Що вам відомо про засоби психологічного тиску? Варто знати, що звичайні конфлікти в шкільному колективі можуть вплинути на характер, порушити психіку і навіть змінити долю людини.
Здавалося б, типова ситуація: непорозуміння чи сварка між однокласниками, декілька днів образ і потім вони знову помирилися і все стало на свої місця і навіть дорослим не довелося втручатися, захищаючи та виправдовуючи власних дітей. Та це в кращому випадку. Набагато гірше буває тоді, коли допомогу може надати тільки дитячий психолог.
Майже в кожному учнівському колективі наявна проблема мобінгу. Мобінг (від англ.tomob-„нападати зграєю”,”травити”) - це явище, коли група чи частина її членів систематично чинить цькування когось з членів цієї групи з метою послаблення його позиції у групі чи навіть витіснення з неї.
Мобінг завжди є довготривалим і регулярним явищем, передбачає багаторазові вияви насилля чи агресії щодо особи (яка, наприклад, підвела групу в спортивному змаганні).
У школі мобінг відбувається і в урочний, і в позаурочний час, наприклад, на перервах, найчастіше тоді, коли дорослі не контролюють їхню поведінку.
Інші місця, в яких можливий мобінг, включають туалети, гардероби, господарські приміщення, коридори, душові, роздягальні й шкільні автобуси.
Власне така ситуація трапляється, як правило, тоді, коли в одній групі або колективі збираються зовсім різні за характером, соціальним статусом, матеріальним становищем діти. Але найскладніше тим, хто потрапляє, в новий клас, новий колектив, тобто „новачкам”, адже їм важко адаптуватися, коли все оточення сприймає їх упереджено, з презирством.
Жертвами агресії та насилля з боку оточуючих найчастіше стають ті, яким притаманні такі риси, як замкнутість, сором’язливість, невпевненість в собі, низьку самоповагу, відсутність друзів серед однолітків.
Натомість ініціаторами цькування є насамперед ті, що прагнуть підпорядковувати собі інших учнів, типовими для них є імпульсивність, зухвалість, відсутність співчуття до своїх жертв (т.зв.лідери класу).
Варто зазначити, що особистість може ставати жертвою свідомо і несвідомо. Несвідомо жертвами стають ті люди, які не усвідомлюють причин власної ізоляції, не розуміють, що в них відсутні механізми захисту, не мають чіткої позиції й за будь-якої можливості намагаються знову влитися в колектив.
Свідомо жертвами стають ті особистості, які мають стійкі переконання, усвідомлено приймають роль жертви, зберігаючи свою ідеологічну позицію, не бажаючи зраджувати своїм принципам.
Своєрідним посередником у складних взаєминах підлітків є класний керівник, який досить часто може зневажати жертву педагогічними методами (занижуючи оцінки, підтримуючи загальне цькування) для того, щоб зміцнити власний авторитет.
Звісно, постійні глузування, залякування, фізична агресія залишають свій негативний відбиток на житті і здоров’ї людини, можуть призвести до психічних розладів, адже особа, яка в дитинстві або в підлітковому віці постраждала від такого насильства важче інтегрується в певний інститут суспільства,їй необхідна довготривала реабілітація.
Слід негайно вжити певних заходів на рівні навчальних закладів, проінформувати учнів про жахливі наслідки мобінгу, щоб назавжди викорінити цю проблему, яка вже дуже давно існує і щораз набуває нового вигляду,хоча б заради того.щоб зменшити кількість жертв.
До речі, з розвитком суспільства виник новий вид форми вияву словесного мобінгу - використання мобільних дзвінків та інтернету, щоб залякувати та шантажувати жертву.
Марія Молощак,
школа професійної журналістики
