Місця влади Станиславова

 

Сьогодні майже вся влада Івано-Франківська та області сконцентрована в одному будинку – у Білій хаті. Мерія – лівий під’їзд, ОДА – правий. Але така компактність була не завжди. Раніше тая влада була розкидана містом і постійно переїжджала. Отже, хто та звідки керував Станиславовом протягом 350 років?

 

Будинок ради

Хоча Станиславів був приватним містом, Андрій Потоцький не прагнув абсолютної влади. Завдяки магдебурзькому праву, влада в місті належала магістрату, який займався збором і розподілом податків, житлово-комунальними проблемами, судочинством, іншими вкрай потрібними речами.

Члени магістрату працювали в ратуші. У перекладі з німецької цей термін означає «будинок ради» і назва повністю виправдовувала зміст. Спочатку ратуша була дерев’яною, а у 1695 році коштом Юзефа Потоцького зводять муровану споруду, яка простояла понад півтора століття. Але магістрат сидів там значно менше.

Після переходу краю до Австрії відбулась адміністративна реформа. Майже вся влада у місті належала старості, а бургомістр виконував чисто декоративну функцію. Незабаром по самоврядуванню нанесли черговий удар. У 1801 році за борги останнього власника Станиславів разом з усім комунальним майном переходить у власність австрійської держави. Магістрат чемно попросили звільнити приміщення, після чого зробили інвентарний опис. З нього з’ясувалося, що стіни ратуші вкрити тріщинами, годинник знищений, всередині необхідний капітальний ремонт, а загальний кошторис витрат становить 2600 флоринів – на ті часи то була величезна сума. Німці вирішили не витрачатись і розташували у «будинку ради» склади військової амуніції.

 

У приймах

Для бідолашних чиновників магістрату почалась епоха поневірянь по зйомних квартирах. За даними краєзнавця Михайла Головатого, тривалий час міський уряд винаймав кілька кімнат у будинку №2 на площі Ринок. Цього дому зараз уже немає. За радянських часів на тому місці був продуктовий магазин, а тепер – будинок від «Надії» – з «Делікатесом», «Галереєю Н» і т. д.

Проте магістрат не втрачав надії повернутись у ратушу. Для цього у 1837 році всередині вежі навіть зробили ремонт, але переїзд так і не відбувся.

Після революції 1848 року магістрат змінює місце дислокації. Тепер він квартирував у новозбудованому будинку Гелавая, на розі Галицької та Новгородської. На жаль, він теж не зберігся. Будинок розвалився у середині 1970-х, потім там більше 10 років стояв котлован, а після цього на тому місці поставили ще один торговий центр – «Меркурій».

Стара-нова ратуша

Але магістрат таки добився свого. У середині ХІХ століття місто викупило ратушу в уряду, і бургомістр із командою повернулися на «історичну батьківщину».

У 1867 році в Австрії провели цілу купу законодавчих реформ. Згідно з новими законами, міське самоврядування зміцнило свої позиції. Відтепер мешканці обирали міську раду в кількості 36 членів, після чого «райці» (члени ради) між собою обирали бургомістра.

Та недовго самоврядування раділо відновленню історичної справедливості. «Мармулядова пожежа» 1868 року знову робить магістрат безпритульним. Поки йшла відбудова ратуші, міські мужі коротали час у майже рідній для них кам’яниці Гелавая.

Через три роки магістрат в’їхав у нову ратушу. Вона сильно відрізнялася від попередниці, була значно більшою та ззовні облицьована білим мармуром. Всередині теж було на що подивитись – зал засідань міської ради, крім багатого оздоблення, прикрашали написи про головні події історії Станиславова.

На початку ХХ століття штат мерії настільки збільшився, що ратуша вже не могла вмістити всіх чиновників. Запахло новим переїздом.

По слідах залізничників

Ще у 1894 році місто власним коштом вибудувало шикарну кам’яницю, яку здало в оренду Станиславівській дирекції залізниць (тепер – головний корпус медуніверситу). Два десятиліття колійовці чемно сплачували орендну плату, аж поки перед самою війною не звели собі власного приміщення на Грюнвальдській.

