Я в роздумах... Напевне, в кращому випадку, я прожив половину досить непростого життя ... Я мимоволі звик і змирився з діями, цих словоблудів-підлабузників, що чубляться, як колись князі, отамани, гетьмани, президенти за торги в теплі та затишні привілейовані кабінети.
Я ЇМ НЕ ВІРЮ. Я не можу довіряти нашим місцевим патрійотам в вишиванках і в камуфляжі. Я не вірю НОВІЙ (старій) владі ... я не вірю Обамі, Меркель, ненавиджу Путіна, Януковича, Юльку. Я з осторогою і огидою не вірю своєму давньому сусіду-товаришу. Він не стане з моїми побратимами пліч-о-пліч, за бетонною панелькою нашої дев'ятиповерхівки зі зброєю. Він готовий жити на колінах... він уже живе так 10 років...безпробудно бухаючи. З ним не захистити Крим, Харків, Львів від окупантського чобота. Він не може помогти собі і не захистить свою немічну матір, а тим більше УКРАЇНУ ! Нащо йому ... ?
Та таких одиниці. Є справжні герої, патріоти, від малого до великого, що мають честь і гідність.
Я молюся за ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, які зараз з небес дивляться на нашу бездіяльність... Ці Герої вірили і йшли на смерть один за одним: за прово голосу...свободу, чесну владу, Соборну Україну. Я знаю багато тих, які готові взяти зброю і воювати за кожен клаптик нашої землі, проливаючи свою кров.
Задумуючись над долею своїх донечок і тисячі інших діточок, мені важко добирати слова, заспокоюючи їх, витираючи їхні щирі сльозинки в очах, коли вони чують мелодію пісні НЕБЕСНОЇ СОТНІ. Яку долю матимуть наші діти в своїй країні? А як прийде час і вони спитають : "чому ти нас звідси не забрав....?" Я заспокоюю їх, бо ВІРЮ. Я не наївний і не надто синтементальний, але знаю, що мої діти ще гордитимуться нашою ДЕРЖАВОЮ, і не будуть її "любити" в еміграціїї з діаспорою.
Росіяни, москалі, "хохлики" з кожнем днем все нахабнішають. Без жодної протидії з боку "нашої влади", без Америки і Європи, СНДшних тітушок влізає все глибше в нашу землю.
Ми народ з тисячолітньою історією і культурою. Ми завжди давали відсіч згуртувавшись. Дипломатична тріскотня ДІСТАЛА !!! НІХТО НЕ ЗАХИЩАТИМЕ НАС, ЯКЩО МИ САМІ НЕ ВІЗЬМЕМСЯ ЗА ЗБРОЮ. ТОМУ Я ПРИХИЛЬНИК ЗА ВІДНОВЛЕННЯ СТАТУСУ УКРАЇНИ, ЯК ЯДЕРНОЇ ДЕРЖАВИ. ТАК БУДЕ ---- Я ВІРЮ.
Мене болить душа і глибоко запали в душу слова Вадима з Володимира-Волинського (євромайданівця), який поїхав на майдан " ....мама сказала, коли я туди поїхати зібрався, то краще б вона зробила в 92 р. аборт...."
Важко стримувати свої сльози, цьому хлопцю лише 21 рік....
АЛЕ ЗА НИМ МАЙБУТНЄ, ВІН НІКОЛИ НЕ ПІДЕ ПРОТИ ВЛАСНОГО НАРОДУ!!!!!
Я вірю, що він прикриє грудьми товариша....вбереже наших дітей, сестер, братів, батьків .... і свою маму.
Я В ЦЕ ВІРЮ, А МОЇ ДІТИ ВІРЯТЬ МЕНІ.
МИ НА КОЛІНА НЕ СТАНЕМ, ЛИШ ПЕРЕД ГОСПОДОМ БОГОМ.
