Рідко вдається знайти чиновника, який одразу ж відгукнеться на Ваше прохання чи проблему. А от керівник Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку Михайло Смушак для цього створив групу в одній із соціальних мереж. Молодий науковець, хороший управлінець хоче зробити місто кращим і для цього прикладає багато зусиль.
Про кумедні випадки на роботі та чи балотуватиметься пан Смушак на посаду міського голови в ексклюзивному інтерв'ю СТИКу.
- Ви - економіст-теоретик. Чи не важко реалізовувати теоретичні знання на практиці?
Економіст-теоретик-це не зовсім про мене. Попри те, що вже понад 10 років викладаю в університеті, захистив кандидатську дисертацію, з 2007 року працюю в комунальній сфері. Спочатку працював в управлінні житлово-комунального господарства, а зараз - в Департаменті комунального господарства, транспорту і зв'язку. Пройшов, можна сказати, усі щаблі кар'єрної драбини.
Очолюючи Департамент, вже дуже добре знав стан справ у кожній сфері житлово-комунального господарства міста, його сильні та слабкі сторони, методи та підходи до роботи, людей, з якими доведеться працювати. Зробивши потрібні структурні, кадрові та організаційні заходи, вдалося швидко та невимушено створити команду професіоналів, позитивні результати роботи якої вже сьогодні можна спостерігати в місті. І це попри те, що працювати доводиться в умовах глибокої економічної кризи та фактичної відсутності фінансування. Якби не фактор казначейства, вже сьогодні місто Івано-Франківськ не мало б проблем ні з дорогами, ні з прибудинковими територіями, ні з будинками та активно відбудовувалося б і розвивалось.
Маємо надію, що воєнні дії на Сході скоро закінчаться, будуть проведені відповідні реформи, Україна вступить до Європейського Союзу, почне працювати економіка і тоді, можете навіть не сумніватись, ми зробимо Івано-Франківськ найкращим містом у світі! Хоч для мене воно таким є уже!
- Які проблеми (комуналки), на Ваші думку, практично неможливо розв'язати і чому?
Проблем, які неможливо вирішити, не існує. Є обставини, які в певний період заважають це зробити. Наприклад, сьогодні в силу об'єктивних причин ми не можемо реалізовувати великі інфраструктурні проекти, які потребуть значного фінансування, адже такого фінансування просто немає. Люди питають, наприклад, чому не робиться вулиця Набережна? Та ми б давно ту вулицю зробили. Немає грошей. Точніше, не було, бо знаєте, що вже проведений тендер минулого тижня і вже з вересня можна очікувати виконання робіт. Хоч, на жаль, виглядає, що це буде черговий довгобуд. Місту потрібно будувати додатковий міст через річку Бистриця Солотвинська. Його вартість понад 650 млн. грн., необхідно капітально ремонтуваати всі дороги, будинки та прибудинкові території, реконструювати мережі, модернізувати системи тепло-, водо- та газопостачання, необхідно розвивати громадський транспорт, насамперед електроавтотранспорт, будувати парки, сквери, інші інфраструктурні об'єкти, розвивати енергоощадні технології тощо. Сьогодні ж політику нашої діяльності можна охарактеризувати одним словом "виживання".
- Які кумедні чи безглузді випадки зі своєї практики можете пригадати?
Кумеднні чи то безглузді випадки трапляються частенько, оскільки щодня доводиться спілкуватись з великою кількістю людей. Якось в кінці дня підрахував кількість прийнятих за день дзвінків та нарахував аж 87. Починаючи від міського голови, депутатів і закінчуючи простими мешканцями.
Щодо кумедних випадків, то останній трапився, коли я катався в наших маршрутних автобусах і попросив квиточок у водія. Люблю отак час від часу одягнути джинси, футболку і побачити місто очима пересічного мешканця. Так от, на моє прохання про квиток водій почав лаятись, питати звідки я такий розумний взявся, що я шмаркач, якого треба запрягти роботою, щоб дурницями не займався, що в нього троє дітей і кредит, а ця дурнувата влада придумала бавитися йому копійками і т.д. Я тоді чемно вийшов, але перевізник потім довго вибачався і божився, що такого більше не повториться.
Також корисним було спілкування з двірниками одного з підприємств. Якби не вони, так би й не знав, що у них вчасно не виплачують заробітну плату. За внутрішніми звітами подавали, що все у них добре. Ну і "гуморист" номер один у нас - директор комунального підприємства "Міська ритуальна служба", яке займається утриманням кладовищ. На питання: "Як у вас справи?", - в нього завжди все спокійно.
- Ви дуже активний у соцмережах, один із небагатьох, хто співпрацює з громадськістю дуже тісно. Чи вважаєте це частиною Вашої роботи?
Та я б не сказав, що я є активним у соцмережах. Власне, якщо Ви про групу в Фейсбук "Комуналка ІФ", то давно планував створити ресурс, де б кожен мешканець міста мав можливість оперативно вказати нам на ту чи іншу проблему і оперативно отримати відповідь. Адже робота в бюджетній сфері страшенно забюрократизована. Всі ці листи, регламенти, правила, звіти, забирають левову частку часу, перетворюють роботу в суцільну писанину. Дуже часто нікому не потрібну. Інколи проблему, яку можна вирішити одним телефонним дзвінком за хвилину, через бюрокритичні процедури вирішують тижнями. Адже кожна дія має бути підкріплена відповідними документами, рішеннями, погодженнями, експертизами тощо.