Зважаючи на це, влітку 1914 року у порожнє комунальне приміщення переїхав магістрат. Як виявилося – дуже вчасно. Під час війни ратушу суттєво пошкодила артилерія, а колишня дирекція залізниць стояла неушкодженою. За часів ЗУНР Станиславовом керував міський комісар, колишній вчитель гімназії Павло Чайківський.

У повоєнний час міську владу почали ущільнювати. В адмінбудинок підселяють «квартирантів» – воєводство та фінансове управління, а перший поверх віддають банкам і крамницям. Дійшло до того, що магістрат займав лишень один поверх, і ветерани самоврядування з ностальгією згадували часи панування у ратуші.

У 1934 році – нова реформа. Тепер міську владу назвали управою, а бургомістр став президентом. Якщо перший президент, Здіслав Стронський, мирився з такою тіснявою, то його наступник, Францішек Котлярчук, не схотів працювати в «комуналці».

Штаб міста Станиславова

У 1930-х роках будинок теперішньої школи №5, що на Франка, винаймало військове відомство. Якщо бути точним, то там дислокувався штаб 11 Карпатської піхотної дивізії Війська Польського. Напевно, орендна плата була високою, тому що в 1938 році військові перебрались у новозбудовану власну кам’яницю на Грюнвальдській.

Міська управа зреагувала миттєво і того ж року зайняла колишнє приміщення штабу. Тут місця було більш ніж достатньо. Деякі чиновники навіть отримали тут службові квартири, і першим щасливим новоселом був, звісно, президент Котлярчук.

Через рік прийшли «совіти», які президента нагнали, а хату відібрали. Спочатку більшовики створили Тимчасове управління міста, яке очолив такий собі товариш Чучукало. Пізніше управління було реорганізовано у Станіславську міську раду депутатів трудящих. Є дані, що незабаром у тому будинку з’явився «цікавий» сусід – міське управління НКВС.

За німців посадником міста був професор Іван Голембйовський. Цікаво, що і совітів, і німців приміщення колишнього штабу цілком влаштовувало. А ще цікаво, хто тоді жив у квартирі бідолашного президента Котлярчика?

Найкраще – дітям

Коли місто звільнили, то у старе приміщення вселятися не стали. Його вирішили віддати під школу-інтернат. А виконавчий комітет міської ради Станіслава облюбував собі кам’яницю по вулиці Карла Маркса, 31 (тепер Грушевського). Його на замовлення скарбової дирекції у 1912 році збудував львівський архітектор Францішек Сковрон.

Триповерховий палац більш ніж на 40 років став домівкою міському керівництву. У 1977 році, після прийняття «брежнєвської» конституції, виконавчий комітет міської ради депутатів трудящих став називатися виконавчим комітетом міської ради народних депутатів. Посаді мера тоді відповідав голова виконкому. З післявоєнного періоду до незалежності на цій посаді працювали дев’ять осіб.

Будинок з ялинками

У 1987 році нарешті закінчили будову монстра-довгобуду – Білої хати. Туди оперативно вселилося обласне керівництво, тим самим звільнивши стару споруду обкому на Грюнвальдській, 11. Нагріте місце зайняли міські установи. Тоді перед фасадом будинку росли розкішні блакитні ялинки, між якими ховався бетонний Ленін.

Але він не довго мулив очі чиновникам міськвиконкому. Спочатку демонтували пам’ятник, потім розвалився СРСР, а ще пізніше міській владі надійшов наказ пакувати валізи…

У 1994 році відбулось дві значні події. По-перше, Франківськом тепер керував не призначений згори голова виконкому, а демократично обраний міський голова. Першим справжнім мером міста став Богдан Борович. По-друге, міська влада знову переїхала. Відтоді вона господарює у лівому крилі Білої хати.

На сьогодні це – останній переїзд. Були розмови про чергове пересування до ратуші, але, враховуючи нинішню кількість чиновників, туди вони точно не влізуть. Хіба розкопати підземелля та запхати їх туди?


23.12.2011 1711 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

667
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1927 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1132 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

553
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6902 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11394 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

333

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1081

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1115

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1109
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

60
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

282
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1082
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

657
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

753
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2948
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4441
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18440
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

58
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

322
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

352
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

663