хаті Тарасового діда, закріпаченого козака Якима Бойко.
Наприкінці 1816 року вони переїхали у сусіднє село Кирилівку (нині Шевченкове), звідки родом був Григорій Шевченко. В Моринцях Тарас не одноразово бував у дитинстві та юності. Він часто описував село у своїх творах. А описувати було що, адже розкидане на численних пагорбах воно і нині дуже красиве.
Етнографічний музей у Моринцях
Існує версія, що Григорій та Катерина Шевченки жили не в дідівській хаті. Яким Бойко, ніби то, несправедливо вибив у місцевого управителя дозвіл на заселення хати селянина Колесника, який служив в той час у москалях (якраз була війна з Наполеоном), а дружина його померла під час родів. Але у 1814 році Колесник повернувся. Дружини вже не було на світі, а у хаті жили чужі люди. Колесник назбирав ватагу розбишак. Вони ховалися у лісах навколо Моринців і грабували місцевих мешканців. Особливо діставалося Шевченкам – «окупантам» Колесникового обійстя. Розбійник розорив їх. Через це родина Шевченків була змушена тікати у Кирилівку.
На місці хати, в якій народився великий поет, в радянські часи встановили меморіальний камінь, а Моринці зробили туристичним осередком – місцем паломництва численних шанувальників творчості Тараса. В центрі поставили пам’ятник кобзарю, збудували великий будинок культури із актовим залом, книжкову крамницю, куди надходили всі нові перевидання творів поета та книги про його життя, велику їдальню, гарне кафе. Кожну весну у березні на „шевченківські дні” до Моринців стікалася маса туристів. У 90-ті роки минулого століття про Моринці дещо забули, хоча ще у 1992 році село включили до складу новоствореного історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. Центр села втратив свою привабливість. Але вже у ХХІ столітті Моринці відновили як туристичний осередок.
У моринській середній школі працює кімната-музей Шевченка, а поряд із школою нині розбудовується етнографічний музей. Тут, в оточенні затишного садочка, стоять хатки під соломою, клуні, сажі. Все стилізоване під давню придніпровську житлово-господарську архітектуру. У гарному дерев’яному котеджі розмістилася адміністрація музею. Поряд із нею поставили дерев’яну капличку, яка дещо випадає із загального ансамблю. Музей розташований на пагорбі, оточеному глибокою мальовничою балкою. В балці влаштували ставочки із невеликою зоною відпочинку: декоративними скульптурами, альтанками, лавочками.
Адміністрація
Середня школа зведена у першій половині ХХ століття
Серед архітектурних пам’яток Моринців варто відмітити початкову школу, збудовану в другій половині ХІХ століття. Не так давно до будинку школи прибудували дзвіницю. Тепер це православний храм.
Текст та фото Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва "Грані-Т")
Будівля початкової школи кінця ХІХ століття