Наприклад, звертаються мешканці, щоб встановити на дорозі лежачого поліцейського, щоб машини не їздили швидко. Можна надіслати людей і зробити це за дві години. Але для такої вказівки необхідно: 1) зробити проект; 2) погодити проект на комісії з безпеки руху; 3) Погодити проект в ДАІ; 4) Зробити експертизу проекту; 5) Подати бюджетний запит, щоб виділили кошти; 6) Захистити бюджетний запит на бюджетній комісії; 7) В разі погодження бюджетної комісії, розглянути питання на виконкомі, а потім на сесії; 8) Зробити зміни в бюджеті; 9) Укласти угоду з підрядною організацією, підписавши цілий пакет документів, і тільки тоді можна давати вказівку приступити до роботи. В іншому разі, в разі нещасного випадку на тому поліцейському, хтось буде відповідати. До того ж відповідальність не дисциплінарна чи адміністративна, а кримінальна.
Тому, створюючи цю групу, моєю метою було, по-перше, дати мешканцям можливість швидко, оминаючи бюрократичні перепони, вказувати нам на ті проблеми, які вони побачили; по-друге, задавати питання не комусь там, а безпосередньо тому, кому вони хочуть його задати; по-третє, оперативно, не за регламентний місяць, а в ту ж хвилину отримати відповідь на своє питання; по-четверте, надати мешканцям міста можливість долучитися до прийняття рішень, впливати на вибір тієї чи іншої альтернативи; по-п'яте, здійснювати контроль виконання своїх запитів та нашої роботи загалом. І якщо говорити про вигоди для нас, то дуже важливо, щоб мешканці міста розуміли, чому щось робиться або не робиться. Чому для встановлення лежачого поліцейського, потрібно не дві години, а два місяці.
- Чи встигаєте відреагувати на усі повідомлення?
Стараюся встигати. Звичайно вдень, коли багато різноманітних нарад, зустрічей, поточної роботи з документами, часу не вистачає. Надолужую в позаробочий. Хочу зауважити, що на кожне звернення мною дається відповідне окреме доручення, виконання якого контролюється канцелярією. Навіть якщо я десь не відписую про виконання, то заявник сам нагадає, що ми щось не виконали, або навпаки, виконали. З метою оптимізації комуніктивних зв'язків безпосередньо на сторінці "Комуналка ІФ", мною підписано відповідний наказ, згідно якого в ній будуть зареєстровані всі працівники Департаменту і всі керівники комунальних підприємств міста. Хочеться, щоб вони теж "чули" мешканців, щоб я не писав доручення, витрачаючи тим самим дорогоцінний час, а безпосередньо спрямовував звернення до виконавця, який вже буде писати відмітку про виконання. Соціальні мережі дають надзвичайно широкі можливості для налагодження ефективного діалогу в системі "влада - громада" з метою вирішення проблем теритріальної громади та забезпечення її розвитку і гріх такі можливості не використовувати. Зрештою, це сучасне віяння в роботі європейських органів та інституцій влади, які ми повинні також в себе використовувати. Вчитися використовувати, оскільки це віяння дуже швидко стане нормою. І так само ця норма, можливо дещо удосконалена, за декілька років стане основною формою діалогу мешканців із чиновниками, витіснивши тим самим традиційні паперові форми звернень, і тим самим, реформує всю бюрократичну машину, вибудовану десятиліттями, а то й століттями. Ми живемо в унікальний час, час стрімкого розвитку інновацйних технологій і якщо ми, українці, хочемо йти в ногу з часом, маємо не відставати.
- Чи не виключаєте Ви можливості свого балотування на посаду мера ІФ?
Виключаю! І не тому, що в мене немає амбіцій, чи боюся, що не впораюсь. По-перше, посада міського голови - це посада політична. А наразі мене не приваблює політика. Як ви писали вище, я -економіст, мені подобається працювати топ-менеджером міста, обирати цілі, досягати їх, реалізовувати нові проекти, організовувати роботу і спостерігати за її результатами, працювати в команді однодумців.
Зрештою, втілювати ті теоретичні напрацювання, які в мене є, в життя, роблячи тим самим наше місто ще кращим і ще комфортнішим для проживання. І, по-друге, працювати міським головою - це не робота. Це життя. Цій посаді потрібно віддавати весь свій час, всього себе. На жаль чи на щастя, я до цього не готовий. Потрібно створювати сім'ю, народжувати та виховувати дітей. Хочеться, щоб вони бачили мене не тільки по телевізору. Та й в науці ще маю одну незавершену справу - хочу все-таки дописати і захистити докторську дисертацію. Зрештою, в місті є не менш достойні люди для цієї посади. Я працюю директором Департаменту і стараюся виконувати свою роботу чесно і професійно. Звичайно, не все виходить так, як би того хотілося, але не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
Розмову вела Крістіна КУБИШКІНА