Мартін Поллак про ерозію демократії

Мартін Поллак – відомий австрійський історик і публіцист, працює над дослідженням історії Східної Європи, зокрема Польщі та Галичини. Минулого року в Чернівцях вийшла його книжка “До Галичини”, однак у світі він більш відомий за працями “Цісар Америки” та “Смерть у бункері”. Творчість Мартіна Поллака відзначена низкою премій, зокрема Нагородою “Діалогу”, яку присуджує журі спілки польсько-німецьких неурядових організацій. На врученні нагороди Мартін Поллак виголосив промову, в основу якої лягло занепокоєння наступом радикальних тенденцій на європейську демократію.

У статті наведено найважливіші фрагменти виступу Поллака, повну версію якого надрукував польсько-німецький щомісячник “Dialog” у №122 (04/2017-2018).

“Отже, у моєму Bocksdorf все добре. У мене теж.

Але щойно я зручно примощуся біля мого каміна, у якому nota bene я палю дровами зі Словенії, переважно грабом, мене починають охоплювати сумніви. Чим далі, тим частіше. Чи я маю право бути задоволеним? Чи я собі не нав’язую його? Чи не ховаю голову у пісок, не закриваю очей, не затикаю вух від реальності, яка зовсім не видається такою приязною і рожевою, як би я цього хотів?

Я не маю на увазі тут старості…. Є й інші причини для сумнівів, котрі іноді цілими днями вганяють мене у похмурий настрій, глибоке пригнічення і відчуття безсилля. Це політична ситуація в Австрії, Польщі й усій Європі, а також поза нею, не дозволяє мені сповна втішатися життям у Bocksdorf. Великі надії, які ми пов’язували з історичними змінами і переломом, символом якого став 1989 рік, поступилися місцем протверезінню й навіть глибокому розчаруванню. У цілій Європі і поза нею ми бачимо тепер різкий зріст реакційних, антиліберальних, націоналістичних настроїв, які загрожують здобуткам 1989-го року. Росія Путіна і Америка Трампа відіграють у цьому, не зважаючи на всі знані відмінності, фатальну, піонерську роль. У Східній Європі зерна антилібералізму і націоналізму, а також популізму, що йде з ними нога в ногу, впали на особливо вдячний ґрунт, що можна побачити в Угорщині та Польщі.

І не видно жодних тенденцій до зміни цього тренду, навпаки – ерозія і послаблення ліберальної демократії розвиваються, здається, щораз швидше і радикальніше. Замість “глобального громадянського суспільства” (Мері Калдор) бачимо “глобальний зріст популістських націоналізмів”, як пише у своїй праці на тему ситуації після 1989 року Жак Рупнік, французький політолог, в минулому радник президента Вацлава Гавела. Він констатує можливість їхнього повернення до Центральної Європи, але цього разу у новій “антиліберальній постаті”.

Тоді, коли проєвропейські еліти відступають, антиєвропейські рухи швидко набирають сили, зокрема й у країнах із глибоко закоріненими демократичними традиціями. Звідусіль долинають заклики до влади сильної руки, вимоги сильної держави, сильного лідера, котрий так довго буде ослабляти незручні демократичні інститути, аж поки від них залишиться тільки назва: немов порожні, безсилі оболонки. Путін і Ердоґан показали, як це робиться. І їхні методи знаходять послідовників. Непристойним і геть перверсійним видається те, що Путін знаходить в багатьох європейських країнах палких прихильників, своїх ретельних учнів. Зокрема й у моїй рідній Австрії…

Ерозія демократії посилиться і пришвидшиться за допомогою інших зовнішніх чинників, таких як криза біженців і тероризм, що для власних цілей використовують праві популісти та фундаменталістичні шовіністи, які прагнуть постійно підживлювати недовіру і нові страхи. Недовіру щодо емігрантів і чужих взагалі, щодо тих, які інакше мислять, щодо різних меншин, а також інтелектуалів, особливо ліберальних, щодо ліберальної Європи і нарешті, last but not least – щодо громадянського суспільства у власній країні, яке, на їхню думку, повинно стати недієздатним і маргінальним.

У Росії й Туреччині (якщо залишаємось у Європі) це сталося вже давно, Угорщина вже далеко на цьому шляху. Натомість у Польщі громадянське суспільство, здається, ще не капітулює. Воно не дозволить так легко зіпхнути себе на маргінес. Відвага і рішучість, з якими польське громадянське суспільство щодня виступає на захист ліберальної демократії і її різних інститутів, заслуговують на повагу. Це приклад вартий наслідування. Що призводить до того, що ми, спостерігаючи за подіями ззовні, також несемо відповідальність. Ми повинні запитати у себе, що можемо, що повинні зробити, щоб підтримати наших друзів у Польщі і в Угорщині, щоб активно виявити нашу солідарність з ними.

Тож, що робити? На це питання, звісно ж, немає простої відповіді. У мене також її немає, я знаю лиш одне: нам не можна відмовлятись, не можна боятись і пристосовуватися до цього фатального процесу. В жодному випадку. Не можемо, стинаючи плечами, брати до уваги, що в сусідній країні демонтують демократію (коли прийде наша черга?), що підважується поділ влади в державі. Нам не можна звикати до препарованої згори брехні і ганебних наклепів. І ніколи нам не дозволять звикнути до думки, що “сіра людина”, звичайна сіра людина, як Пьотр Щенсни назвав себе сам, може здійснити в Варшаві публічне самоспалення, щоб у такий спосіб струснути суспільство і схилити його до дії, щоб воно зупинило знищення демократії керівною партією, поки не стане запізно. Остаточного акту протесту, більш радикального, важко собі навіть уявити. До таких відчайдушних вчинків, які є вираженням безсилля, але й неймовірної відваги, нам не можна звикати, цього не можна ні витримати, ні прийняти, ми не можемо їх замовчувати.

Звичка є такою підступною отрутою, яка послаблює думку і деморалізує людей. Коли ми це зрозуміємо, то вже зробимо важливий крок уперед”.

У цьому тексті немає й слова про Україну чи українців, але думаю, що багатьом з нас такий спосіб мислення здається “своїм”, багато хто з нас міг би підписатися під кожним твердженням виступу, в якому фігурує маленьке слово “ми”. Залишається тільки два питання: скільки є в Україні таких “ми”? І чи ці “ми” здатні не тільки вести такий інтелектуальний дискурс, як запропонував Поллак, але й чи здатні спромогтися на згадані ним “дії”?


13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

1741
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1401
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1059
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2079
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3569
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1350

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1705

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

508

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1147

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1315
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

449
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24260
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

508
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

457
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

629
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1516
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

682
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

5666
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

615
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1556 3
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

622
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

533